17 березня 2020 року справа № 580/3943/19 м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
12.12.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що викладена у листі від 07.11.2019 №1940/05/31-2019, щодо скасування акту розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 09.07.2018 та акту №62 форми НТ* про нещасний випадок від 09.07.2018 та проведення повторного розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 07.05.2018 внаслідок ДТП;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області, на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 08.10.2019 (вх. №11/С-3860 від 10.10.2019) скасувати акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 09.07.2018 та акт №62 форми НТ* про нещасний випадок від 09.07.2018 і провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 07.05.2018 внаслідок ДТП, у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивачу про акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 09.07.2018 та акт №62 форми НТ* про нещасний випадок від 09.07.2018 стало відомо 10.07.2018, однак до суду із вказаним позовом він звернувся лише у грудні 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.
На підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ по справі Мушта проти України зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби
У рішенні ЄСПЛ у справі Плахтєєв та Плахтєєва Проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).
Як вбачається із матеріалів справи, у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду зазначено, що позивачу про акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 09.07.2018 та акт №62 форми НТ* про нещасний випадок від 09.07.2018 стало відомо 10.07.2018, однак до суду із вказаним позовом він звернувся лише у грудні 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної адміністративної справи №580/3943/19 є відмова відповідача, що викладена у листі від 07.11.2019 №1940/05/31-2019 щодо скасування актів та зобов'язання відповідача, на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 08.10.2019 (вх. №11/С-3860 від 10.10.2019) скасувати акт і провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 . 07.05.2018.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі вищевикладений обставин, суд дійшов висновку, що позивач звертаючись до суду саме із позовом щодо визнання протиправної відмови відповідача, що викладена у листі від 07.11.2019 №1940/05/31-2019 щодо скасування актів та зобов'язання відповідача, на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 08.10.2019 (вх. №11/С-3860 від 10.10.2019) скасувати акт і провести повторне розслідування нещасного випадку - не пропустив строк звернення до суду, що визначений ст. 122 КАС України.
Крім того, суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 240-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі №580/3756/19 - відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Рідзель