ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2020 року м. Київ № 640/17872/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проУправління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб;
- стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19.07.2013р. по день постановлення рішення по цій справі.
Ухвалою суду від 08.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб та відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
05 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує повністю, оскільки у році звільнення із органів внутрішніх справ, право на компенсацію за невикористану чергову відпустку мають право лише особи рядового та молодшого начальницького складу. Однак, позивач помилково не врахував, що компенсація виплачується тільки за невикористану відпустку в році звільнення. Таким чином, підстави для нарахування компенсації за невикористану відпустку відсутні.
Ухвалою суду від 17.03.2020р. позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19.07.2013р. по день постановлення рішення по цій справі, залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 25.06.2008р. №123 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-196712) призначено на посаду слідчого (за рахунок посади старшого слідчого) слідчого відділення Ладижинського міського відділу УМВС України у Вінницькій області.
Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 19.07.2013р. №152 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Гайсинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 19 липня 2013 року, з виплатою премії по 19.07.2013р. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 08 років 10 місяців 18 днів.
Гайсинським районним відділом УМВС України у Вінницькій області 12.05.2017р. видано Довідку №5750/210/01-2017, яка видана в тім, що в період з 01.01.2012р. по 19.07.2013р. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділення Гайсинського районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області, у щорічній та додатковій відпустці не перебував. В період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. невикористана чергова відпустка становить - 30 діб, в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб.
Як зазначає позивач, на час його звільнення з органів внутрішніх справ йому не було виплачено компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та за період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб та відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У відповідності до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
Як вбачається з Довідки Гайсинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області від 12.05.2017р. №5750/210/01-2017, ОСОБА_1 в період з 01.01.2012р. по 19.07.2013р. перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділення Гайсинського районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області, у щорічній та додатковій відпустці не перебував. В період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. невикористана чергова відпустка становить - 30 діб, в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб.
Таким чином, позивачу під час звільнення не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. за 30 діб та за період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. за 15 діб.
Невиплата вказаної компенсації ОСОБА_1 відповідачем не заперечується.
Як вбачається з Довідки про доходи ОСОБА_1 за 2012 рік, виданої Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області від 04.05.2017р. №1, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по грудень 2012 року складає 31 621,50грн.; згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 за 2013 року, виданої Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області від 04.05.2017р. №2, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по серпень 2013 року складає 17 603,22грн.
Таким чином, розмір грошової компенсації за дні невикористаної відпустки складає 3844,53грн., з яких:
2012 рік - 30 діб (31621,50грн. (сума заробітної плати за рік) : 365 дн. х 30 діб = 2599,02грн.;
2013 рік - 15 діб (17603,22грн. (сума заробітної плати за період з січня - липень 2013 року) : 212 дн. х 15 діб = 1245,51грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 08592106) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 08592106) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30 діб та в період з 01.01.2013р. по 19.07.2013р. - 15 діб у розмірі 3844,53грн. (три тисячі вісімсот сорок чотири гривні, 43 копійки).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін