1/645
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2020 року м. Київ № 640/17912/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
третя особа комунальне підприємство "Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" міста Києва
про визнання протиправними та скасування приписів
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі - позивач), адреса: 04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12, третя особа - комунальне підприємство "Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" міста Києва (надалі - третя особа), адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 59, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 12 липня 2019 року №649 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін з вимогою до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» усунути виявлені порушення, які зафіксовані а акті перевірки, що полягає у здійсненні перерахунків коштів за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території власникам квартир, мешканцям будинків Шевченківського району міста Києва:
- щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, яка закріплена на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та управлінню автомобільних шляхів та споруд Шевченківського району" міста Києва на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві від 21 лютого 2002 року №23 Київської міської державної адміністрації за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, сума коштів, що надлишково була нарахована мешканцям Шевченківського району міста Києва склала 29021289,59 грн, у термін до 13 серпня 2019 року;
- щодо вартості послуги «Поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» за період 01 січня 2017 року - 31 березня 2019 року по 1349 будинків виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 38121590,09 грн у термін 13 серпня 2019 року;
У триденний термін з моменту виконання припису повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про вжиті заходи;
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 08 липня 2019 року №634 про усунення порушень вимог законодавства з вимогою до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 08 липня 2019 року №2890-1, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 травня 2019 року на його адресу надійшло повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 15 травня 2019 року №219 про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року.
24 травня 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача звернення №2487/3 щодо наявності підстав для недопущення проведення планової перевірки, в якому зазначено про вимогу скасувати вказане вище повідомлення.
За доводами позивача, у відповідача відсутні повноваження щодо проведення перевірки без ідентифікації певної сфери господарської діяльності.
Більш того, у позовній заяві зазначено, що з 01 січня 2019 року по 23 травня 2019 року на підприємстві були здійснені планові заходи державного нагляду (контролю) Головним управлінням ДФС у м. Києві, які тривали 20 та 10 робочих днів кожний, тому, за твердженнями позивача, відповідач не мав права проводити планову перевірку понад встановлені законодавством строки.
Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 24 червня 2019 року посадові особи відповідача без зазначення своїх даних здійснили реєстрацію у журналі реєстрації перевірок підприємства, в якому зазначили мету та характер перевірки, як планову перевірку, а також надали запит від 24 червня 2019 року без реєстрації, виготовлений не на бланку органу державної влади, в якому вимагалось від підприємства надання значного об'єму інформації та документів, які потребують відповідного форматування, згрупування та консолідації.
Після цього, як вказує позивач, посадові особи відповідача покинули приміщення підприємства та повернулись лише 08 липня 2019 року з метою надання акта перевірки, не здійснюючи перевірки безпосередньо у приміщенні підприємства шляхом роботи з первинними документами та за відсутності комунікативного зв'язку з уповноваженими особами підприємства.
Крім того, позивач вказує, що інша запитувана інформація, розпорядником якої не є позивач, зокрема, про зібрані кошти за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розрізі кожного із 1440 багатоквартирних будинків, що перебувають на його балансі, оброблялась, групувалась та вносилась до витребуваних перевіряючими форм, що, за доводами позивача, створила для нього певні часові труднощі з відволіканням значних трудових ресурсів для виконання не передбачених посадовими інструкціями функцій.
При цьому, за твердженнями позивача, вимога Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві щодо надання позивачем консолідованої (спеціально підготовленої) інформації є неправомірною, оскільки чинним законодавством не передбачено необхідності при здійсненні перевірки створення суб'єктом господарювання не передбачених чинним законодавством форм, їх виготовлення, заповнення тощо, у зв'язку з чим позивач вважає, що планова перевірка відповідачем не здійснювалась, місце проведення її не встановлено, первинні облікові, реєстрові та інші документи, які виготовляються, використовуються та застосовуються суб'єктом господарювання у його діяльності на підставі законодавства, статуту тощо, суб'єктом перевірки не витребовувались, не оброблялись та не аналізувались.
Також у позовній заяві вказано, що не погоджуючись з формою та змістом акта №2890-10 від 08 липня 2019 року, який було надано позивачу, останнім направлено на адресу відповідача відповідні зауваження.
Крім того, позивач стверджує, що під час проведення планового заходу відповідачем було усунуто підприємство від реалізації права бути присутнім під час здійснення цього заходу, від ознайомлення з актом, надання зауважень, заперечень, пояснень до нього з фіксацією цієї інформації в акті.
За результатом проведеної планової перевірки відповідачем вручено позивача припис від 12 липня 2019 року №649 про виконання вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін та припис від 08 липня 2019 року №634 про усунення порушень вимог законодавства, з якими позивач не погоджується з підстав порушення процедури проведення планової перевірки, а також з тих підстав, що позивач не наділений повноваженнями щодо порядку формування, встановлення та затвердження цій (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому, як вважає позивач, в нього відсутній обов'язок щодо здійснення перерахунку цих тарифів.
Також, позивач послався й на те, що відповідачем не враховано наявність заборгованості споживачів перед позивачем щодо сплати з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому, як вважає позивач, відповідач мав скласти порівняльну таблицю по кожному з 1440 будинків, що перебувають на балансовому утриманні підприємства.
Більш того, за твердженнями позивача, чинне законодавство не встановлює обов'язку балансоутримувача надавати інформацію, зазначену у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
При цьому, позивач послався на те, що відсутність у приписі №634 від 08 липня 2019 року зафіксованих порушень, допущених підприємством, унеможливлює їх усунення останнім.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 30 листопада 2018 року на офіційному сайті Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві розміщений річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, на підставі якого 22 травня 2019 року позивачу вручено повідомлення від 15 травня 2019 року №219 про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання, яким останнього повідомлено про її проведення у період з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року.
Більш того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що Головним управління 18 березня 2019 року видано наказ №2890 «Про проведення планового заходу (перевірки)» та направлення про проведення заходу від 19 червня 2019 року №2340, в якому зазначено, що це планова перевірка на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік.
Предметом здійснення заходу було дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів.
За результатами проведеної планової перевірки складено акт перевірки від 08 липня 2019 року №2890-10, в якому зазначені порушення, виявлені під час її проведення, зокрема, під час перевірки даних на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Київ», обліковується 1442 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 4 062 413,04 кв. м, з яких загальна площа квартир розташованих на першому поверсі складає 331 695,91 кв.м.
В період з 01 липня 2017 року по 20 грудня 2018 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені противоправним та скасованим розпорядженням № 668 від 06 червня 2017 року, згідно рішення суду.
До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу 310 852,89 кв. м, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» у м. Києві на підставі Наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2002 року №23.
Тобто, за доводами представника відповідача, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям 905 з 1442 будинків Шевченківського району м. Києва приведена прибудинкова площа яких складає 1 361 422,57 кв.м з 20 247 91,735 кв.м.
По складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» за період 01 січня 2017 року - 31 грудня 2017 року по 1339 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 13 984 691,11 грн. з ПДФ, за період 01 січня 2018 року - 31 грудня 2018 року по 1321 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 18 906 640,10 грн з ПДФ, за період 01 січня 2019 року - 31 березня 2019 року по 1349 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 5 230 258,87 грн з ПДФ.
Примірник акта від 08 липня 2019 року № 2890-10, як вказує представник відповідача, отримано та зареєстровано 08 липня 2019 року за вхідним №3292/3 позивачем.
На підставі акта перевірки від 08 липня 2019 року №2890-10 було винесено припис №649 від 12 липня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку встановлення та застосування держаних (регульованих) цін, в якому зазначено, що дії позивача є порушенням порядку формування та застосування цін, вимагається усунути виявлені порушення, які зафіксовані в Акті перевірки від 08 липня 2019 року №2890-10.
Також, у відзиві на позовну заяву вказано, що за результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) було складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №2890-1 від 08 липня 2019 року в якому зафіксовані порушення п.3.4.5«Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, а саме: на жилому будинку у доступному для мешканців місці повинен вивішуватися список таких організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів: власника жилого будинку; виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавця послуг з теплопостачання; виконавця послуг з водопостачання та водовідведення; виконавця послуг з газопостачання; виконавця послуг з електропостачання; державної пожежної охорони; відділу міліції; швидкої медичної допомоги; санітарно-епідеміологічної станції; аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках та порушення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
На підставі зафіксованих у Акті перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №2890-1 від 08 липня 2019 року порушень було винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства № 634 від 08 липня 2019 року з вимогою усунути порушення вимог пункту 3.4.5 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 №76 та пункту 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», примірник якого разом з актом, у зв'язку з відмовою уповноваженого представника позивача від підписання та отримання, направлені позивачу супровідним листом від 16 липня 2019 року № 06.5/12692.
Крім того, представник відповідача зазначив, що твердження позивача в частині відсутності у відповідача права проводити перевірку є безпідставними, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні чинного законодавства.
При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався й на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження проведення перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві підприємства.
Стосовно порушення процедури проведення планової перевірки представник відповідача послався на необґрунтованість таких тверджень позивача, зазначивши, що посадовими особами відповідача було дотримано вимоги законодавства, у тому числі, в частині пред'явлення службових посвідчень, внесення відповідних записів до журналу реєстрації перевірок.
Також, представник відповідача зазначив й про те, що не передбачено обов'язкових критеріїв щодо форми, змісту такої вимоги, а тому, посилання позивача є безпідставним та необґрунтованим, а стосовно форми самого акта перевірки, представник відповідача послався на те, що вона повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Більш того, у відзиві на позовну заяву вказано, що оскільки позивачем допущено до проведення перевірки посадових осіб відповідача, предметом оскарження в судовому порядку можуть бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Стосовно твердження позивача, що Комунальне підприємство не наділено повноваженнями щодо порядку формування, встановлення та затвердження цін, представник відповідача послався на те, що встановлення (затвердження) тарифів входить до повноважень органів місцевого самоврядування, під час проведення перевірки Головним управлінням не встановлювалося порушення позивачем порядку «встановлення» (затвердження) тарифів.
При цьому, представник відповідача також зазначив, що позивач є виконавцем, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, який розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування.
Таким чином, за доводами представника відповідача, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється виконавцями, тобто позивачем.
Також, у відзиві на позовну заяву зазначено, що законодавством передбачено коригування тарифів на послуги, відповідно до якого саме виконавці проводять коригування, тобто визначають рівень ціни, і подають їх на затвердження органу місцевого самоврядування, як уповноваженому органу встановлювати такі ціни/тарифи.
При цьому, як стверджує представник відповідача, оплата споживачами (мешканцями Шевченківського району м. Києва) рахунків (квитанцій) виконавця, тобто позивача, за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за тарифами, які є економічно необґрунтованими є безпідставною та необґрунтованою.
Також, представник відповідача вказує й на те, що Головним управлінням правомірно встановлено порушення - до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП ШЕУ Шевченківського району та надано правомірну вимогу позивачу щодо усунення виявлених порушень, шляхом здійснення перерахунку коштів мешканцям Шевченківського району (пункт 1 припису від 12 липня 2019 року №649).
Стосовно пункту 2 припису від 12 липня 2019 року №649 представник відповідача зазначив, що позивач з 2015 року не виконав ні одної законної вимоги Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 09 березня 2011 року № 307, не переглянув тариф на послугу з утримання будинку. При перевірці не надав річних планів робіт по поточному ремонту, обмежившись наданням інформації про використання коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт», чим, як вважає представник відповідача, підтвердив, що ці роботи практично не виконувались. Також позивач не надав підтвердження виконання цих робіт у вигляді відміток у Паспортах житлових будинків.
Більш того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що у позивача були відсутні правові підстави не виконувати поточний ремонт, не освоювати кошти у повному обсязі, а, за твердженнями представника відповідача, є незрозумілим, за які саме роботи виплачувалася заробітна плата працівникам позивача, що, в свою чергу, свідчить про неефективне використання коштів мешканців Шевченківського району, у зв'язку з чим позивачу необхідно вжити відповідні заходи через не освоєння коштів у повному обсязі щодо вартості послуги «Поточний ремонт» в період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року по 1 349 житловим будинкам.
Стосовно припису від 08 липня 2019 року №634 представник відповідача зазначив, що не погоджується з твердженням позивача в частині проведення планової перевірки Куркіною K.M. , з підстав того, що Акт перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №2890-1 від 08 липня 2019 року та припис про усунення порушень вимог законодавства №634 від 08 липня 2019 року складені та підписані спеціалістом Головного управління Шевцовим А.О., з огляду на те, що 08 липня 2019 року Куркіна K.M. брала участь в іншому заході контролю, а саме позаплановій перевірці на підставі звернення гр. ОСОБА_3 .
Більш того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач стверджує, що Притульська О.В. не уповноважувалась підприємством на час здійснення планової перевірки, однак такі твердження спростовуються довіреністю від 02 січня 2019 року № 1-юр, якою керівництво підприємства уповноважило Притульську О.В. представляти інтереси підприємства в органах державної та виконавчої влади, з наданням повноваження подавати заяви та необхідні документи, отримувати довідки та документи, розписуватись та виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Оскільки уповноважений представник позивача Притульська О.В. відмовилась від підписання та отримання акта й припису, вищезазначені документи були направлені позивачу супровідним листом від 16 липня 2019 року № 06.5/12692.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Представник третьої особи в письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що комунальне підприємство «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва створено з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі. Основним предметом діяльності підприємства є виконання необхідного комплексу робіт з технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливної каналізації, каналів, канав, туалетів та інших споруд на вулично-шляхової мережі Шевченківського району.
Також представник третьої особи зазначив, що підприємство є балансоутримувачем вулично-шляхової мережі в Шевченківському районі міста Києва, загальна площа тротуарів, що перебувають на балансі підприємства, складає 1021668,00 кв.м
Відповідно до додатку 1 до рішення VIII сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15 жовтня 2010 року №910 «Про затвердження дислокації по прибиранню прибудинкової території у Шевченківському районі міста Києва» в межах відповідальності третьої особи знаходиться 361008,00 кв.м, інша частина території фактично знаходиться на обслуговуванні позивача та інших підприємств й організацій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» зареєстроване як юридична особа 05 березня 2007 року за кодом ЄДРПОУ 34966254, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів (основний); Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку; Код КВЕД 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку; Код КВЕД 61.30 Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (Т.1, арк. 34-35).
У відповідності до пункту 2.1 Статуту підприємства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 січня 2015 року №10 (Т.1, арк. 36-47) комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.
Підпунктами 2.2.1, 2.2.2., 2.2.4, 2.2.5, 2.2.38, 2.2.40 пункту 2.2. Статуту передбачено, що предметом діяльності підприємства є:
- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;
- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку;
- надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньобудинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів, у встановленому порядку;
- надання послуг із ремонту житлового та нежитлового фонду, інженерного й ліфтового обладнання в установленому порядку;
- складання кошторисів витрат на утримання, ремонт та обслуговування житлового та нежитлового фонду;
- здійснення діяльності щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкової території в установленому порядку.
У відповідності до підпункту 5.2.6 пункту 5.2 Статуту підприємство зобов'язано ефективно організовувати виробничий процес, забезпечити раціональне використання доходу й оптимізацію витрат для збільшення прибутковості.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації «Про закріплення майна за комунальним підприємством «Керуюча дирекція» від 09 лютого 2011 року №80 за позивачем на праві господарського відання закріплено майно згідно з додатком до розпорядження, в якому у тому числі зазначено 1486 жилих будинків у Шевченківському районі міста Києва (Т.1, арк. 56,57-91).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2018 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано наказ 964 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік», до якого також включено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», предметом здійснення державного нагляду (контролю) зазначено: дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, дата початку здійснення заходу вказана « 24.06.2019», строк її проведення - 10 днів.
22 травня 2019 року позивачем за вх. №2487/3 зареєстроване повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання від 15 травня 2019 року №219, в якому підприємство повідомлено про проведення з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства.
27 травня 2019 року комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» направило на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві лист від 24 травня 2019 року №2487/3, в якому повідомило, що на підприємстві з 01 січня 2019 року по 23 травня 2019 року здійснено планові заходи Головним управлінням ДФС у м. Києві з 25 березня 2019 року тривалістю 20 робочих днів, з 22 квітня 2019 року тривалістю 10 робочих днів та Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено дві позапланові перевірки з 13 січня 2019 року по 28 січня 2019 року та з 18 березня 2019 до 29 березня 2019 року, у зв'язку з чим, як зазначено у листі, наявні законодавчо встановлені підстави для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року. Також вказаний лист містить вимогу скасувати повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 15 травня 2019 року №219. До листа позивачем також додані копії наказів Головного управління ДФС у м. Києві від 15 лютого 2019 року №2063 та від 16 квітня 2019 року №4636 (Т.1, арк. 122,123,124,125).
Листом від 10 червня 2019 року №вих-ЦА-23.2/3777-19 Держпродспоживслужби повідомило позивача про відсутність підстав для скасування повідомлення Головного управління про проведення планової перевірки від 15 травня 2019 року №219, у зв'язку з тим, що вказане повідомлення не є розпорядчим документом (Т.1, арк. 128).
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві «Про проведення планового заходу (перевірки)» від 18 червня 2019 року №2890 посадовим особам Головного управління Курочці Д.Л., Матвієнко А.Ф., Бондаренку І.О., Ведяшкіну В.В., Кривенді О.П., Науменку В.О., Шевцову А.О. доручено здійснити плановий захід (перевірку) комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» за адресою: місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1, у термін з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року. Предметом заходу зазначено: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації).
19 червня 2019 року вказаним вище посадовим особам Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві видано направлення на проведення заходу №2340 на підставі вказаного вище наказу від 18 червня 2019 року №2340, примірник якого був отриманий та зареєстрований позивачем 25 червня 2019 року за вх. 3049/3.
Більш того, в матеріалах справи міститься копія запиту начальника відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві «про надання інформації» від 24 червня 2019 року, відповідно до якого позивач мав надати Головному управлінню належним чином засвідчені копії документів та інформацію з підтверджуючими матеріалами, перелік яких викладений у самому запиті, в строк до 26 червня 2019 року. Вказаний запит був отриманий уповноваженою особою позивача 25 червня 2019 року, про що свідчить відповідна розписка у цьому запиті.
Матеріалами справи також підтверджується та не спростовано сторонами, що позивачем надано на виконання вказаного запиту документи (Т.1, арк. 130-193).
Як вбачається з наданої суду копії журналу реєстрації перевірок (Т.1, арк. 126-127,128-250, Т.2, арк.1-46), до журналу 08 липня 2019 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Крівендою Д.Л., Бондаренком І.О., Куркіною К.М . та Шевцовим А.О. внесені відомості про планову перевірку комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та заповнено усі відповідні графи журналу.
За результатами проведеної планової перевірки комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» посадовими особами відповідача складено акт №2890-10 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (надалі - акт), який отримано позивачем 08 липня 2019 року за вх. №3291/3, відповідно до якого посадовими особами відповідача Кривендою О.П. , Бондаренком І.О. та Ведяшкіним В.В. виявлені наступні порушення комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а саме, абзацу 6 пункту 2, пункту 7, пункту 18 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», пункту 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 11 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» від 09 березня 2011 року №307, частини 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», зокрема, у акті зазначено, згідно наданих під час перевірки даних на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», обліковується 1442 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 4062413,04 кв.м, з яких загальна площа квартир розташованих на першому поверсі складає 331695,91 грн. До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу 310852,89 кв.м, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2002 року №23, сума коштів, що надлишково була нарахована мешканцям Шевченківського району м. Києва за 3 роки склала 24184407,99 грн без ПДВ. Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям 905 з 1442 будинків Шевченківського району м. Києва, приведена прибудинкова площа яких складає 1361422,57 кв.м з 2024791,735 кв.м. По складовій тарифу Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року по 1339 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 13984691,11 грн з ПДВ, за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року по 1321 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 18906640,10 грн з ПДВ, за період з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року по 1349 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 5230258,87 грн з ПДВ.
Суд зазначає, що у акті відсутні відомості щодо присутніх під час проведення перевірки уповноважених осіб позивача, також відсутні відомості щодо отримання примірника акта керівником підприємства або його уповноваженим представником, проте, посадовою особою відповідача Ведяшкіним В.В. зроблено напис про те, що у зв'язку з відсутністю керівника один примірник та додатки залишаються у загальному відділі.
Додатки до акта, як і сам примірник отримані позивачем та зареєстровані за вх. 3291/3 08 липня 2019 року.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №649 від 12 липня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін (Т.2, арк. 113), комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідачем висунуто вимогу про усунення виявлених під час планової перевірки порушень, які зафіксовані в акті перевірки, що полягає у здійсненні перерахунку коштів за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій власникам квартир, мешканцям будинків Шевченківського району міста Києва:
1. щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, яка закріплена на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2002 року №23 Київської міської державної адміністрації за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року сума коштів, що надлишково була нарахована мешканцям Шевченківського району м. Києва склала 29021289,59 грн (двадцять дев'ять мільйонів двадцять одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять гривень 59 копійок) у термін до 13 серпня 2019 року;
2. щодо вартості послуги «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року по 1349 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі в розмірі 38121590,09 грн (тридцять вісім мільйонів сто двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто гривень 09 копійок) у термін до 13 серпня 2019 року.
Також у приписі зазначено про необхідність виконання припису в триденний термін.
Також, 08 липня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Шевцовим А.О. у присутності уповноваженої особи позивача Притульської О.В., яка діяла на підставі довіреності, копія якої наявна в матеріалах справи, у період часу з 14 години 00 хвилин по 16 годину 00 хвилин проведено планову перевірку комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», за результатами якої виявлено порушення вимог пункту 3.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та пункт 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, в ході контрольно-вибіркового інспектування будинків, які обслуговує підприємство в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території встановлено, що на будинках у доступному для мешканців місці відсутня інформація про власника жилого будинку, виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання, електропостачання, державної пожежної охорони, відділу медичної допомоги, аварійної служби житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках, про що складено відповідний акт № 2890-1 від 08 липня 2019 року та в якому, у тому числі, зазначено про зобов'язання усунути недоліки виявлені в ході перевірки та виконати припис складений за результатами перевірки. Від підписання акта уповноважена особа позивача відмовилась (Т.2, арк. 128-134).
На підставі вказаного акта 08 липня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Шевцовим А.О. складено припис №634 про усунення порушень вимог законодавства, в якому зазначені порушення, які були виявлені під час проведення перевірки та зафіксовані в акті №2890-1 від 08 липня 2019 року, а також висунуто вимогу про усунення вказаних порушень надати споживачам необхідну та достовірну інформацію. Від отримання припису уповноважена особа позивача відмовилась (Т.2, арк. 114).
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2019 року комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подано на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві за вих.№ 3292/3 зауваження до акта №2890-10, в якому зазначено про невідповідність форми акта уніфікованим формам, затвердженим у встановленому законом порядку, а також про порушення проведення заходу посадовими особами відповідача, у зв'язку з чим, як вказано у зауваженнях даний акт підлягає скасуванню як незаконний та необгрунтований.
Відомостей щодо надання відповіді про розгляд даних зауважень відповідачем матеріали справи не містять.
26 липня 2019 року комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подано на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві за вих.№ 826/вих зауваження до акта №2890-1, в якому зазначено про те, що Куркіну К.М. не уповноважували на здійснення планової перевірки підприємства, тому вона не мала повноважень щодо здійснення або прийняття участі у цьому заході державного нагляду (контролю), також у зауваженнях зазначено про порушення проведення заходу посадовими особами відповідача, у зв'язку з чим, як вказано у зауваженнях даний акт підлягає скасуванню як незаконний та необґрунтований.
Відомостей щодо надання відповіді про розгляд даних зауважень відповідачем матеріали справи не містять.
Вважаючи приписи про усунення порушень №649 від 12 липня 2019 року та №634 від 08 липня 2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суд зауважує, що під час вирішення даної адміністративної справи по суті судом застосовуються положення законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI визначено основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
За змістом статті 16 цього Закону органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02 вересня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захист прав споживачів.
Згідно з підпунктом 11 пункту 4 даного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно із пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захист прав споживачів Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема, в даному випадку - Головне управління Держпродспоживслужби м. Києві.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року №209 затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (надалі - Положення №209).
У відповідності до підпункту пункту 4 Положення №209 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:
здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року (надалі - Закон України №877-V від 05.04.2007).
Абзацами 2, 3 статті 1 Закону України №877-V від 05.04.2007 передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із частинами 1, 11 статті 4 Закону України №877-V від 05.04.2007 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 5 Закону України № 877-V від 05.04.2007 планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.
Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.
За наявності у суб'єкта господарювання відокремлених підрозділів планові заходи державного нагляду (контролю) щодо такого суб'єкта господарювання можуть здійснюватися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку здійснення одного планового заходу.
Внесення одного й того самого суб'єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб'єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю).
При цьому, у відповідності до абзацу 3 частини 5 статті 5 Закону України №877-V від 05.04.2007 сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб'єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'ятнадцяти робочих днів.
В той же час, порядок проведення планових перевірок платників податків визначений Податковим кодексом України, в якому встановлені певні критерії за якими контролюючий орган визначає платника податків, господарська діяльність якого підлягає у тому числі плановій перевірці.
Тобто, Податковим кодексом України визначено інший, ніж Законом України №877-V від 05.04.2007, порядок проведення перевірки, а тому твердження позивача в частині відсутності повноважень у відповідача на здійснення планової перевірки стосовно нього, у зв'язку з проведенням Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві у 2019 році документальних планових виїзних перевірок є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
В той же час, суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів проведення планової перевірки його діяльності Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві у 2019 року, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями наказів від 15 лютого 2019 року №2063 та від 16 квітня 2019 року №4636 (Т.1, арк. 124,125).
Так, за приписами частин 1, 2 статті 7 Закону України №877-V від 05.04.2007 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Згідно із частиною 8 статті 7 Закону України №877-V від 05.04.2007 припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Таким чином, законодавець чітко визначив підстави для проведення заходів державного нагляду (контролю), види таких заходів (плановий і позаплановий), спосіб повідомлення суб'єкта господарювання про проведення такого заходу, спосіб проведення заходу і його наслідки для кожного конкретно визначеного перевіреного суб'єкта (зокрема, винесення припису за результатами проведеної перевірки суб'єкта господарювання).
Також суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Вказані норми за своєю суттю є загальними та фіксують повноваження органу контролю в той час, як спеціальною нормою, яка регулює порядок реалізації такого повноваження є стаття 7 Закону України №877-V від 05.04.2007.
Крім того, статтею 10 Закону України №877 від 05.04.2007 установлено права суб'єкта господарювання.
Так, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
бути поінформованим про свої права та обов'язки;
вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;
перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;
не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання);
тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);
бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;
вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання;
одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);
надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;
оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;
отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);
вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;
вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі:
перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу;
використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів;
з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач був повідомлений у встановленому законом порядку про призначення планової перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, скористався своїм правом на надання заперечень щодо її проведення, виконав пред'явлені до нього вимоги щодо надання документів, скористався правом на надання зауважень до акта перевірки, що спростовує твердження позивача в частині позбавлення його таких прав відповідачем під час проведення планової перевірки.
Більш того, суд звертає увагу, що позивач мав можливість, у разі встановлення використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача, оскільки, як вже зазначалось судом, позивач був обізнаний про проведення такого заходу, також отримав від посадової особи відповідача запит щодо надання документів, який був ним виконаний, проти чого не заперечував й сам позивача та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Наведені вище обставини свідчать про безпідставність тверджень позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваних приписів щодо порушення відповідачем процедури проведення планового заходу у період з 24 червня 2019 року по 08 липня 2019 року та використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів, оскільки у разі незгоди з такими діями відповідача, позивач мав можливість вимагати припинення цього заходу, але останнім було допущено посадових осіб позивача до проведення планового заходу державного нагляду (контролю), що, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про те, що правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права позивача порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки, а тому під час вирішення даної справи по суті суд виходить виключно із суті виявлених порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що форма запиту, яка, за твердженнями позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства не може бути підставою для скасування приписів, зважаючи ще й на те, що вимоги цього запиту були виконані самим позивачем та відповідачу для проведення перевірки надані запитувані документи.
Надаючи правову оцінку виявленим порушенням, які зазначені у актах перевірки та, відповідно, які вимагає усунути відповідач шляхом винесення оскаржуваних приписів, суд виходить з наступного.
Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, положення якого застосовувались до періоду, за який проводилась перевірка, (надалі - Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI передбачено, що під встановленням ціни слід розуміти затвердження (фіксацію) рівня ціни.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.
Тобто, з аналізу наведених норм можна дійти висновку, що до повноважень органів місцевого самоврядування входить саме встановлення (затвердження) тарифів.
При цьому, судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, що під час проведення перевірки та за результатами її проведення відповідачем не було встановлено порушення позивачем порядку «встановлення» (затвердження) тарифів.
В той же час, суд зазначає, що у відповідності до пунктів 5, 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI під формуванням ціни розуміється механізм визначення рівня ціни товару.
Згідно з положеннями частини 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Стаття 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначає порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Частиною 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органами управління юридичної особи Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва «засновник/власник-Київська міська рада».
Згідно з положеннями частини 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, як вже зазначалось судом, що розділом 2 «Мета і предмет діяльності» Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06 січня 2015 року № 10, визначено, що надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг покладено на КП «Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є виконавцем, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Так, порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції чинній на період часу діяльності підприємства, який перевірявся (надалі - Порядок № 869), визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Вказаний порядок виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №291 від 03 квітня 2019 року з 01 травня 2019 року, проте, з урахуванням того, що спірний період охоплює періоди, в яких він діяв, судом при вирішенні спору по суті застосовуються положення цього Порядку.
Абзацами 1, 2 пунктом 2 Порядку №869 передбачено, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Як вже було зазначено судом, відповідно положеннями статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначено, що саме виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
У відповідності до абзацу 6 пункту 2 Порядку №869 послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
В той же час, згідно з пунктом 5 Порядку № 869 калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
При цьому, пунктом 6 Порядку №869 передбачено, що під час розрахунку нормативних витрат виконавцем та субпідрядником враховуються: середньомісячні витрати з оплати праці (далі - заробітна плата) та середньомісячні матеріальні витрати на рік окремо за статтями експлуатаційних витрат; плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном. Під час планування організації робіт, пов'язаних з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах субпідряду, розрахунок витрат здійснюється субпідрядником з дотриманням вимог цього Порядку.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (Впт) визначаються за формулою
Впт= (Вр + Вм) : Пз,
Вр = Оз + Вф + Н + М + І,
Вм = (Ппт х Нпрт) х Вм1,
де Вр - витрати з прибирання прибудинкової території без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом); Вм - витрати з прибирання прибудинкової території із залученням спеціалізованих машин (механізмів) (механізованим способом); Пз - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду); Оз - заробітна плата; Вф - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов'язкові платежі до бюджету; Ппт - площа прибудинкової території, яка прибирається механізованим способом; Нпрт - норматив (норма) прибирання одиниці площі прибудинкової території спеціалізованими машинами (механізмами); Вм1 - вартість машино-години роботи спеціалізованих машин (механізмів).
У разі виконання робіт з прибирання прибудинкової території на умовах субпідряду витрати визначаються з урахуванням положень пункту 6 цього Порядку.
Згідно з пунктом 18 Порядку №869 витрати з проведення поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (зокрема, спортивних, дитячих та інших майданчиків), визначаються з урахуванням кошторисної вартості кожного виду робіт відповідно до державних будівельних норм та правил, стандартів (у разі відсутності норм на окремі будівельні роботи у державних будівельних нормах та правилах, стандартах вартість кожного виду робіт визначається згідно з калькуляцією, розробленою виконавцем робіт). Примірний перелік робіт з поточного ремонту визначається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
У разі виконання робіт з поточного ремонту на умовах субпідряду витрати визначаються з урахуванням положень пункту 6 цього Порядку.
Крім того, судом було зазначено, що у відповідності до пункту 2.2.40 Статуту комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», саме позивач здійснює діяльність щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкової території в установленому порядку.
Аналіз наведених вище норм законодавства, а також встановлених судом обставин в частині діяльності позивача, дозволяє суду дійти висновку, що саме позивач, як виконавець, розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування, тобто, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється виконавцями цих послуг.
При цьому, виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до вимог законодавства лише встановлює тарифи та структуру тарифів на послуги. Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) не є виконавцем послуг, тобто послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та інші послуги надає позивач, а не виконавчий орган Київської міської ради (КМДА).
Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється виконавцями послуг, в даному випадку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Стосовно посилання позивача на положення частини 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, суд зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Як вірно зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, вказана норма закону є загальною та розповсюджується на певне коло суб'єктів, а саме центральний орган виконавчої влади, національна комісія, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органи місцевого самоврядування, повноваження яких визначені законом. При цьому, самим Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повноваження органів місцевого самоврядування щодо формування тарифу не визначені.
Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 Порядку № 869 послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Частиною 10 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.
Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.
Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що законодавцем було передбачено коригування тарифів на послуги, зокрема, щодо того, що саме виконавці послуг проводять коригування, тобто визначають рівень ціни, і подають їх на затвердження органу місцевого самоврядування, як уповноваженому органу встановлювати такі ціни/тарифи, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про те, що саме позивач, як виконавець, розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування.
Стосовно «застосування» тарифу суд зазначає наступне.
У відповідності до пунктів 5 та 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI застосування ціни - це продаж (реалізація) товару за встановленою ціною, а ціною є виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, було затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Пунктом 2 розділу «Предмет договору» Типового договору передбачено, що « 2. Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.».
Відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: 1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; 2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; 3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; 5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; 6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; 7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; 8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.
В той же час, пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII передбачено, що прибудинковою територією є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Судом встановлено та вбачається з наявних в матеріалів справи доказів, що позивачем нараховувалась мешканцям будинків, розташованих у Шевченківському районі міста Києва плата за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за тарифами, встановленими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
В той же час, у відповідності до акта перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що в період з 01 липня 2017 року по 20 грудня 2018 року позивачем застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені противоправним та скасованим Розпорядженням № 668 від 06 червня 2017 року, згідно рішення суду.
У зв'язку з чим, як стверджує відповідач, позивач мав здійснити перерахунок та відповідно до вимог частини 2 статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» повернути суму необґрунтованої виручки, одержану ним, споживачам.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Так, 06 червня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у адміністративній справі №826/8441/17, позов Всеукраїнської громадської організації "Спілка власників житла України" задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Проте, постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №826/8441/17 касаційна скарга виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволена частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №826/8441/17 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85265080).
У відповідності до відомостей з діловодства спеціалізованого суду, станом на день розгляду даної адміністративної справи №640/17912/19 адміністративна справа №826/8441/17 Окружним адміністративним судом міста Києва не розглянута по суті.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що станом на момент проведення перевірки діяльності позивача відповідачем розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» було чинним, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про правомірність застосування комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» встановленого цим розпорядженням тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Між тим, суд зауважує, незважаючи на той факт, що сторони у справі посилаються на вказані обставини, проте, відповідно до акта перевірки та оскаржуваних приписів, відповідачем не встановлено позивачу порушення щодо непроведення перерахунку тарифів з підстав, вказаних вище.
Крім того, як вже зазначалось судом, у відповідності до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за комунальним підприємством «Керуюча дирекція», за підприємством на праві господарського віддання закріплено майно згідно з додатком. З вказаного додатку вбачається, що позивачу передані на праві господарського відання будівлі і спору, передавальні пристрої, транспортні засоби, об'єкти зовнішнього благоустрою, обігові кошти (Т.1, арк. 57-91).
Рішенням Шевченківської районної в місті Києві ради від 15 жовтня 2010 року №909 затверджено площі прибирання прибудинкових територій, для подальшого застосування їх при розрахунку тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з додатками 1-12 (Т.1, арк. 92, 93-118).
У вказаних додатках 1-12 до рішення №909 зазначено прибиральну площу прибудинкової території у розрізі будинку з визначенням площі вуличних тротуарів, площі асфальтового покриття, площі вуличних газонів та площі дворових газонів.
Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15 жовтня 2010 року № 910 «Про затвердження дислокації по прибиранню прибудинкової території у Шевченківському районі м. Києва» визначено дислокацію по прибиранню території, що має обов'язкову до виконання силу для комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», без встановлення балансової належності визначених цим рішенням об'єктів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що йому не передавались в користування земельні ділянки (прибудинкова територія), на яких розташовані об'єкти (будинки), а при здійсненні розрахунків для формування та затвердження тарифів позивач керувався Конституцією, статутом підприємства та нормативно-правовими актами.
Так, у відповідності до наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2002 року «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» за комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» міста Києва закріплено на праві повного господарського відання основні фонди згідно з додатком №10 (Т.1, арк. 119, 120).
У вказаному додатку №10 зазначені основні засоби комунального господарства, які передані у господарське відання комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» міста Києва, серед яких у тому числі шляхи (вулиці), проїзди та тротуари вздовж вулиць із зазначенням їх площ.
Суд наголошує на тому, що додатком до Порядку №869 визначено чіткий Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій). Під тротуаром слід розуміти елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Суд зауважує, що у відповідності до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (додаток до Порядку №869) не входить послуга з прибирання асфальту вулиці (дороги), тротуарів вздовж вулиць, які, як було зазначено судом, є елементами дороги.
При цьому, в Експлікаціях схем прибирання будинків Шевченківського району, які надані відповідачу позивачем для проведення перевірки, зазначено складову тарифу, коефіцієнт приведення, натуральну площу та приведену площу, у тому числі територію, що увійшла в тарифи мешканців.
В свою чергу, відповідно до схем «Прибиральних територій» та Експлікацій по 905 будинків Шевченківського району (додаток 1 до акта перевірки від 08 липня 2019 року № 2890-10) включено площі вулиць (доріг).
Суд звертає увагу, що зазначена територія відповідно до наказу Головного управління комунальної власності від 21 лютого 2002 року № 23 утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків.
Проте, проведеною перевіркою встановлено, що такі території включені позивачем до тарифу житлових будинків Шевченківського району, що підтверджується схемами «Прибиральних територій» будинків, на підставі яких проводилися розрахунки.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували твердження відповідача в цій частині позивачем суду не надано.
Як вірно зазначив відповідач у своєму відзиві, у разі, якщо прибирання даних територій здійснювалось працівниками позивача, то вимагати оплати за цю роботу/послуги згідно вимог законодавства слід у комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» міста Києва, а не у мешканців відповідних житлових будинків.
Стосовно тверджень позивача щодо невідповідності інформації в порівняльній таблиці, сформованій позивачем, суд погоджується з доводами відповідача в цій частині, що порівняльні таблиці та схеми сформовані на підставі наданих позивачем документів, що також підтверджується матеріалами справи та не спростовано останнім.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям 905 з 1442 будинків Шевченківського району м. Києва приведена прибудинкова площа яких складає 1 361 422,57 кв.м з 20 247 91,735 кв.м в період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, оскільки останнім безпідставно включено до цього тарифу площі, які закріплено на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» міста Києва до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території, у зв'язку з чим правомірно видано вимогу щодо усунення виявлених порушень, шляхом здійснення перерахунку коштів мешканцям Шевченківського району (пункт 1 припису від 12 липня 2019 року №649).
Більш того, суд наголошує, що позивачем не оскаржується сума, яка підлягає перерахунку, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про правильне її визначення відповідачем під час здійснення перевірки.
Стосовно пункту 2 припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 12 липня 2019 року №649, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи свою заперечення проти встановленого порушення, позивач послався на те, що приписами пункту 34 Порядку № 869 встановлено право виконавців під час виконання робіт у разі потреби здійснювати перерозподіл витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах встановлених тарифів.
Позивачем, як він вказує, проводились поточні ремонти по певних будинках за рахунок перерозподілу витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат, тобто зазначені витрати авансувались для цього будинку, з покриттям таких витрат у майбутніх періодах. Сума авансованих витрат склала 3 209 915, 44 грн, які, за доводами позивача, безпідставно не враховані у акті №2890-10: будинки, по яких здійснено перерозподіл, вилучені із переліку будинків, що утримуються на балансі позивача, а кошти витрачені на їх поточний ремонт, що складають - 3 209 915, 44 грн. не враховані, як і не враховано наявність суми заборгованості споживачів перед позивачем станом на 1 січня 2017 року 40 182 562, 56 грн., на 1 січня 2018 року - 61 997 225, 33 грн., на 1 січня 2019 року - 74 212 895, 17 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року №76 (надалі Правила №76) поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
Пунктом 2.4.3 цих же Правил періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку.
Відповідно до пункту 2.4.4. Правил №76 перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником.
Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150 затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (надалі - Перелік № 150).
Пунктом 1.2. вказаного Переліку № 150 передбачено, які роботи входять до Поточного ремонту, які по суті є дрібними та частково ремонтними роботами, які повинні своєчасно проводитися, з метою забезпечення ефективної експлуатації будівлі.
Таким чином, поточний ремонт має проводитись для забезпечення ефективної експлуатації будівлі, а також для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.
Згідно Основних умов надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначених Розпорядженням КМДА від 09 березня 2011 року № 307 передбачено, що виконавці послуг зобов'язані забезпечити введення обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо. Кошториси витрат складаються виконавцями послуг на рік окремо по кожному будинку та затверджуються власником будинку або уповноваженою ним особою» (пункт 3); щорічне, протягом першого кварталу, наступного за звітним роком, здійснення перерахунків розміру тарифу на послуги для кожного будинку, виходячи з фактично понесених на протязі звітного року витрат для відповідного будинку в межах структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених цим розпорядженням, до повного їх відшкодування (пункт 8.2); щорічне надання районним у м. Києві державним адміністраціям інформації про роботи з поточного ремонту житлових будинків, що плануються виконуватись у наступному році та враховані при розрахунку тарифів на послуги відповідного будинку. Переліки робіт по поточному ремонту житлових будинків формуються пооб'єктно на підставі загальних оглядів, звернень мешканців, при включенні робіт по поточному ремонту в розрахунок тарифів на послуги та підлягають затвердженню власниками будинків або уповноваженими ними особами (пункт .8.3).
Більш того, у відповідності до пункту 8.5 цих Умов, виконавці окремо обліковують кошти, які надходитимуть від населення у складі плати за послуги по складовій "Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження (далі - поточний ремонт)" та використовують кошти, які надходитимуть від споживачів у складі плати за послуги по складовій "Поточний ремонт" виключно на поточний ремонт того житлового будинку, від мешканців якого надійшли вказані кошти.
При цьому, пунктом 9 зобов'язано відображати результати проведених ремонтів в технічних паспортах житлових будинків та картках (відомостях) обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо.
Таким чином, виконавці послуги з утримання будинку по складовій тарифу «поточний ремонт» повинні виконати наступне:
- розрахувати тариф на послугу у першому кварталі, наступного за звітнім року, здійснити перерахунок розміру тарифу виходячи із суми фактично понесених витрат;
- протягом року подати до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації інформацію про роботи поточного ремонту житлових будинків на рік, що плануються виконуватись у наступному році та враховані при розрахунку тарифів на послуги відповідного будинку, які підлягають затвердженню;
- окремо обліковувати кошти, які надходитимуть від населення у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт» та використовувати кошти, які надходитимуть від споживачів у складі плати за послуги по складовій "Поточний ремонт" виключно на поточний ремонт того житлового будинку, від мешканців якого надійшли вказані кошти;
- після виконання робіт відобразити результати проведених ремонтів в технічних паспортах житлових будинків та картках (відомостях) обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо.
Проте, під час проведення перевірки діяльності позивача, посадовими особами відповідача було встановлено, що з 2015 року позивачем не виконувались вимоги розпорядження КМДА від 09 березня 2011 року № 307 та не переглядався тариф на послугу з утримання будинку.
При цьому, позивачем не надано суду, як і не було надано посадовим особам відповідача річних планів робіт по поточному ремонту, а надання інформації про використання коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт» суд не розцінює як доказ того, що такі роботи виконувались позивачем.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані суду, ані відповідачу не були надані підтвердження виконання робіт з проведення поточного ремонту у вигляді відміток у Паспортах житлових будинків.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вимогами до якості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженими розпорядженням КМДА від 09 березня 2011 року № 307 передбачено, що ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва.
Суд зауважує, що у складовій тарифу «Поточний ремонт» передбачені роботи по частковому ремонту (до 3-10 відсотків) конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження.
Роботи з відновлення зовнішньої штукатурки з подальшим фарбуванням фасадів будівель, суцільне фарбування фасаду будівлі стійкими фарбами, ремонту м'якої, шиферної, металевої та інших покрівель з використанням нових матеріалів або суцільна заміна їх іншими матеріалами, ремонту сходових кліток, що включає ремонт штукатурки, підлог, заміну східців та перил, малярні та відбійні роботи, викликані ремонтом стель або штукатуренням стін Наказом Державного Комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 визначено як Капітальний ремонт.
Тобто, ремонт місць загального користування законодавством визначено, як капітальний ремонт.
Більш того, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Цивільний кодекс України визначають, що власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна: допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Крім того, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» покладає на співвласників зобов'язання забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проводити поточний і капітальний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, а також передбачає, що саме співвласники приймають рішення на зборах з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що проведення капітального ремонту будинку та його фінансування є обов'язком співвласників багатоквартирного будинку, що, в свою чергу, свідчить, що за проведення капітального ремонту власники житла (співвласники будинку) повинні сплачувати окремо.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість встановленого відповідачем порушення, зокрема, не освоєння коштів в повному обсязі в розмірі 38 121 590,09 грн вартості послуги.
Стосовно посилань позивача на пункт 34 Порядку №869, на проведення поточних ремонтів по певних будинках за рахунок перерозподілу витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат, суд вказує на їх необґрунтованість, оскільки такі твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами.
Більш того, позивачем не оспорюється й сума неосвоєних коштів, зазначена відповідачем.
Стосовно посилань позивача щодо безпідставності вимоги в частині проведення перерахунку за І квартал 2019 року, у зв'язку з тим, що такий перерахунок здійснюється за звітним період, яким є календарний рік, суд зазначає, що однією з вимог Основних умов надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначених Розпорядженням КМДА від 09 березня 2011 року № 307 є розрахувати тариф на послугу у першому кварталі, наступного за звітнім року, здійснити перерахунок розміру тарифу виходячи із суми фактично понесених витрат, враховуючи, що позивачем не надано доказів виконання вимог Основних умов, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зазначено період, за який слід провести такий перерахунок.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо необхідності вжиття позивачем відповідних заходів, у зв'язку з не освоєнням коштів у повному обсязі щодо вартості послуги «Поточний ремонт» в період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 по 1349 житловим будинкам Шевченківського району міста Києва (пункт 2 припису від 12 липня 2019 року № 649).
Стосовно припису №634 від 08 липня 2019 року, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, за результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача 08 липня 2019 року також складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №2890-1, в якому спеціалістом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві зафіксовані порушення пункту 3.4.5«Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, пункту 12 частини статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на житлових будинках у доступному для мешканців місці списку організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів: власника жилого будинку; виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавця послуг з теплопостачання; виконавця послуг з водопостачання та водовідведення; виконавця послуг з газопостачання; виконавця послуг з електропостачання; державної пожежної охорони; відділу поліції; швидкої медичної допомоги; аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Пунктом 12 частини 1 статті 15 цього ж Закону передбачено, що інформація про продукцію повинна містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цієї частини застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.
Пунктом 3.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, передбачено, що на жилому будинку у доступному для мешканців місці повинен вивішуватися список таких організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів: власника жилого будинку; виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавця послуг з теплопостачання; виконавця послуг з водопостачання та водовідведення; виконавця послуг з газопостачання; виконавця послуг з електропостачання; державної пожежної охорони; відділу міліції; швидкої медичної допомоги; санітарно-епідеміологічної станції; аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
З урахуванням того, що судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами у справі, що позивачу передано на праві господарського відання житлові будинки, розташовані у Шевченківському районі міста Києва, відповідно, останній, як виконавець послуг з утримання жилих будинків та прибудинкової території має надавати споживачам цих послуг інформацію передбачену статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та додаткову інформацію, надання якої передбачено іншими нормативно-правовими актами, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача в тій частині, що останній не повинен надавати таку інформацію, а правовідносини, що виникли між ним, як балансоутримувачем та споживачами послуг не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Більш того, як вже було зазначено судом, 08 липня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Шевцовим А.О., який включени й до наказу та направлення про проведення планової перевірки позивача, у присутності уповноваженої особи позивача Притульської О.В., яка діяла на підставі довіреності, проведено планову перевірку комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», за результатами якої виявлено порушення вимог пункту 3.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та пункту 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, в ході контрольно-вибіркового інспектування будинків, які обслуговує підприємство в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території встановлено, що на будинках у доступному для мешканців місці відсутня інформація про власника жилого будинку, виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання, електропостачання, державної пожежної охорони, відділу медичної допомоги, аварійної служби житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.
За результатами перевірки складено відповідний акт № 2890-1 від 08 липня 2019 року, в якому, у тому числі, зазначено про зобов'язання усунути недоліки виявлені в ході перевірки та виконати припис . Від підписання акта уповноважена особа позивача відмовилась (Т.2, арк. 128-134).
На підставі вказаного акта 08 липня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Шевцовим А.О. складено припис №634 про усунення порушень вимог законодавства, в якому зазначені порушення, які були виявлені під час проведення перевірки та зафіксовані в акті №2890-1 від 08 липня 2019 року, а також висунуто вимогу про усунення вказаних порушень надати споживачам необхідну та достовірну інформацію. Від отримання припису уповноважена особа позивача відмовилась (Т.2, арк. 114).
Суд звертає увагу, що ані зі змісту акта №2890-1, ані зі змісту припису №634 не вбачається, що під час проведення перевірки була присутня Куркіна К.М .
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що вказана посадова особа Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві 08 липня 2019 року приймала участь в іншому заході державного нагляду (контролю), а саме, позаплановій перевірці, яка проводилась на підставі звернення гр. ОСОБА_3 , що підтверджується наданою суду копією направлення № 2474 від 03 липня 2019 року.
Стосовно тверджень позивача в частині того, що Притульська О.В. не була уповноважена підприємством на час здійснення планової перевірки, суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки відповідно до змісту довіреності від 02 січня 2019 року № 1-юр, останню уповноважено представляти інтереси підприємства в органах державної та виконавчої влади, з наданням повноваження подавати заяви та необхідні документи, отримувати довідки та документи, розписуватись та виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про наявність у Притульської О.В. повноважень представляти інтереси позивача під час проведення будь-якого заходу державного нагляду.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що вказана довіреність не містить й застережень щодо обмеження повноважень Притульської О.В. на представлення інтересів позивача під час проведення планових перевірок діяльності підприємства Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією відповідача в частині наявності порушень вимог законодавства відповідачем, дотримання порядку проведення перевірки й оформлення її висновків та правомірності вимог припису №634 від 08 липня 2019 року.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова