Справа № 604/801/19
Провадження № 2/604/49/20
10 березня 2020 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суду Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сташківа Н.Б.
за участі
секретаря судового засідання: - Стадніцької З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном - житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що є власником будинку АДРЕСА_1 . Згідно даних будинкової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 , у житловому будинку зареєстрована ОСОБА_2 . Відповідач тривалий час в будинку не проживає, не оплачує комунальні послуги, не бере участі в утриманні майна. Реєстрація відповідача створює позивачу перешкоди у користуванні майном, зокрема при сплаті надмірно нарахованих комунальних послуг, при зверненні до відділу державної реєстрації Підволочиської селищної ради із заявою про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання їй відмовлено, а тому з метою захисту порушених прав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 05 вересня 2019 року по даній справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін та відповідачу надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов.
Відповідач відзив на позов на надав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день слухання справи в суді, причини його неявки суду не відомі, а тому у відповідності до ст.281 ЦПК України, слід ухвалити заочне рішення по справі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення за правилами спрощеного позовного провадження, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 247,179 ЦПК України, виходячи з наступного:
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 470796 від 12 лютого 2006 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9815462 від 12 лютого 2006 року домоволодіння в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Згідно будинкової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 зареєстрована за зазначеною адресою.
З актів обстеження матеріально-побутових умов проживання від 21 січня 2018 року, 28 травня 2018 року, 23 липня 2018 року, 24 вересня 2018 року, 26 листопада 2018 року, 31 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , проте з серпня 2001 року за зазначеною адресою не проживає.
Таким чином судом встановлено, що відповідач зареєстрована в житловому будинку, який на праві власності належить позивачу, в АДРЕСА_1 , проте понад один рік за зазначеною адресою не проживає, не є членом сім'ї позивача, між позивачем, яка є власником майна, і відповідачем не існує договірних відносин щодо цього майна, договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, ст. 41 Конституції України та ст.ст.319, 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності набувається на підставах не заборонених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.
При розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому положення ст. 391 ЦК України підлягають застосуванню у тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Водночас, відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про усунення перешкод у користуванні майном - житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.
На підставіст.ст.383,391ЦК України,керуючись ст. 10,12,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 10 червня 1998 року Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні майном - житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Н.Б.Сташків