Справа № 606/1254/19Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 22-ц/817/238/20 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія -
12 березня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,
секретаря - Панькевич Т.І.
з участю - представника позивача адвоката Матвійчука В.В.
представника відповідача адвоката Ізай Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 10 грудня 2019 року (головуючий суддя МарціцкаІ.Б., повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року) у цивільній справі № 606/1254/19 за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, треті особи приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Мешкова Надія Федорівна, Теребовлянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області, треті особи: приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Мешкова Надія Федорівна, Теребовлянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 а ІНФОРМАЦІЯ_2 її баба ОСОБА_5 , з якими вона спільно проживала та доглядала за ними. Після смерті баби ОСОБА_5 прийняла спадщину, однак не може оформити спадкові права із-за відсутні правовстановлюючих документів на квартиру.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки Типовому договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 19.06.2001р., укладений з ОСОБА_4 щодо найму спірної квартири АДРЕСА_2 для проживання у ній із сім 'сю; що він мав, згідно п. 2.2.8 вищезгаданого Договору, право приватизувати займане житло; з часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда і до дати звернення із позовом до суду вона та баба, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали у вище вказаній квартирі і жодних вимог щодо звільнення приміщення їм не було заявлено; вони систематично вкладали кошти у збереження майна, у підтримання його належного стану, проведення ремонтних робіт тощо.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача ОСОБА_7 заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , не входить до складу спадщини, вона не належала спадкодавцеві а відтак не спадкується.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на повно та всебічно з"ясованих судом обставинах справи та відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є донькою ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і ОСОБА_9 , та є онукою ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Як вбачається із типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 19.06.2001 року, начальник ККП Репко Ю.І. та ОСОБА_4 уклали договір найму квартири по АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки, квартира по АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності Теребовлянської міської ради на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.12.2012 року.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями ЦПК України обовязок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
З врахуванням зазначених норм права та встановлених обставин у справі, зокрема, що квартира АДРЕСА_2 не належала на праві власності спадкодавцю, вона перебувала на час смерті і перебуває у комунальній власності Теребовлянської міської ради, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкодавець не мала права власності на дану квартиру а відтак такого права в порядку спадкування не має й позивач.
Колегія суддів не приймає до уваги, як підставу для задоволення позову, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що вона має право на спадкування квартири, так як її діду, згідно п. 2.2.8 Договору найму, надавалося право приватизувати займане житло, що відповідає праву, закріпленому ч.5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки встановлено, що позивачем не доведено факту звернення спадкодавця до відповідних органів у встановленому законом порядку для приватизації квартири, докази, які б підтверджували факт звернення із заявою про приватизацію та завершення процедури приватизації відсутні.
Даний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду у справі № 719/179/17 від 09.02.2018 року. У ній зазначено, що відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність. У разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві(частина 5 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав його скасування не має.
Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року.
Головуючий
Судді