Номер провадження: 11-кп/813/1010/20
Номер справи місцевого суду: 947/24421/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2020 року м. Одеса
Одеській апеляційний у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Одеси, від 26.12.2019 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні
№ 12019160480002746, внесеному до ЄРДР 02.08.2019 року,
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення та фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції.
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, за якими йому призначено покарання:
-за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 4 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 02 серпня 2019 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 02 серпня 2019 року по 26 грудня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнено з ОСОБА_8 на користь держави судових витрат на проведення судової експертизи в сумі 5 024 гривень 32 копійки.
Згідно з оскарженим вироком суду першої інстанції, у 2019 році, в невстановленому місці обвинувачений, без передбаченого законом дозволу купив за 1500 гривень у невстановленої особи три корпуси ручних осколкових гранат РГД-5, що є конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини в металевому корпусі та належать до вибухових речовин, та три уніфікованих запали УЗРГМ-2 до ручних гранат, які є засобами підриву та належать до бойових припасів.
Після цього ОСОБА_8 , без передбаченого законом дозволу, переніс вказані вибухові речовини та бойові припаси з місця їх купівлі до місця свого мешкання - в квартиру АДРЕСА_2 , де зберігав без передбаченого законом дозволу під диваном в житловій кімнаті цієї квартири до 02.08.2019 року.
02.08.2019 року, приблизно о 14 годині у ОСОБА_8 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, в громадському місці - біля будинку, в якому він мешкає, раптово виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, із застосуванням ручної осколкової гранати РГД-5 та трьох уніфікованих запалів УЗРГМ-2 до ручних гранат.
Реалізуючи свій злочинний умисел обвинувачений, проявляючи особливу зухвалість на протязі 10 хвилин, безпідставно гучно кричав нецензурні вирази, висловлюючи безпідставне обурення з приводу того, що розміщені біля цього будинку легкові автомобілі йому заважають, погрожуючи при цьому підірвати їх гранатою. На правомірні вимоги мешканців цього будинку припинити порушення громадського порядку не реагував, умисно в присутності багатьох інших осіб, які знаходились біля даного будинку, проявляючи особливу зухвалість наносив численні удари руками ногами по припаркованому біля будинку автомобілю «Volkswagen» державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , причинивши механічні пошкодження лобового скла, капоту та лівої фари цього автомобілю і тим самим спричинивши майнову шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 32315 гривень.
Після цього, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , знаходячись на балконі своєї квартири і перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість - вилучив із уніфікованого запалу УЗРГМ-2 запобіжну чеку з кільцем та кинув його разом з ручною осколковою гранатою РГД-5 через вікно балкону в напрямку автомобіля «Volkswagen» державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , що знаходився у дворі вищезазначеного будинку, внаслідок чого стався вибух цього запалу у дворі даного будинку, а граната впала на землю у цьому дворі та не вибухнула.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим в частині призначення покарання, а саме судом не враховано:
-відомості про офіційне працевлаштування ОСОБА_8 та наявність позитивної характеристики з місця роботи;
-відомості про те, що обвинувачений є учасником бойових дій АТО;
-активне сприяння розкриттю злочину шляхом розповіді про особу, в якої він придбав боєприпаси та місце ії знаходження;
-визнання вини та щире каяття у вчинених злочинах;
-відшкодування збитків потерпілій.
На думку захисника наявність вищенаведених обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку з чим, просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, та на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого підтримала апеляційну скаргу та доповнила її вимогами про застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, та просила звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно фактичних обставин вчинення злочину і в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення злочину, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
Що стосується доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених .
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Положеннями ст. 65 КК України встановлено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції призначив вид та міру покарання на підставі ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З оскарженого вироку вбачається, що суд першої інстанції, керуючись положеннями п. п. 1), 2) ч. 1 ст. 66 КК України, врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненому та відшкодування шкоди потерпілій.
Крім того, суд врахував відомості про особу обвинуваченого, в тому числі і зазначені в апеляційній скарзі, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_8 офіційно працевлаштуваний, позитивно характеризується за місцем роботи та є учасником бойових дій АТО.
Також судом першої інстанції враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 хворіє на алкоголізм, у зв'язку з чим проходив лікування.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, на підставі п. 13) ч. 1 ст. 67 КК України, обґрунтовано врахував в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано призначив обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст.263 КК України, яке в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування до обвинуваченого дії ст.69 КК України та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч.1 ст.263 КК України, апеляційний суд вважає такі доводи необгрунтованими з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги ті обставини, що злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, вчинений ОСОБА_8 , є тяжким злочином, відповідно до положень ст.12 КК України.
Також апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, зокрема, що предметами злочину є три ручні гранати і три запали до них, тобто кількість та властивості зазначених вибухових речовин і бойових припасів, в разі їх застосування створюють потенційну загрозу для життя і здоров'я багатьох осіб.
Більш того, незаконне придбання та зберігання обвинуваченим бойових припасів та вибухових речовин створило передумови вчинення іншого тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, із застосуванням зазначених предметів, які спеціально пристосовані та заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі пом'якшуючі покарання обставини не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, відповідно відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, нижчого від найнижчої межі, на підставі ст.69 КК України.
Що стосується вимог про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, згідно з положеннями ст. 75 КК України, такі вимоги, на думку апеляційного суду, є необгрунтованими з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Викладені фактичні обставини вчинення злочинів, встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без відбування покарання, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до обвинуваченого дії ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробовуванням.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника і приходить до висновку про необхідність залишення оскарженого вироку суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси, від 26.12.2019 року, яким ОСОБА_8 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні № 12019160480002746, внесеному до ЄРДР 02.08.2019 року, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 - той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_4