ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2020 року м. Київ № 640/7798/19
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Київський області про визнання протиправними дй, зобов'язання вчинити дії. -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_8 ) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київський області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550), в якому просять:
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_8, що викладені у листах №№ 23423/0-607/0/17-19 та 23428/0-608/0/17-19 від 25.01.2019 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_8 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_3, що викладені у листах №№ 23422/0-598/0/17-19 та 23427/0-599/0/17-19 від 25.01.2019 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_4, що викладені у листах № 63/0-755/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23418/0-481/0/17-19 від 25.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_4 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_5, що викладені у листах № 64/0- 745/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23417/0-482/0/17-19 від 25.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_1, що викладені у листах №№23697/0-670/0/17-19 та 23698/0-668/0/17-19 від 28.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_2, що викладені у листах №№23696/0-667/0/17-19 та 23695/0-669/0/17-19 від 28.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_2 , від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_6, що викладені у листах №№ 60/0-757/0/17-19 та 59/0-656/0/17-19 від 31.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_6 від 26.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_7, що викладена у листі № 61/0-758/0/17-19 від 31.01.2019, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_7 від 27.12.2018 та затвердити рішення, що передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на відведення земельної ділянки у власність не містить жодних правових підстав. На думку позивача, посилання відповідача на те, що земельний масив, на якому позивачі бажають отримати земельні ділянки знаходиться у водному фонді (болота) нічим не підтверджено, більш того, відділом у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, на який посилався відповідач, надано іншу інформацію щодо зазначених земельних ділянок, де земельні ділянки відносяться до земельного фонду (пасовища та сади).
Ухвалою суду від 10 червня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що дії Головного управління Держгеокадастру у Київський області були вчинені на підставі, у межах передбачені Конституцією України та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації на виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Також у відзиві зазначено, що вимога про зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягає задоволенню, оскільки надання чи не надання дозволу є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Позивачами надано відповідь на відзив, де зазначено, що у відповідача наявний обов'язок надати дозвіл, за відсутності підстав для відмови, що передбачені Земельним кодексом України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району. До клопотань у відповідності до вимог ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Листами від 25.01.2019 №23417/0-482/0/17-19 та №23418/0-481/0/17-19 , від 28.01.2049 №23695/0-669/0/17-19 та №23698/0-668/0/17-19, від 31.01.2019 № 61/0-758/0/17-19, 60,/0-757/0/17-19 та 59/0-756/0/17-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомлено позивачів про те, що відповідно наданої Київській області , бажані до відведення земельні ділянки розташовані на земельному масиві, передбаченому для відведення з нього земельних ділянок громадянам-військовослужбовцям, які беруть (брали) участь в антитерористичній операції. На підставі викладеного, позивачам рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги ст.ст. 118, 121 та 122 Земельного кодексу України.
Також, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району. До клопотань у відповідності до вимог ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Листами від 25.01.2019 №23423/0-607/0/17-19, №23428/0-608/0/17-19, №23422/0-598/0/17-19 та №23427/0-599/0/17-19 , від 28.01.2019 №23697/0-670/0/17-19, №23696/0-667/0/17-19 та від 31.01.2019 №63/0-755/0/17-19, №64/0-754/0/17-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило позивачів, що відповідно до наданої інформації відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області бажана до відведення земельна ділянка розташована на угіддях боліт. Враховуючи зазначене, у Головного управління відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Незгода позивачів із діями відповідача щодо надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Приписи пп. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Крім того, за правилами пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Київській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області належить питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту.
При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Як підкреслив Верховний Суд у рішенні від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Як вже було зазначено вище, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
Відповідно до п. 8 вказаного Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 згаданого Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Наведений висновок викладений у вже згаданій вище постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Відтак, на переконання суду, листи ГУ Держгеокадастру у Київській області від 25.01.2019 №23417/0-482/0/17-19 та №23418/0-481/0/17-19 , від 28.01.2049 №23695/0-669/0/17-19 та №23698/0-668/0/17-19, від 31.01.2019 № 61/0-758/0/17-19, 60,/0-757/0/17-19 та 59/0-756/0/17-19 за змістом та формою не можуть вважатись належним рішенням у розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність твердження позивача про те, що відповідачем допущено бездіяльність при розгляді його заяви.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» від 19.08.2015 року № 898-р не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема для ведення особистого селянського господарства іншим громадянам, які не є учасниками АТО, з числа земельних ділянок, що включені до переліку.
До того ж, суд зауважує, що розпорядження Кабінету Міністрів України не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили, ніж Земельний кодекс України, яким не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки громадянам у зв'язку із резервуванням для надання учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.
Щодо правових підстав відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, викладених в листах від 25.01.2019 №23423/0-607/0/17-19, №23428/0-608/0/17-19, №23422/0-598/0/17-19 та №23427/0-599/0/17-19 , від 28.01.2019 №23697/0-670/0/17-19, №23696/0-667/0/17-19 та від 31.01.2019 №63/0-755/0/17-19, №64/0-754/0/17-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області, то суд зазначає.
Як вбачається з довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, щодо земельного масиву, на якому розташовані бажані до відведення земельні ділянки №782/168-19 від 11.04.2019, відділ у Вишгородськму районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомив, що згідно статистичної звітності та даних Державного земельного кадастру, зазначена у викопіюванні земельна ділянка, розташована на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області та перебуває частково в державній власності, частково в приватній, склад угідь відповідно до Проекту формування і встановлення меж Сувидівської сільської ради Вишгородськовго району Київської області перебувають частково у державній власності і складаються з пасовищ і садів.
Все вищевикладене безумовно свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва.
Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.
Відповідач в своїй діяльності повинен керуватися чинним законодавством та приймати свої підзаконні акти з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що врегульовують порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність. Водночас, такі підзаконні акти відповідача, прийняті у формі наказів, не є спеціальними актами, що врегульовують спірні правовідносини, на відміну від Земельного кодексу України.
Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивачі та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів щодо протиправності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання позивачів та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, то суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, Головне управління Держгеокадастру в Київській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Вищезазначеними нормами законодавства України чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Виходячи з вимог ст 2 КАС України адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим даною нормою закону критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмову відповідача протиправною, скасування його рішення та зобов'язання розглянути клопотання позивача повторно.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Аналогічна позиція у подібній справі викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року в спарві №810/3393/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання позивачів та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1, 2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_8 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_8, що викладені у листах №№ 23423/0-607/0/17-19 та 23428/0-608/0/17-19 від 25.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_8 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_3, що викладені у листах №№ 23422/0-598/0/17-19 та 23427/0-599/0/17-19 від 25.01.2019 .
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_4, що викладені у листах № 63/0-755/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23418/0-481/0/17-19 від 25.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_4 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_5, що викладені у листах № 64/0- 745/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23417/0-482/0/17-19 від 25.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_1, що викладені у листах №№23697/0-670/0/17-19 та 23698/0-668/0/17-19 від 28.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_2, що викладені у листах №№23696/0-667/0/17-19 та 23695/0-669/0/17-19 від 28.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
Визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_6, що викладені у листах №№ 60/0-757/0/17-19 та 59/0-656/0/17-19 від 31.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_6 від 26.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
Визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_7, що викладена у листі № 61/0-758/0/17-19 від 31.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_7 від 27.12.2018 та затвердити рішення, що передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа