Справа № 595/2083/19Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.
Провадження № 33/817/65/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
12 березня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
його захисника - адвоката Пасічника А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Пасічника А.З. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жттеля АДРЕСА_1 непрацюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп. в дохід держави.
Згідно даної постанови, 04 листопада 2019 року приблизно о 00 год. 26 хв. ОСОБА_1 в с.Соколів Бучацького району, керував автомобілем «Шкода суперБ», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги мотивує тим, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, а наявні докази у справі є недостатніми для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що працівники поліції не пропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння допомогою технічного приладу газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі. Крім того протокол про адміністративне правопорушення складений із порушеннями та не відповідає вимогам закону і свідки при цьому були відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього. Про постанову щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стало відомо тільки після одержання її копії 12.12.2019 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.
Щодо суті оскаржуваної постанови суду першої інстанції, то згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ОБ № 050801 від 04.11.2019 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Також, посилання апелянта на те, що транспортним засобом він не керував не підтверджується жодним доказом та спростовується даними відеозапису з відеореєстратора працівників поліції.
Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений внаслідок переслідування працівниками поліції, так як ним було порушено правила маневрування, через що відносно ОСОБА_1 винесено постанову, яка ним підписана, про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП за порушення п.10.4. ПДР та накладено стягнення у вигляді попередження.
При цьому із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 вказав, що він зупинений безпідставно, а також не заперечив, що в той день він вживав пиво.
За вказаних обставин суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_4 , який вказував, що він є товаришем ОСОБА_1 , знаходився разом із ним у автомобілі, однак автомобілем керував ОСОБА_5 , оскільки такі покази даного свідка спростовуються даними, зафіксованими на відеокамери працівників поліції.
Крім того, твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а лише виявляв бажання подумати, суд також вважає надуманими, оскільки з оглянутого відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що останній не виконував неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, а його поведінка при цьому та тактика спілкування з працівниками поліції свідчить про відмову від такого проходження, чим порушено вимоги п.2.5 ДПР України.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі та в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, суд вважає надуманими, які не підтверджуються жодними доказами та повністю спростовуються матеріалами справи, дані з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов'язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Пасічника А.З. на про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Пасічнику А .З . строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Пасічника А.З. залишити без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя