10.03.2020 м. Дніпро Справа № 908/1652/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Білецької Л.М., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
за участю арбітражного керуючого Мірошника І.В., посвідчення № 820 від 17.04.2013; інші учасники справи в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 908/1652/19 (суддя Сушко Л.М.) повний текст рішення складено 15.10.2019
за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест», м. Запоріжжя
про порушення провадження у справі про банкрутство, з метою проведення керівником процедури санації, -
1. Короткий зміст заяви та постанови суду першої інстанції.
03.07.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест» (далі - боржник) надійшла заява про порушення провадження у справі про банкрутство з метою проведення процедури санації в порядку ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед кредитором на загальну суму, яка перевищує 300 мінімальних заробітних плат, що загрожує блокадою підприємницької діяльності через арешт банківських рахунків у виконавчому провадженні, а також через застосування процедур передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), а тому, позачерговими загальними зборами учасників боржника прийнято рішення, оформлене протоколом, з наступних питань:
1. Затвердити план санації. Встановити максимальний строк санаційних заходів у шість місяців. Санаційними заходами визначити збільшення статутного фонду; стягнення дебіторської заборгованості.
2. Звернутися до кредиторів підприємства з клопотаннями надати:
- погодження плану санації;
- згоду на проведення санації;
- згоду на призначення керуючим санацією Лещук Анастасії Ігорівни;
- пропозицію щодо кандидатури розпорядника майна.
3. Звернутися до Господарського суду Запорізької області з заявою про порушення провадження у справі за ст. 94 Закону про банкрутство в разі погодження плану санації кредиторами, вимоги яких перевищують 50% від всієї суми заборгованості.
В результаті звернення до кредиторів, отримано згоду на санацію від кредиторів, вимоги яких становлять 50% від всієї суми кредиторської заборгованості.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 908/1652/19 клопотання голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест» задоволено.
Припинено процедуру санації боржника.
Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус інвест» - арбітражного керуючого Мірошника І.В. та керуючого санацією Лещук А.І.
Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест» банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича і покладено на нього повноваження керівника банкрута.
Оприлюднено згідно діючого законодавства повідомлення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест» (вул. Поштова, 33, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42005357) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Скасовано арешти, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест».
Зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постанова місцевого господарського суду мотивована наявністю у боржника кредиторської заборгованості перед ТОВ «Градо Комплекс» у сумі 1320000,00 грн, проте відсутні кошти та майно, за допомогою яких боржник міг би погасити наявну у нього заборгованість. Крім того, фінансово-господарська діяльність боржником не здійснюється, у зв'язку із чим останній має ознаки неплатоспроможності.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ТОВ «Морус Інвест» банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
На думку апелянта, постанова місцевого господарського суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 74 ГПК України та ст. 11, 29, 94 Закону про банкрутство, без з'ясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.
В обґрунтування своїх доводів, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що посилання боржника на наявність заборгованості перед ТОВ «Градо Комплекс» у сумі 1320000,00 грн викликає сумніви та є необґрунтованими, оскільки відповідно до інформації, яка міститься у реєстрі податкових накладних, за період з 2013 року по даний час, на користь боржника не було виписано жодної податкової накладної, що свідчить про відсутність поставок товарів/послуг та відповідних розрахунків. Крім того, відповідні операції між боржником та кредиторами жодним чином не відображені в податковій звітності, що свідчить про їх сумнівність та дійсність.
На переконання апелянта, місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про відповідність плану санації вимогам ст. 29 Закону про банкрутство, оскільки не досліджував, чи передбачає запропонований план санації строк відновлення платоспроможності боржника та чи містить він графік та джерела погашення вимог всіх кредиторів з урахуванням встановленої Законом про банкрутство черговості, відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону про банкрутство. Крім того, судом належним чином не досліджено рішення комітету кредиторів щодо його обґрунтованості та відповідності ч. 7 ст. 29 Закону про банкрутство, зокрема, з огляду на те, що рішення комітету кредиторів має бути вмотивованим та прийнятим на підставі аналізу умов плану санації на предмет досягнення постановленої мети.
Також, апелянт вказує на те, що заявником не подано, а судом не перевірено факт наявності у боржника активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, оскільки як вбачається з матеріалів справи і констатовано судом першої інстанції, боржник не має жодних активів, рахунки в банківських установах закриті.
Крім того, на переконання апелянта, боржником не сплачено судовий збір у розмірі 10 прожиткових мінімумів за звернення до суду про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки останній рахунок в банківській установі був закритий 29.07.2019.
Окрім зазначеного вище, апелянт вважає, що проведена одноособово керівником боржника інвентаризація майна боржника, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи, проведена не належним чином.
Відповідно до річних фінансових звітів, станом на 31.01.2019 вартість активів боржника складає 59018,5 тис. грн., що вказує на неналежне дослідження місцевим господарським судом аналізу активів та пасивів боржника та не належне з'ясування питання недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки при визначенні боржника банкрутом, господарський суд, у будь-якому випадку, має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
3. Узагальнені доводи інших учасників справи.
Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що Господарський суд Запорізької області ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі повного та всебічного дослідження доказів та матеріалів даної справи.
На думку ліквідатора, апелянт у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство не є ні стороною, ні учасником у даній справі про банкрутство боржника, а тому, на момент звернення з апеляційною скаргою не набув статусу кредитора або іншого учасника провадження по справі, а також не має права на апеляційне оскарження.
Також, ліквідатор звертає увагу на те, що боржник з 26.06.2019 перебуває на податковому обліку в Олександрійському районі м. Запоріжжя, що є структурним підрозділом ГУ ДФС у Запорізькій області, у даному випадку ГУ ДФС у м. Києві не обґрунтувало в апеляційній скарзі чим порушені його права, як контролюючого органу, забезпечення реалізації повноважень якого, перебувають на території міста Києва.
Крім того, ліквідатор просить врахувати колегію суддів, що скасування постанови та припинення провадження у справі про банкрутство не призведе до відновлення платоспроможності самого підприємства.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
01.07.2019 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Морус Інвест» (код ЄДРПОУ 42005357), які оформлено протоколом № 1 та на яких вирішено:
1 Затвердити план санації. Термін санаційних заходів встановити шість місяців, санаційними заходами визначити збільшення статутного фонду, стягнення дебіторської заборгованості, отримання банківського кредиту.
2. Звернення до кредиторів з приводу погодження плану санації, отримання згоди на проведення санації, згоди на призначення керуючим санацією Лещук Анастасію Ігорівну, пропозиції щодо кандидатури розпорядника майна.
3. Звернутися до Господарського суду Запорізької області з заявою про порушення провадження у справі за ст. 94 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в разі погодження плану санації кредиторами, частка яких перевищує 50% від загальної суми заборгованості (а. с. 93 т. 1).
При зверненні до суду, директором боржника надано суду план санації ТОВ «Морус Інвест», зі змісту якого вбачається, що план санації містить характеристику стартового стану боржника, аналіз його потенціалу, заходи щодо оздоровлення підприємства. Основною метою даного плану санації є фінансове оздоровлення підприємства-боржника та запобігання визнання його банкрутом.
Основними заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які передбачаються планом санації є: погашення кредиторської заборгованості за рахунок оперативної і фінансової реструктуризації підприємства, збільшення внесків учасника товариства до статутного капіталу, залучення кредитних коштів та повернення дебіторської заборгованості.
Загальний термін проведення процедури оздоровлення фінансового стану боржника й необхідних для цього заходів складає 6 місяців.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.08.2019 по справі № 908/1652/19 прийнято заяву ТОВ «Градо Комплекс», а 03.09.2019 визнано конкурсним кредитором у справі № 908/1652/19 про банкрутство ТОВ «Морус Інвест» - ТОВ «Градо Комплекс» на суму 3842,00 грн - 1 черга задоволення, 1320000,00 грн - 4 черга задоволення.
Затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Морус Інвест».
Встановлено дату проведення перших загальних зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів - 10.09.2019.
Зобов'язано комітет кредиторів у строк до 03.10.2019 подати до суду схвалений план санації боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що комітетом кредиторів, у встановлений ч. 9 ст. 94 Закону про банкрутство строк не було надано суду на затвердження схвалений план санації боржника.
10.09.2019 розпорядником майна були скликані збори кредиторів боржника, які оформлені протоколом № 1, зі змісту якого вбачається, що на зборах визначено кількісний склад комітету кредиторів у складі 1 кредитора до якого включено ТОВ «Градо Комплекс», який має загальну кількість голосів 1320 пропорційну сумі вимог 1320000,00 грн (а. с. 153 т. 1).
Крім того, 10.09.2019 відбулося засідання комітету кредиторів ТОВ «Морус Інвест», оформлене протоколом № 2, на якому головою комітету кредиторів боржника обрано ТОВ «Градо Комплекс». За наслідком заслуховування звіту розпорядника майна про фінансовий стан підприємства прийнято рішення:
1. Відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до п. 7 ст. 29 та пунктів 3, 15 ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
2. Ліквідатором ТОВ «Морус Інвест» призначити арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича, Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 820 від 17.04.2013.ч
27.09.2019 від голови комітету кредиторів ТОВ «Градо Комплекс» на адресу Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання від 24.09.2019 № 24/09-19, яке прийняте до розгляду ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2019.
Задовольняючи клопотання голови комітету кредиторів, місцевий господарський суд виходив з того, що у боржника наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Градо Комплекс» у розмірі 1320000,00 грн., проте відсутні кошти та майно, за допомогою яких боржник міг би погасити наявну в нього заборгованість. Крім того, фінансово-господарська діяльність боржником не здійснюється, у зв'язку із чим останній має ознаки неплатоспроможності.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність ознак які свідчать про стійку фінансову неплатоспроможність боржника, а саме - наявність значної кредиторської заборгованості; нездійснення підприємством господарської діяльності; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Такі висновки апелянт у справі Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України вважає передчасними та необґрунтованими, оскільки встановивши обставини неможливості відновлення платоспроможності боржника згідно з планом санації, місцевий господарський суд необґрунтовано дійшов висновку, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, що і є предметом оскарження у даній справі.
5. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та задовольняє доводи апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ст. 94 Закону України про банкрутство - керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника. Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про прийняття заяви про порушення провадження у справі, в якій зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. В ухвалі про прийняття заяви господарський суд має право зобов'язати заявника, боржника та інших учасників провадження у справі надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ст. 29 Закону про банкрутство план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак неплатоспроможності, визначених цим Законом. План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та (або) засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. План санації обов'язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.
Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; відчуження майна та погашення зобов'язань боржника шляхом заміщення активів; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Закону позачергово за рахунок продажу майна боржника; інші способи відновлення платоспроможності боржника.
Частинами 5, 6 ст. 29 Закону про банкрутство передбачено, що план санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Законом. План санації вважається схваленим, якщо він підтриманий на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
Частиною 7 ст. 29 Закону про банкрутство визначено, що комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його до господарського суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов'язків керуючого санацією та про призначення нового керуючого санацією в порядку, встановленому цим Законом. Зазначене рішення має містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації. Схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду. Рішення комітету кредиторів мають бути обґрунтованими, містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори під час їх прийняття.
Також, відповідно до вимог щодо розроблення плану санації згідно Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1223/5 від 19.06.2013 «Про затвердження Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, Типової форми мирової угоди у справі про банкрутство та вимоги щодо їх розробляння» (чинного на момент звернення з заявою про порушення провадження санації керівником до господарського суду) у плані санації зазначаються відомості про фінансову, господарську, інвестиційну діяльність боржника на дату порушення справи про банкрутство, які включають: оцінку фінансового стану підприємства; аналіз факторів, що призвели до неплатоспроможності; визначення можливості санації підприємства; аналіз структури активів, власних оборотних засобів, структури дебіторської та кредиторської заборгованості; аналіз прибутковості підприємства, використання виробничого апарату та трудових ресурсів (витрат на виробництво, використання трудових ресурсів, інвестицій та інновацій, об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення); структуру довгострокових та поточних фінансових інвестицій; відомості про майно (майнові права боржника) згідно з результатами інвентаризації, а саме: 1) перелік рухомого майна, яке обліковується на балансі боржника з характеристикою за фінансово-бухгалтерськими та технічними показниками; 2) перелік нерухомого майна, яке обліковується на балансі у розрізі підрозділів боржника з характеристикою за фінансово-бухгалтерськими, технічними та будівельними показниками; 3) інформацію про наявність земельних ділянок, які належать на праві власності або на праві користування тощо.
План санації також повинен містити черговість, строки (терміни) виконання та відомості про: реструктуризацію підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів; ліквідацію дебіторської заборгованості; реструктуризацію активів боржника; продаж частини майна боржника; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; збільшення статутного капіталу боржника; відчуження у процедурі санації майна боржника шляхом заміщення активів; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з Планом санації; відомості про інвестора (інвесторів) та умови його (їх) участі у відновленні платоспроможності боржника (за наявності); наміри інвестора стосовно викупу державної частки акцій у статутному (складеному) капіталі боржника та умови такого викупу; відомості про інші заходи, що вживатимуться з метою відновлення платоспроможності боржника (передачу житлового фонду та соціально-культурних об'єктів до комунальної власності чи до сфери управління уповноважених органів управління тощо).
Зазначені заходи плану санації повинні застосовуватись із додержанням всіх умов, передбачених законодавством. Кількість заходів плану санації визначається його розробником з урахуванням фінансово-господарського стану боржника.
До плану санації долучаються документи, які доповнюють, пояснюють та підтверджують інформацію, викладену в ньому, що оформляються як додатки до плану санації.
Таким чином, план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів внаслідок реалізації плану санації.
Отже, порушуючи провадження у праві про банкрутство відповідно до ст. 94 Закону про банкрутство господарський суд повинен перевірити зміст плану санації на відповідність визначеним нормам вказаного Закону, зокрема, встановити в ухвалі чи відповідає зміст плану санації вимогам ст. 29 Закону про банкрутство.
З огляду на вказане вище, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 29 Закону про банкрутство, рішення комітету кредиторів має бути вмотивованим та прийнятим на підставі аналізу умов такого плану санації на предмет досягнення поставленої мети, тобто повинно містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори під час їх прийняття.
Постанова господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 мотивована відсутністю погодженого комітетом кредиторів плану санації, мирова угода не укладена, підприємство не має активів за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість, а також тим, що Товариство неспроможне відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Тобто, суд дійшов висновку про неплатоспроможність боржника та наявність підстав для застосування процедур банкрутства.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, оскільки виконання заходів, що передбачені планом санації боржника повинне бути спрямоване на покращення виробничо-господарської діяльності підприємства і забезпечення його беззбиткової діяльності в основному за рахунок збільшення продажу продукції, а також задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, що передбачено Законом про банкрутство.
Згідно схваленого 02.07.2019 та поданого боржником до суду плану санації, для цілей санації необхідне фінансування на загальну суму 3259 тис. грн, у т.ч.:
- на фінансування необхідних санаційних заходів - 679,0 тис. грн;
- на погашення кредиторських вимог - 2500,0 тис. грн.
Покриття зазначених витрат санації боржник планував здійснити за рахунок:
- внутрішніх джерел - виробничої діяльності підприємства, внесків учасника на збільшення статутного капіталу, стягнення дебіторської заборгованості - 5441,0 тис. грн.
- зовнішнього джерела - використання кредитних коштів - 80,0 тис. грн.
Згідно з п. 4.2. Плану санації боржника, внутрішніми джерелами погашення заборгованості підприємства є:
- внески на збільшення статутного капіталу;
- чистий прибуток, зростання якого передбачається за рахунок збільшення обсягів реалізації торгів (робіт, послуг);
- доходи від стягнення дебіторської заборгованості.
Згідно загальних показників діяльності підприємства боржника у 2018 році: чистий дохід від реалізації продукції отримано у розмірі 27000,00 тис. грн, чистий прибуток - 27030,10 тис. грн, власний капітал становив 2003,00 тис. грн, короткострокові кредити та позики 30000,60 тис. грн. дебіторська заборгованість 10000,00 тис. грн, а також 2003,00 тис. грн власних оборотних засобів.
Загальні показники діяльності підприємства боржника у 2019 році: чистий дохід від реалізації продукції отримано у розмірі 4000,00 тис. грн, чистий прибуток - 4005,00 тис. грн, власний капітал становив - 2002,00 тис. грн, короткострокові кредити та позики 30004,00 тис. грн. дебіторська заборгованість 8000,00 тис. грн, а також - 2002,00 тис. грн власних оборотних засобів (а. с. 83-84 т. 1).
При цьому, збитки підприємства за 2018 рік складають 27030,10 тис. грн, а за 2019 рік 4005,00 тис. грн.
Колегія суддів зауважує, що пунктами 1.3.1., 1.3.2. Плану санації ТОВ «Морус Інвест» створене громадянами України, вказаними в статуті підприємства, з метою одержання прибутку.
Відповідно до установчих документів статутний капітал становить 100 010 000,00 грн, власником якого є учасник товариства боржника ОСОБА_1 .
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжитих керуючим санацією та розпорядником майна заходів з метою погашення існуючої кредиторської заборгованості за рахунок статутного капіталу учасника товариства.
Крім того, відповідно до річного фінасового звіту ТОВ «Морус Інвест» станом на 31.01.2019, вартість активів боржника складає 59018,5 тис. грн, що свідчить про неналежне проведення аналізу активів та пасивів боржника судом першої інстанції.
Зазначені обставини спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності активів, за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість та неспроможність ТОВ «Морус Інвест», відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Крім того, з плану санації вбачається, що основним його напрямком є операційна і фінансова реструктуризація (а. с. 87 т. 1) але у протоколі № 1 від 01.07.2019 загальними зборами учасників рішення щодо реструктуризації не приймалося (а. с. 93 т. 1).
У розумінні п. 3 ст. 29 Закону про банкрутство під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, підвищенню ефективності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів.
Тобто основною ознакою реструктуризації підприємства є його поділ, що не вбачається зі змісту плану санації, наявного в матеріалах справи.
Також, матеріали справи не містять доказів вжитих керуючим санацією заходів спрямованих на збільшення статутного капіталу, стягнення дебіторської заборгованості, отримання банківського кредиту. В плані санації не зазначено про збільшення статутного фонду, як це було передбачено у рішенні зборів засновників, натомість у таблиці 4.7. «Рух грошових коштів» (а. с. 91 т. 1) у статті витрат «внески до статутного капіталу» зазначено - 0.
Вищевказане, на думку колегії суддів, не дає можливості зробити висновок про те, що наявний в матеріалах справи план санації не відповідає вимогам ст. 29 Закону про банкрутство.
Крім того, як зазначалося вище, рішення комітету кредиторів про відхилення плану санації не вмотивоване.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 по справі № 908/1652/19 визнано конкурсним кредитором у справі № 908/1652/19 про банкрутство ТОВ «Морус Інвест» - ТОВ «Градо Комплекс» на суму 3842,00 грн - 1 черга задоволення, 1320000,00 грн - 4 черга задоволення (а. с. 149-150). Між тим, в матеріалах справи наявна заява ТОВ «Градо Комплекс» про включення до реєстру кредиторів, до якої додано лише копію Договору № 1 від 03.04.2018 та копію Акту № 1 від 03.04.2018 приймання товару. Будь-яких інших доказів існування кредиторської заборгованості (зокрема, первинної документації) до матеріалів справи не надано.
Відсутність належних доказів - первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, свідчать про недоведеність існування кредиторської заборгованості.
Крім того, відповідні операції між боржником та кредитором жодним чином не відображені у податковій звітності, на що звертає увагу апелянт.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником надано до господарського суду примірник квитанції № 071910029 від 03.07.2019 про сплату судового збору в сумі 19210,00 грн з призначенням платежу: судовий збір за позовом ТОВ Морус Інвест Господарський суд Запорізької області, від Лещук Анастасія Ігорівна . (а. с. 5 т. 1). Проте, відповідно до довідки господарського суду від 03.07.2019 не підтверджено зарахування судового збору до Державного бюджету (а. с. 101 т. 1). Докази підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету боржник не надав, а матеріали справи не містять.
Таким чином, боржником не виконано вимоги Закону України «Про судовий збір», а саме не сплачено судовий збір у розмірі 10 прожиткових мінімумів за звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Згідно частини 1 ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, зокрема якщо не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
З наведеного вбачається, що Закон про банкрутство містить норму процесуального права яка, зокрема, визначає підстави повернення заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 15 Закону).
Всупереч вказаним вимогам закону ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2019 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду, тоді як вказана заява згідно наведеної норми закону підлягала поверненню заявнику без розгляду.
Крім того, згідно приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.
Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу до заяви керівника боржника про порушення справи про банкрутство за ст. 94 Закону про банкрутство - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.
Водночас, апеляційним судом встановлено відсутність подання заявником доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, оскільки судом першої інстанції констатовано відсутність активів боржника.
За приписами ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.
У свою чергу ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.
Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 по справі № 904/1853/17.
Таким чином судом першої інстанції, не перевірено факт наявності у боржника активів достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, однак констатовано відсутність активів у боржника, що в свою чергу виключає можливість судового провадження у справі про банкрутство.
Виходячи з усього вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відкрив ліквідаційну процедуру, не врахувавши обов'язкових передумов та ознак, за яких порушується та здійснюється провадження у справі із застосуванням процедури, передбаченої ст. 94 Закону про банкрутство.
Отже, доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження.
Щодо права ГУ ДПС у м. Києві на оскарження судового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Пунктом 19-1.1. ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1 п. 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 п. 19-1.1 цієї статті).
За змістом п. 19-3.1. ст. 19-3 цього Кодексу державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Підпунктом 20.1.43 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб'єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.
У пункті 10.13. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок обліку платників податків і зборів) передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року підпункт 2 п. 10.13 вказаного Порядку.
Згідно з п. 10.14. Порядку обліку платників податків і зборів після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до: - закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата; - повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі; - закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.
Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається , що Товариство з обмеженою відповідальністю «Морус Інвест» перебувало на обліку у Головному управлінні ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі (а. с. 30 т. 1).
Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у місті Києві, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України № 80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у місті Києві є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС України, є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва.
За змістом п. 1 цього положення у складі ГУ ДФС у м. Києві в установленому порядку утворюються державні податкові інспекції. ГУ ДФС у м. Києві є правонаступником, зокрема, Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
У зв'язку з реорганізацією ГУ ДФС у м. Києві та згідно постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, ГУ ДФС у м. Києві приєднано до ГУ ДПС у м. Києві. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р функції і повноваження ДФС, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, покладено на Державну податкову службу.
Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 14 від 12.07.2019, Головне управління ДПС у місті Києві є територіальним органом ДПС України, який підпорядковується ДПС України, є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території міста Києва.
Аналіз наведених норм у сукупності засвідчує, що здійснення перереєстрації суб'єкта господарювання - платника податків, що перебував на податковому обліку на території міста Києва, у разі зміни місцезнаходження цього платника з реєстрацією в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (поза межами території міста Києва, в іншу область тощо), а також подальше порушення в цьому ж бюджетному році за заявою суб'єкта господарювання - платника податків справи про банкрутство зумовлює проведення стосовно цього платника перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податкових платежів, яка має бути проведена ГУ ДПС у місті Києві, як територіальним органом ДПС України, за яким до закінчення бюджетного періоду, у якому здійснена перереєстрація платника податків, зберігаються контролюючі функції стосовно платника, що перереєструвався, зокрема, у частині завершення процедур адміністрування.
Отже, з огляду на встановлені обставини щодо перебування ТОВ «Морус Інвест» з 19.03.2018 на обліку у ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі з подальшою його перереєстрацією у Запорізьку область у зв'язку із зміною місцезнаходження товариства 26.06.2019 (зазначені дані підтверджуються поясненнями арбітражного керуючого (а. с. 46-53 т. 1), що подані до заперечень на апеляційну скаргу), а також звернення із заявою про порушення цієї справи про банкрутство у липні 2019 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ГУ ДПС у м. Києві контролюючих функцій стосовно боржника на час звернення із апеляційною скаргою, оскільки в силу вимог підпункту 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, саме цей контролюючий орган мав здійснити документальну позапланову податкову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податкових платежів юридичною особою-боржником та сформувати дані про його податковий борг.
Таким чином ГУ ДПС у м. Києві має процесуальне право заперечувати судові рішення у цій справі про банкрутство ТОВ «Морус Інвест», в порядку ст. 254 ГПК України, як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки введення ліквідаційної процедури на стадії санації боржника-платника податків, що здійснюється його керівником (ст. 94 Закону про банкрутство), може мати наслідком припинення його господарської діяльності та погашення його податкових зобов'язань перед державою за недостатністю у боржника активів для їх задоволення.
Аналогічні висновки щодо права контролюючого органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється з особливостями, передбаченими ст. 94 Закону про банкрутство, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 904/809/17, від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17, від 14.11.2019 у справі № 908/2480/18, від 28.11.2019 у справі 908/1782/18.
6.Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, з підстав викладених у п. 5 цієї постанови, і приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі.
7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону не відповідає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві слід задовольнити повністю, постанову Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 по справі № 908/1652/19 скасувати, як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а провадження у справі закрити внаслідок безпідставності його відкриття господарським судом.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 278, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України - задовольнити.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 908/1652/19- скасувати.
Провадження у справі № 908/1652/19 - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.03.2020.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
В.Ф. Мороз