ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2020 року м. Київ № 640/4377/19
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001341405 від 04.03.2019, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996), третя особа - ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001341405 від 04.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомленя-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №б/н від 11.02.2019.
Ухвалою суду від 20.03.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
17 квітня 2019 року до суду надійшов відзив від Офісу великих платників податків ДФС, в якому останній просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ ДФС в Київській області.
Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував,вказавши, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 залучено ГУ ДФС в Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача.
Станом на день ухвалення рішення, третя особа письмових пояснень не надала з невідомих суду причин.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2019 року працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 29.01.2019 №177, направлень від 11.02.2019 №467, №468 було розпочато фактичну перевірку господарської діяльності підприємства з іноземними інвестиціями «Амік «Україна» за адресою: Київська область, Вишгородський район, СМТ Димер, Шевченка, буд. 108. За результатами перевірки складено акт від 11.022019 №б/н.
В акті фактичної перевірки зроблений висновок про порушення товариством пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: порушено встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання); на АЗС з магазином здійснюється торгівля паливо-мастильними матеріалами, алкогольними та тютюновими виробами та іншими товарами за готівковий та безготівковий рахунок. Перевіркою виявлено факт реалізації та зберігання товарів, які не обліковуються в установленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 2511,50 грн. згідно відомості, що зазначались, а саме: до перевірки не надано накладні, товаро-транспорті накладні роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, підприємство подало заперечення від 22.02.2019 року №463 із повторним додаванням документів.
Листом від 28.02.2019 року №7308/10/10-36-14-06-22 Головне управління ДФС у Київській області залишило без розгляду заперечення від 22.02.2019 року №463 з підстав порушення встановлених термінів подання до контролюючого органу.
04 березня 2019 року на підставі акта перевірки від 12.02.2019 №0225/1036/30603572, пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону №265/95-ВР Офісом великих платників податків ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення №0001341405 про застосування до підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 5023 грн.
Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Відповідальність за невиконання цього обов'язку встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, якою закріплено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Таким чином, вказана норма передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Будь-яких доказів, що товар - алкогольні напої, на який позивачем не надані первинні документи, був облікований підприємством не надано.
Разом з тим, в акті перевірки не зазначено на які саме товари, які не обліковуються в установленому порядку за місцем реалізації та зберігання, а зазначена їх загальна сума - 2511,50 грн.
Також, суд зазначає, що підприємством були надані до перевірки товаро-транспортні накладні та видаткові накладі, проте відповідачем не надано їхню оцінку.
Контролюючий орган факт продажу позивачем не облікованих в порядку, встановленому законодавством, товарів на суму 2511,50 грн. не довів, що свідчить про безпідставність застосування фінансової санкції.
Враховуючи вищенаведене та наявні матеріали справи, суд доходить висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001341405 від 04.03.2019, яким до позивача застосовані фінансові санкції є неправомірним та відповідно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., на підставі положень ст. 139 КАС судові витрати з судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0001341405 від 04.03.2019 року .
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1921 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа