11 березня 2020 року м. Херсон
Справа № 766/20964/18
Провадження № 22-ц/819/442/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Приходько Л.А.
Радченко С.В.,
секретар судового засідання: Кутузова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Єпішина Ю.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 1991 по січень 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказав, що син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає, з приводу чого просив стягнути зі ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Скарга мотивована тим, що факт спільного проживання сторін після розірвання шлюбу в одній квартирі разом із неповнолітньою дитиною не спростовує факту ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на неї обов'язків щодо утримання сина та його забезпечення усім необхідним для нормального життя та розвитку. Дитина перебуває на повному утриманні позивача.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_4 , який є батьком відповідача, та ОСОБА_2 (повнолітня донька сторін), оскільки вони є зацікавленими особами, які разом зі сторонами не проживають, а тому не можуть достовірно повідомити, хто і яким чином із батьків приймає участь в утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 . Під час розгляду справи, суд задовольнив клопотання про допит ОСОБА_3 , проте цей допит не провів, думку неповнолітнього не заслухав та прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.
Також суд не врахував, що відповідач частково визнала позов та вже в ході розгляду справи здійснила декілька грошових переказів позивачу в рахунок сплати аліментів на утримання сина.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сисак С.П., вказавши про законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін. Зазначила, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що позивач не надав доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків та доказів того, що саме він утримує сина за власний кошт.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Веріковська Т.А. апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
ОСОБА_2 до суду не з'явилася, причини своєї неявки не повідомила. Представник відповідача - адвокат Сисак С.В. у призначене судове засідання 26 лютого 2020 року не з'явилася, хоча заздалегідь (12 лютого 2020 року) була повідомлена про час та дату розгляду справи, подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із її виїздом закордон, проте доказів на підтвердження цих обставин не надала. В судове засідання 11 березня 2020 року адвокат Сисак С.В. не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у відповідності до вимог ст.128 ч.6, 130 ч.5 ЦПК України, про що свідчить звіт від 27 лютого 2020 року про доставку судової повістки на електрону адресу адвоката. Справа слухається в порядку ст.372 ч.2 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з'явилися, допитавши свідка, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі з 06 вересня 1991 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 січня 2016 року розірваний (а.с.8).
Сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження, серії НОМЕР_1 - а.с.7).
З довідки КП «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради, №2753 від 12.07.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (син) проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.9).
Згідно з частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частинами першою, другою статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини першої ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частиною першою статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, пославшись на довідку КП «Центр» №2753 від 12.07.2018 року про те, що сторони разом з дитиною проживають за однією адресою, вказав, що позивач не надав докази на підтвердження ухилення відповідача від утримання сина ОСОБА_3 , а про виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо утримання дитини під час її перебування за межами України свідчать грошові перекази вчиненні на ім'я позивача.
Проте, погодитися з висновком суду не можна.
У відповідності до частин першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звернувшись до суду із позовом про стягнення аліментів, позивач послався на те, що неповнолітній син ОСОБА_5 з 2016 року фактично перебуває на його повному матеріальному утриманні. Відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, з грудня 2018 року періодично працює за межами України, допомоги на утримання сина не надає, участі у вихованні сина не приймає, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його станом здоров'я, успіхами у навчанні, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.
Суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив та не встановив на утриманні кого з батьків перебуває дитина.
Згідно положень частини шостої статті 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, не погодившись лише із розміром заявлених до стягнення аліментів та строком їх стягнення з моменту пред'явлення позову.
У відзиві на позовну заяву від 11 березня 2019 року позивач зазначила, що у зв'язку з працевлаштуванням на роботу в іншому місті, дитина залишається проживати із позивачем по справі та перебуватиме на його утриманні, а тому вона бажає в подальшому надавати матеріальну допомогу, у зв'язку з чим позовні вимоги визнала частково (а.с.33-34).
На підтвердження зазначеного та обставин, з якими закон пов'язує стягнення аліментів, відповідач надала суду копії квитанцій про здійснення нею грошових переказів на користь позивача за період з травня по серпень 2019 року, із призначенням виду платежу «аліменти на утримання дитини» (а.с.57-58).
В подальшому ОСОБА_2 змінила свою позицію щодо пред'явлених позовних вимог, заперечуючи проти їх задоволення.
Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеному та в порушення вимог статті 263 ЦПК України не перевірив посилання сторін та належним чином не дослідив надані ними докази щодо цих посилань.
З матеріалів справи встановлено, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, суд задовольнив клопотання позивача про допит неповнолітнього ОСОБА_3 , проте пояснення останнього не заслухав та фактично ухвалив рішення за відсутності пояснень особи, прав та інтересів якої рішення стосується.
Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_5 пояснив, що після розірвання шлюбу між батьками, повністю перебуває на повному утриманні позивача, який займається його вихованням та навчанням, придбає продукти харчування та одяг, готує їжу та здійснює за ним догляд. Мешкаючи з батьками в одній квартирі, мати не здійснювала за ним належний догляд, поклавши виконання цих обов'язків на батька. З грудня 2018 року ОСОБА_2 періодично працює за межами України, матеріальної допомоги не надає.
Слід зауважити, що за час розгляду справи з жовтня 2018 року відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження перебування сина на її утриманні, крім квитанцій про здійснення нею грошових переказів з травня по серпень 2019 року у загальному розмірі 5000,00грн., а отже, вважати, що ОСОБА_2 виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання неповнолітнього сина, не можна.
Наведені обставини свідчать, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом із позивачем по справі та перебуває на його повному матеріальному утриманні, що у відповідності до вимог ст. 180, 181 СК України є правовою підставою для присудження стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям по справі нової постанови про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2019 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ст.389 ч.3 п.2, ст.19 ч.6 п.3 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 17 березня 2020 року.
Головуючий : В.О. Бездрабко
Судді : Л.А. Приходько
С.В. Радченко