ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2020Справа № 910/13530/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект" (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381)
до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364)
про стягнення 5 275 866, 37 грн,
Представники сторін:
від позивача: Семещенко М.О.
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 275 866, 37 грн, яка складається з основної заборгованості - 4 894 373, 43 грн, пені - 332 817, 39 грн та 3 % річних - 48 675, 55 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору підряду № 595-18 від 20.09.2018, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.11.2019.
25.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки виходячи з умов п. 5.2 договору доплата за виконані послуги кожного етапу спірного договору здійснюється при наявності трьох умов одночасно, а саме підписання сторонами акту приймання передачі відповідного етапу наданих послуг, при наданні рахунку на оплату послуг та за умови наявності висновку 1301 ГВП МОУ щодо рівня договірної ціни.
Відтак, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача рахунку-фактури № 6870/2 від 29.03.2019, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість.
01.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач здійснюючи часткову оплату за рахунком-фактурою № 6870/2 від 29.03.2019 в розмірі 20 000 000, 00 грн визнав факт отримання такого рахунку та зазначив про це у призначенні платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 справу № 910/13530/19 прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., підготовче засідання призначено на 22.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі до 12.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020.
У судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з інформації на офіційному сайті Укрпошти станом на 04.03.2020 поштове повідомлення № 0103053345305, яким відповідачу направлялася ухвала суду від 12.02.2020, було вручено представнику відповідача за довіреністю 27.02.2020.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 04.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
20.09.2018 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - замовник) був укладений договір № 595-18, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати інженерні послуги і консультації та послуги з другого середнього ремонту (надалі - послуги) газотурбінних двигунів типу ДС7ІД7/П7 зав. № ДМН158111, № ДМН158112 (надалі - вироби), зазначені у протоколі узгодження обсягу надання інженерних послуг і консультацій та послуг з другого середнього ремонту газотурбінних двигунів ДС71П7(Л)7 зав. № ДМН158112, № ДМН 158111 (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 2.1. договору перелік та обсяги послуг визначаються протоколом узгодження обсягу надання інженерних послуг і консультацій та послуг з другого середнього ремонту газотурбінних двигунів ДС71П7(Л7) зав. № ДМН158112, № ДМН158111 (додаток 1).
Згідно з додатками № 1 та № 2 до договору позивач повинен був надати послуги відповідачу в три етапи, а саме: перший етап (орієнтовна ціна 270 973, 20 грн) - вивантаження двигунів (приготувати двигун для вивантаження, надання інженерних послуг і консультацій при вивантажені двигунів з замовлення, пристосування ГЕУ М7Н.1 до тимчасової експлуатації без маршових двигунів; другий етап (орієнтовна ціна 48 449 110, 36 грн) - виконання другого середнього ремонту двигунів згідно технічного завдання підприємства (розбірка і дефекація, виготовлення матеріальної частини, ремонт, збірка двигунів, стендові випробування двигунів, консервування, пакування); третій етап (орієнтовна ціна 722 218, 70 грн) - завантаження, налагодження, випробування двигунів (надання інженерних послуг і консультацій під час завантаження, монтажу та центрування двигунів, регулювання систем забезпечення двигунів, проведення ходових випробувань двигунів).
Ціна договору орієнтовна і становить 59 330 762, 71 грн, у тому числі ПДВ 9 888 460, 45 грн та складається з орієнтовних цін етапів послуг, наведених в додатку № 2 (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору орієнтовна ціна договору визначена на підставі висновків 1301 ГВП від 27.04.2018 № 441, та від 04.06.2018 № 566, і встановлена сторонами протоколом погодження орієнтовної ціни послуг за договором (додаток 3).
Додатком № 3 до договору сторони погодили встановити орієнтовну ціну надання послуг за договором в сумі 59 330 762, 71 грн, у тому числі ПДВ 9 888 460, 45 грн.
Відповідно до п. 4.6. договору погодження договірної ціни здійснюється протоколом погодження договірної ціни послуг за договором (етапом) відповідно до зразку, наведеного у додаток 6.
Згідно п. 4.7. договору за результатами виконання кожного етапу послуг сторонами підписується: протокол погодження договірної ціни на підставі Висновку 1301 ГВП про встановлення рівня договірної ціни послуг (етапу надання послуг) (додаток 6) та акт приймання та здавання наданих послуг за. відповідним етапом надання послуг (додаток 4).
Так, у зв'язку із завершенням надання послуг за першим етапом 17.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися про встановлення ціни першого етапу надання послуг в сумі 270 342 , 00 грн, у тому числі ПДВ 45 057, 00 грн та відповідно 22.12.2018 підписали акт приймання та здавання наданих послуг за першим етапом.
У зв'язку із завершенням надання послуг за другим етапом 29.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися про встановлення ціни другого етапу надання послуг в сумі 45 064 630, 78 грн, у тому числі ПДВ 7 510 771, 80 грн та 29.03.2019 підписали акт прийому-передачі виробів за другим етапом.
Відповідно до п. 5.1.-5.3. договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 35 відсотків від орієнтовної ціни договору згідно з п. 4.1. даного договору, що становить 20 440 599, 35 грн у тому числі ПДВ - 3 406 766, 56 грн протягом 35 банківських днів після дати підписання договору. Виконавець протягом 75 діб з дня надходження коштів як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням актом приймання та здавання наданих послуг, згідно таблиці етапів надання послуг (додаток 2).
Остаточні розрахунки за надані послуги здійснюється замовником з урахуванням наданого авансу після підписання сторонами акту приймання та здавання відповідного етапу наданих послуг (згідно зразку наведеного в додатку 4), при наданні виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови наявності висновку 1301 ГВП МОУ щодо ірівня договірної ціни послуг.
Остаточні розрахунки за етапами наданих послуг проводяться шляхом оплати замовником протягом 30 банківських днів після надходження рахунку виконавця на оплату послуг.
Згідно з п. 8.3. договору у випадку порушення строку оплати наданих послуг за договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний календарний день прострочення здійснення оплати, починаючи з 36-го банківського дня прострочення оплати.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2019 року, а в таянні проведення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Із обґрунтувань позивача вбачається, що ним на виконання умов договору було виконано два етапи надання послуг, а тому, відповідач повинен був сплатити позивачу загальну суму 45 334 972, 78 коп.
18.10.2018 відповідачем повністю було сплачено суму за рахунком № 6870 від 25.09.2018 в розмірі 20 440 599, 35 грн - аванс за договором за виконання першого і другого етапів.
Позивач зазначає, що ним 04.04.2019 на адресу відповідача було направлено рахунок -фактуру № 6870/2 від 29.03.2019 за виконання другого етапу договору на суму 24 894 373, 43 грн, який відповідно був отриманий замовником 05.04.2019.
На оплату зазначеного рахунка від відповідача 09.04.2019 надійшло 20 000 000, 00 грн, а сума залишкової заборгованості за рахунком-фактурою № 6870/2 від 29.03.2019 в розмір 4 894 373, 43 грн станом на дату звернення до суду з позовом є несплаченою.
Із матеріалів справи також вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-повідомленнями (№ 10-1034 від 27.05.2019, № 10-4716 від 01.07.2019) та претензією № 17/1-353 від 19.07.2019 про наявність заборгованості та необхідність її сплатити, однак, останні були залишені відповідачем без задоволення.
Відповідач у своєму відзиві заперечує щодо позовних вимог позивача та зазначає, що виходячи з умов п. 5.2. договору доплата за виконані послуги кожного етапу спірного договору здійснюється при наявності трьох умов одночасно, а саме, підписання сторонами акту приймання передачі відповідного етапу наданих послуг, при наданні рахунку на оплату послуг та за умови наявності висновку 1301 ГВП МОУ щодо рівня договірної ціни.
Відтак відповідач зазначає про те, що матеріали справи не місять доказів того, що рахунок на доплату за другим етапом надання послуг взагалі надсилався відповідачу, у зв'язку з чим, на думку відповідача у нього відсутня заборгованість за договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 595-18, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що у зв'язку із завершенням надання послуг за першим та другим етапом між сторонами було підписано відповідні додаткові угоди № 1 від 17.12.2018 та № 2 від 29.03.2019.
Згідно з додатками № 1 до вказаних додаткових угод сторони домовилися встановити договірну ціну за першим етапом в сумі 270 342, 00 грн, у тому числі ПДВ 45 057, 00 грн. та ціну за другим етапом в сумі 45 064 630, 78 грн, у тому числі ПДВ 7 510 711, 80 грн, що в загальному становить 45 334 972, 78 грн.
Також, суд вказує, що внаслідок надання позивачем послуг відповідачу за першим етапом між сторонами 22.12.2018 було підписано акт приймання та здавання наданих послуг за першим етапом, з якого вбачається, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму - 270 342, 00 грн.
Крім того, суд вказує, що внаслідок надання позивачем послуг відповідачу за другим етапом між сторонами 26.02.2019 підписано акт прийому-передачі виробів після другого середнього ремонту за договором та акт приймання та задавання наданих послуг за другим етапом від 29.03.2019.
Суд вказує, що зазначені вище акти підписані уповноваженими представниками сторін та відповідно скріплені печатками, що у свою чергу підтверджує факт надання позивачем послуг відповідачу за першим та другим етапом на загальну суму 45 334 972, 78 грн. належної якості та відповідно прийняття відповідачем таких послуг без зауважень, що у свою чергу є підставою для здійснення відповідачем оплати таких послуг.
Як вбачається із доводів позивача та не заперечується відповідачем, останній на виконання умов договору 18.10.2018 повністю сплатив суму авансу за договором за рахунком № 6870 від 25.09.2018 в розмірі 20 440 599, 35 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме, копії кур'єрської накладної № 2074801 позивачем 04.04.2019 на адресу відповідача було направлено рахунок-фактуру № 6870/2 від 29.03.2019 за виконання другого етапу договору на суму 24 894 373, 43 грн, який було отримано уповноваженим представником відповідача 05.04.2019.
Із наданої позивачем до відзиву на позовну заяву банківської виписки по позивачу вбачається, що відповідачем на рахунок позивача 09.04.2019 здійснено оплату в розмірі 20 000 000, 00 грн., де в призначенні платежу зазначено: "Оплата за інженерні послуги і консультації (етап 2) згідно рахунку № 6870/2 від 29.03.2019 дог. № 595-18 від 20.09.2018 разом з ПДВ 3 333 333, 33".
Разом з тим, вказані вище обставини спростовують доводи відповідача викладені у відзиві, стосовно того, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем рахунку-фактури № 6870/2 від 29.03.2019 на адресу відповідача, відповідне неотримання такого рахунку останнім в результаті чого заборгованість у відповідача перед позивачем взагалі відсутня, у зв'язку з тим, що відповідач, перераховуючи позивачу кошти в розмірі 20 000 000, 00 грн зазначив у призначені платежу підставу такої оплати - рахунок № 6870/2 від 29.03.2019 за договором № 595-18 від 20.09.2018 і тим самим визнав факт отримання такого рахунку.
Крім того, суд вказує, що договором № 595-18 від 20.09.2018 не встановлено форми вручення/направлення виконавцем рахунків на оплату замовнику, а тому, направлення позивачем рахунку-фактури № 6870/2 від 29.03.2019 на адресу відповідача шляхом кур'єрської доставки визнається судом належним, а докази отримання відповідачем вказаного рахунку належними та допустимими.
З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача, які містяться у відзиві, а бере до уваги позицію позивача, яка викладена у відповіді на відзив на позовну заяву в частині спростування доводів відповідача щодо неотримання рахунку-фактури № 6870/2 від 29.03.2019.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини справи та положення договору № 595-18 від 20.09.2018 в частині порядку надання послуг та порядку здійснення оплати, суд вказує, що у відповідача в результаті прийняття наданих позивачем послуг та відповідного підписання актів існує заборгованість (враховуючи сплату авансу та часткову оплату) в розмірі 4 894 373, 43 грн за отримані послуги за другим етапом згідно акту від 29.03.2019 та виставленого рахунку фактури № 6870/2 від 29.03.2019, яку останній повинен був сплати до 22.05.2019, а відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з основного боргу в розмірі 4 894 373, 43 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення оплати за отримані послуги просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 332 817, 39 грн та 3 % річних в розмірі 48 675, 55 грн.
Пунктом 8.3. договору у випадку порушення строку оплати наданих послуг за договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний календарний день прострочення здійснення оплати, починаючи з 36-го банківського дня прострочення оплати.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Відтак, враховуючи, що позивачем вірно визначено дату настання у відповідача обов'язку здійснити остаточні розрахунки за договором згідно п. 5.3. договору, а саме позивачем у позовній заяві вказано, що це є дата до 22.05.2019 включно, суд вважає за необхідне здійснювати розрахунки пені та 3 % річних за періодами позивача, а саме з 15.07.2019 по 29.09.2019 на суму існуючої заборгованості - 4 894 373, 43 грн., оскільки останні, не суперечать порядку нарахування.
Відтак, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та 3 % річних та встановлено, що такий розрахунок в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 332 817, 39 грн та 3 % річних в розмірі 48 675, 55 грн є обґрунтований, таким що не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак такі вимоги позивача підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект" - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект" (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381) основний борг в розмірі 4 894 373 (чотири мільйони вісімсот дев'яносто чотири тисячі триста сімдесят три) грн 43 коп., пеню в розмірі 332 817 (триста тридцять дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн 39 коп., 3 % річних в розмірі 48 675 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 55 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 79 137 (сімдесят девять тисяч сто тридцять сім) грн 99 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 16.03.2020.
Суддя Д.О. Баранов