ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2020 року м. Київ № 640/1684/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши зави щодо розгляду в порядку загального позовного провадження справи
за позовомОСОБА_1
до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора
провизнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
1) визнати протиправними дії Генерального прокурора щодо видачі наказу № 2131ц від 21.12.2019 про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019;
2) визнати незаконним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України № 2131ц від 21.12.2019;
3) поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) даній посаді в Офісі Генерального прокурора з 24.12.2019;
4) стягнути з Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2019 по дату винесення судового рішення.
Підставою для звернення до суду з даним позовом є, на думку позивача, протиправність наказу Генеральної прокуратури України № 2131ц від 21.12.2019, оскільки кадрові комісії, щодо проведення атестації прокурорів, утворюються при Офісі Генерального прокурора, натомість на дату прийняття оскаржуваного рішення та наказу, жодного оголошення про початок роботи Офісу Генерального прокурора не було зроблено, у зв'язку з чим, на думку позивача, без початку функціонування Офісу Генерального прокурора кадрова комісія Офісу Генерального прокурора не може бути створена. Також позивач зауважив, що на дату прийняття спірного наказу, Генеральна прокуратура України не перебувала в статусі ліквідації чи реорганізації, а також у Генеральній прокуратурі України відсутні скорочення чисельності прокурорів, з огляду на що спірний наказ підлягає скасуванню.
Ухвалою від 12.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи те, що дана справа не зазначена у виключному переліку категорій справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України), беручи до уваги предмет та підстави позову, характер спірних відносин, інші фактори, визначені ч. 3 ст. 257 КАС України, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначенням судового засідання.
05.03.2020 та 13.03.2020 канцелярією суду зареєстровані клопотання позивача та Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального провадження, які по суті мотивовані п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України та тим, що прокурор відноситься до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у зв'язку з чим наявні підстави для розгляду судом вказаної справи в загальному провадженні, оскільки положення КАС України перешкоджають розгляду такої категорії справ в спрощеному провадженні.
У зв'язку з цим суд повторно звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
У даному випадку є очевидним, що дана справа не належить до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, так і не належить до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Що стосується положень п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, слід зазначити, що зазначена норма не знайшла своєї нормативної реалізації у вигляді процесуальних обмежень, визначених у положеннях ч. 4 ст. 257 чи ч. 4 ст. 12 КАС України, а відтак положення п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України не є перешкодою для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Більш того, положення п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України стосуються позивачів, які є службовими особами, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, тобто норма стосується осіб, які мають статус такої службової особи на час звернення до суду.
У даному випадку, станом на час звернення до суду позивач вже не мав статусу такої службової особи, оскільки був звільнений, що додатково вказує на відсутність процесуальних обмежень для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак, враховуючи вищенаведене та, як вже зазначалося, приписи ч. 3 ст. 257 КАС України суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань та до висновку про відмову у їх задоволенні
Керуючись вимогами ст. ст. 12, 257, 262, 260, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального провадження.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кармазін