проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" березня 2020 р. Справа № 910/16212/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.,
за участі секретаря судового засідання Полупан Ю.В.,
за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ" (вх. № 379П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року (повний текст складено 27.12.2019) у справі № 910/16212/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВЛАР-ГРУП", м. Черкаси;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ", м. Полтава;
про стягнення 109229,86 грн,
У грудні 2019 року ТОВ "КЕВЛАР-ГРУП" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до "ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ", в якій просить стягнути 109229,86 грн за договором на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018, зокрема: 106943,40 грн основного боргу з оплати вартості отриманих послуг охорони за вересень-жовтень 2018 року; 2032,41 грн пені за прострочення оплати вартості послуг за договором; 254,05 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також просить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2018 у справі № 910/16212/18 зазначену позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Полтавської області на підставі ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.11.2019 у справі № 910/16212/18 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 106879,80 грн основного боргу, 2030,53 грн пені, 253,82 грн 3% річних та 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Відповідач - ТОВ "ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що послуги по охороні не відповідали кваліфікаційним вимогам, надавались не якісно та не в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами, претензіями та документами про факт вчинення злочину - крадіжки на об'єкті. Як стверджує апелянт, послуги надавалися меншою кількістю постів охорони, ніж встановлено договором, а залучені до надання послуг охоронці не відповідали кваліфікаційним вимогам та не знаходились у штаті позивача. З цих підстав, скаржник вважає, що у нього не виникло обов'язку оплати за підписаними в односторонньому порядку актами про надання послуг за вересень, жовтень 2018.
Також скаржник вважає, що договір на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 року взагалі є неукладеним, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано Інструкції щодо організації охорони об'єкта, яка передбачена пунктом 1.2. договору і є істотною умовою договору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/16212/18 у зв'язку з ненаданням скаржником належних доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу позивача - ТОВ "КЕВЛАР-ГРУП", апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху.
У зв'язку з усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 12.03.2020 об 11:00 год. та викликано в судове засідання учасників справи.
На виконання зазначеної ухвали позивач - ТОВ "ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ" 02.03.2020 за вх. № 2067 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу не обгрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що в розумінні статей 73-79 ГПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення охороною умов договору. Зокрема, відсутні докази в підтвердження обгрунтованості його претензій, в тому числі і стосовно здійснення позивачем охорони об'єкта силами одного чи двох постів, замість трьох. Також зазначає, що невиконання сторонами умов договору щодо складання Інструкції не може свідчити про його неукладення.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії Ліцензії серія АЕ № 262539 та копій наказів про прийняття на посаду до штату охоронників. Ненадання вказаних документів суду першої інстанції позивач обгрунтовує тим, що в суді першої інстанції відповідач не посилався на факт відсутності у позивача Ліцензії та не ставив під сумнів знаходження охоронців у штаті позивача.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість долучення до матеріалів справи поданих позивачем документів.
10.03.2020 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/16212/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. та суддя Пушай В.І.
12.03.2020 за вх. № 570 позивач надіслав електронною поштою клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча про місце, день та час розгляду справи були належно повідомлені, що підтверджується поштовими зворотніми рекомендованими повідомленнями № 6102231216013 та № 6102231216021 (т. 2 а.с. 130,131).
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що позиція відповідача по справі викладена в апеляційній скарзі, а позиція позивача у відзиві на апеляційну скаргу, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кевлар-Груп” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ” (замовник) відповідач) 01.01.2018 укладений договір на охорону об'єкта №КВ 01/01/18.
Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо фізичної охорони силами трьох цілодобових постів об'єкта замовника, який знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40.
Згідно з п. 1.2 договору функції співробітників охорони та порядок їх здійснення визначаються в Інструкції щодо організації охорони об'єкта, що складається виконавцем і узгоджується з замовником та є Додатком №1 до договору.
У п. 2.1.1 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язувався організовувати та забезпечувати силами, визначених у п. 1.1 договору постів охорони фізичну охорону об'єкта із зберіганням на ньому товарно-матеріальних цінностей та майна замовника від розкрадання, пошкодження чи знищення.
Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.4 договору виконавець має право вимагати від замовника створення необхідних умов для виконання працівниками охорони зобов'язань за договором, приймати участь у роботі комісії по обстеженню об'єкта для встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне здійснення виконавцем зобов'язань за договором.
Згідно п.,п. 3.2.1, 3.2.2 договору замовник має право вимагати від виконавця належного виконання зобов'язань за договором при здійсненні заходів охорони на об'єкті, перевіряти несення служби співробітниками виконавця з відображенням результатів перевірки у робочому журналі, а також віддавати їм вказівки, якщо це не суперечить умовам цього договору та Інструкції (Додаток № 1 до договору).
У п. 4.1 договору сторони узгодили, що сума договору визначається сторонами на основі домовленості та щомісячно складає суму всіх Актів приймання наданих послуг. Вартість одного поста охорони за 1 годину роботи становить 31 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 договору в разі зміни норм витрат виконавця, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення та інших факторів, які впливають на ціну послуг, сума договору може змінюватися за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до даного договору.
Згідно п. 4.3. договору оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування погодженої сторонами та визначеної у рахунку-фактурі суми на поточний рахунок виконавця в термін до 10 календарних днів після дати підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до п.4.4 договору по закінченню поточного місяця виконавець до першого числа наступного місяця надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов'язаний підписати Акт і повернути один примірник виконавцю, або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг.
01.01.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до цього договору, відповідно до якої домовились, що вартість за надані послуги за січень 2018 буде зменшена на 4974,83 грн.
05.10.2018 ТОВ “ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ” направило ТОВ “КЕВЛАР- ГРУП” лист № 25/00-012788 Про припинення відносин за Договором про охорону об'єкта за №КВ 01/01/18 від 01.01.2018 із додатком запропонованої Угоди від 05.10.2018 про розірвання Договору про охорону об'єкта за №КВ 01/01/18 від 01.01.2018, в якому зазначено, що останнім днем дії договору просить вважати 17.10.2018.
У позовній заяві ТОВ “КЕВЛАР- ГРУП” вказує на те, що на виконання умов договору у період з січня 2018 по 17 жовтня 2018 він надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 658340,17 грн., проте, відповідачем сплачено за надані послуги за період січень 2018 по серпень 2018, а за період з 01 вересня по 17 жовтня 2018 у сумі 106943,40 грн не сплачені, що стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в обгрунтування позовних вимог позивачем надано наступні акти надання послуг: № 17 від 31.01.2018 на суму 66 02,77 грн, № 33 від 28.02.2018 на суму 64108,80 грн; № 49 від 31.03.2018 на суму 70 977,6 грн, № 66 від 30.04.2018 на суму 68688,00грн; № 84 від 31.05.2018 на суму 70 977,6 грн, № 100 від 30.06.2018 на суму 68688,00 грн; № 118 від 31.07.2018 на суму 70977,00 грн, № 135 від 31.08.2018 на суму 70977,00 грн; № 151 від 30.09.2018 на суму 68 688,00 грн, № 162 від 17.10.2018 на суму 38255,40 грн. При цьому, зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, окрім актів надання послуг № 151 від 30.09.2018 на суму 6888,00 грн та № 162 від 17.10.2018 на суму 38 255,40 грн.
Як свідчать матеріали справи, Листом за вих. № 01-10/02 позивач звернувся до відповідача з проханням підписати акти виконаних робіт за послуги, надані позивачем у вересні 2018 згідно з договором № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 (т.1,а.с.31).
Відповідач претензіями за вих. № 25/00-012486 від 02.10.2018 та за вих. № 25/00-012787 від 04.10.2018 повідомив позивача про неналежне здійснення останнім зобов'язань по договору, а саме, зазначив, що з 01.09.2018 виконавцем здійснюється охорона силами не трьох постів, а двох та вимагав зменшити вартість Акта наданих послуг за вересень 2018 у зв'язку із наданням послуг охорони двома постами (т.1, а.с. 32,35).
17.10.2018 позивач на претензію відповідача № 25/00-012486 від 02.10.2018 надав відповідь за вих. № 17/01, в якій зазначив, що викладені відповідачем в претензії ствердження є безпідставними, не аргументованими, жодним чином не підтверджені та не відповідають дійсності. Викладені претензійні вимоги, як зазначив позивач, є ухиленням відповідача від своєчасної і повної оплати за належним чином надані позивачем послуги за договором у вересні 2018 року та подальшим ухиленням від зобов'язань за договором. У відповіді позивач також зазначив, що у разі існування факту порушення зобов'язань з боку позивача, останній просив надати відповідні підтвердження та доводи, долучити керівника позивача до роботи в комісії та діяти в межах договору, у відповідності до його умов, а саме п. 5, яким передбачена відповідальність виконавця (позивача) (т. 1, а.с. 34).
На претензію відповідача за вих. № 25/00-012787 від 04.10.2018 позивачем також було надано відповідь за № 14/11 від 25.10.2018, в якій позивач зазначив про сумлінне, належне та повне виконання ним зобов'язань за договором та вимагав проведення повного розрахунку за послуги, надані позивачем у вересні та жовтні 2018 року (т. 1, а.с. 37).
В апеляційній скарзі відповідач також стверджує, що послуги по охороні надавались не якісно, не в повному обсязі та меншою кількістю постів охорони, що підтверджується відповідними актами та претензіями.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 , ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази які підтверджують, що особа здійснювала всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
На підтвердження та в обґрунтування позовних вимог, позивачем надано до матеріалів справи копію робочого журналу об'єкта охорони (т. 1, а.с.95-174), копії табелю обліку робочого часу та зведеного табелю обліку робочого часу на об'єкті ТОВ “ДБП Ріал Естейт” (м. Київ, вул. Ушинського, 40) за вересень 2018 та жовтень 2018 (т. 1, а.с.175-178).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем в підтвердження своїх доводів щодо неналежного виконання позивачем обов'язків за договором, а саме здійснення охорони лише двома постами, 26.03.2019 було надано суду першої інстанції Акти фіксації порушення умов Договору та неналежного надання послуг від 15.09.2018, 24.09.2018, 28.09.2018, 04.10.2018 та 13.10.2018., які підписані представниками відповідача та незалежним представником директором ТОВ «ІТ БЕСТ» (т. 2, а.с. 7-17).
Відповідно до п. 3.2.2. договору на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 замовник має право перевіряти несення служби співробітниками виконавця з відображенням результатів перевірки у робочому журналі, а також віддавати їм вказівки, якщо це не суперечить умовам цього договору та Інструкції (Додаток № 1 до Договору).
В робочому журналі об'єкта охорони, копія якого надана позивачем, будь які результати перевірки відповідачем несення служби співробітниками позивача не відображені.
Згідно з п.п. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.10 договору відповідач зобов'язаний сповіщати позивача про обставини, що можуть негативно вплинути на виконання заходів охорони та залучати виконавця до роботи в комісії щодо встановлення розмірів майнових збитків.
З наданих відповідачем Актів фіксації порушення умов Договору та неналежного надання послуг вбачається, що вони підписані трьома представниками відповідача та незалежним представником директором ТОВ «ІТ БЕСТ» (т.2, а.с. 7-17).
Наведене свідчить, що в порушення умов договору та чинного законодавства вищезазначені Акти складені без участі представника позивача і доказів того, що представник позивача викликався для участі у складенні Актів фіксації, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, вказані Акти фіксації не додавались і до направлених на адресу позивача претензій, у зв'язку з чим не були предметом розгляду позивача.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання відповідача на вказані акти фіксації порушення позивачем умов договору та неналежного надання послуг є безпідставними, оскільки останні не є належними доказами порушення позивачем умов договору щодо надання послуг охорони в повному обсязі.
У листі - відмові від прийняття Акта наданих послуг № 162 від 17.10.2018 (вих. № 25/00-013450 від 29.10.2018 (том 1, а.с. 39-40) відповідач також посилається на те, що факт порушення позивачем п. 1.1. договору щодо кількості цілодобових постів підтверджується також наявними відеозаписами з камер відеоспостереження за період з 01.09.2018 - 17.10.2018. Проте, таких доказів до матеріалів справи відповідач також не надав.
В апеляційній скарзі в обгрунтування неякісності послуг охорони відповідач посилається на факт вчинення злочину - крадіжки на об'єкті.
Так, у претензії № 25/00-011752 від 10.09.2018 відповідач зазначає, що у результаті проведення огляду приміщення, у якому був скоєний злочин, слідчо-оперативною групою Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та представником відповідача, було встановлено факт відсутності товарно-матеріальних цінностей. Загальна сума збитків, спричинених замовнику, становить 43933,33 грн., яку повинен сплатити позивач у строк 3 банківські дні з моменту отримання даної вимоги (т. 1, а.с.70).
Колегія суддів констатує, що вказані твердження відповідача також не підтверджені матеріалами даної справи. Докази того, що факти неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору зафіксовано працівниками відповідача або працівниками відповідача за участю слідчо-оперативної групи Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи відсутні також докази того, що для фіксування зазначених відповідачем фактів викликався представник позивача.
Відповідно до п. п. 5.3 договору № КВ 01/01/18 на охорону об'єкта від 01.01.2018 факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт з вини виконавця встановлюється органами дізнання, слідства або судом.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що крадіжка на об'єкті, який охоронявся позивачем, скоєна з вини останнього в результаті неналежного виконання позивачем зобов'язань по договору.
Посилання відповідача на Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.09.2018 (т.2, а.с.5,6) є безпідставним, оскільки вони констатують внесення відомостей про факт скоєння крадіжки, а не встановлення вини позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по договору на охорону об'єкта.
Згідно з п. 5.1. договору виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, що спричинені замовнику внаслідок неналежного здійснення своїх зобов'язань за договором, у відповідності з діючим законодавством, у розмірі документально підтвердженої суми збитків.
У п. 5.4. договору зазначено, що розмір збитків, що завдані замовнику, визначається комісією за участю виконавця та підтверджується відповідними документами та розрахунками.
Відповідно до п. 2.2.9 договору замовник зобов'язується залучати виконавця до роботи в комісії щодо встановлення розмірів майнових збитків, а виконавець згідно п.3.1.4. договору має право приймати участь у роботі комісії по обстеженню об'єкта для встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне здійснення виконавцем зобов'язань за договором.
Доказів того, що збитки встановлено комісією і позивач запрошувався на засідання цієї комісії, до матеріалів справи відповідачем не надано.
Крім того, відповідно до п. 5.5 договору відшкодування виконавцем збитків здійснюється за поданням замовником постанови органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт з вини виконавця.
Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Колегі судддів також вважає безпідставним посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що залучені до надання послуг охоронці не відповідали кваліфікаційним вимогам та не знаходились у штаті позивача з огляду на таке.
Позивачем надано суду апеляційної інстанції копії Ліцензії серія АЕ № 262539 та копій наказів про прийняття на посаду до штату охоронників. Ненадання вказаних документів суду першої інстанції позивач обгрунтував тим, що в суді першої інстанції відповідач не посилався на факт відсутності у позивача Ліцензії та не ставив під сумнів знаходження охоронців у штаті позивача. Крім того, слід зазначити, що відповідач при укладенні договору не був позбавлений права перевірити наявність у позивача всіх необхідних документів. Крім того, відповідач мав право вибору виконавця на ринку надання послуг охорони. Проте, відповідач приймав послуги від позивача та оплачував їх за період з січня 2018 по серпень 2018.
Є безпідставним також і посилання відповідача на те, що договір на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 є неукладеним, оскільки позивачем до матеріалів справи не надана Інструкція щодо організації охорони об'єкта, яка передбачена п. 1.2. договору, є Додатком № 1 до договору, що складається виконавцем і узгоджується з замовником, з огляду на те, що позивачем та відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України досягнуто згоди щодо умови договору про наявність Інструкції (додатку №1 до договору), але сторони не виконали цю умову.
Згідно з вимогами частин 3,4 статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов*язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення , коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Найважливішою істотною умовою договору є його предмет, оскільки домовленість з цього принципового питання сама по собі свідчить про те, що сторони визначились з тим, з приводу чого вони вступають у правовідносини.
Сторони узгодили в п.1.2 договору функції співробітників охорони, порядок їх здійснення та в пункті 3.2.2 договору право замовника щодо перевірки несення служби співробітниками виконавця з відображеннями результатів перевірки у робочому журналі, а також віддавати їм вказівки, якщо це не суперечить умовам договору та Інструкції( Додаток №1 до договору). Умовами п.2.2 договору замовник та виконавець домовились погодити розроблену виконавцем Інструкцію(Додаток №1 до договору та чітко виклали в умовах договору права та обов*язки сторін по договору.
Враховуючи, що договір №КВ 01/01/18 від 01.01.2018 виконувався сторонами тривалий час з січня до вересня 2018 та у сторін не виникало питань щодо домовленості відносно предмета договору, не узгодження сторонами Інструкції щодо організації охорони не є підставою вважати, що договір є неукладеним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем належного виконання зобов'язань з охорони об'єкта по вул. Ушинського, 40 у м. Києві, що не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного внесення плати за послуги охорони відповідно до п. 2.2.10 договору і оплату за надані позивачем послуги з охорони об'єкта за вересень 2018 та жовтень 2018 не здійснив.
Згідно п. 4.3. договору оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування погодженої сторонами та визначеної у рахунку-фактурі суми на поточний рахунок виконавця в термін до 10 календарних днів після дати підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до п.4.4 договору по закінченню поточного місяця виконавець до першого числа наступного місяця надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов'язаний підписати Акт і повернути один примірник виконавцю, або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг.
Оскільки відповідач не надав суду доказів неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача від підписання актів приймання наданих послуг № 151 від 30.09.2018 (за вересень 2018 ) та № 162 від 17.10.2018 (з 01-17.10.2018 ) є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Доказів погашення боргу відповідачем не надано. В позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 106 943,40 грн, з них за вересень 2018 - 68688,00 грн та за жовтень 2018 - 38255,40 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів встановлено, що відповідно до табелю облікового робочого часу на об'єкті ТОВ “ДБП Ріал Естейт” за вересень 2018 та жовтень 2018 (том 1, а.с.175-178), з врахуванням вартості одного поста охорони за 1 годину роботи, передбаченого п. 4.1 договору, сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 за вересень 2018 становить 68624, 40 грн., за жовтень 2018 - 38255, 40 грн. Всього сума заборгованості відповідача становить 106879, 80 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 109229,86 грн. по договору на охорону об'єкта № КВ 01/01/18 від 01.01.2018 підлягає частковому задоволенню у сумі 106879,80 грн, як така, що обґрунтована та підтверджена наявними в справі доказами.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 4.5 договору у випадку ненадходження коштів за надані послуги до закінчення наступного місяця виконавцем нараховується пеня від суми заборгованості з початку наступного місяця за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений період.
Позивач відповідачу нарахував пеню у розмірі 2032,41 грн за період з 01.11.2018 по 30.11.2018. Проте, перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 2030,53 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
З позовної заяви вбачається, що позивач нарахував 254,05 грн. 3% річних за період з 17.10.2018 по 30.11.2018. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 253,82 грн.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року у справі № 910/16212/18.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 123, 126, 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року у справі № 910/16212/18 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 17.03.2020.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя В.І. Пушай