16 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 913/160/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Геза Т.Д., Плахов О.В.) та рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 (суддя Іванов А.В.) у справі № 913/160/19
за позовом Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств
до Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни
про повернення торгового місця та стягнення 100 272,00 грн,
18.02.2020 Фізична особа - підприємець Феленко Ольга Данилівна надіслала безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі № 913/160/19.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, яким внесено зміни до законодавчих актів України.
Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статтей 288, 290, 291 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, повний текст якої складений - 16.12.2019, останній день оскарження за приписами частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України припадає на 08.01.2020 (перший робочий день з урахуванням вихідних та святкових днів), натомість касаційну скаргу надіслано безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 18.02.2020, що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.
Таким чином, скаржник надіслав касаційну скаргу через 41 день з дня закінчення строку на касаційне оскарження передбаченої частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України/
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що строк на оскарження судових рішень пропущено з незалежних причин, що зумовлено зібранням запитів на публічну інформацію, належних та допустимих доказів, які скаржник проситиме суд визнати їх належними та допустимими.
Розглянувши заявлене в тексті касаційної скарги клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується з наявністю саме поважних причин його пропуску, поважними причинами його пропуску визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Судом не приймаються посилання скаржника на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження через те, що пропущений строк на оскарження судових рішень зумовлено зібранням запитів на публічну інформацію, належних та допустимих доказів, які скаржник проситиме суд визнати їх належними та допустимими, оскільки за приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, та не зазначено об'єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, колегія суддів визнає наведені в клопотанні підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
При цьому, скаржником в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
В даному випадку належним та допустимими доказом, що підтверджує дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови є, зокрема, копія конверта з трек кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання тощо.
Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості подати клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів (копія конверта, довідка органу зв'язку, копія повідомлення про вручення тощо).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Окрім цього, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, в порушення наведених процесуальних вимог, скаржником у поданій касаційній скарзі не визначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).
Щодо іншого недоліку касаційної скарги, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що також підтверджується переліком додатків до касаційної скарги.
Водночас, скаржник в прохальній частині касаційної скарги просить суд надати інформацію про розмір та реквізити для сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Предметом позову у даній справі є повернення торгового місця та стягнення 100 272,00 грн.
З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір", на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у сумі 7684,00 грн (1.5% від ціни позову - 100 272,00 грн, але не менше 1921,00 грн, за майнову вимогу) + (1921,00 грн (за немайнову вимогу) х 200%).
Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати Касаційному господарському суду документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7684,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
Отримувач коштівУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38004897
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувачаUA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа)
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Окрім цього, положенням статті 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками позивачу у справі, а саме Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств
Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція з описом вкладення у цінний лист тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини 2 статті 42, частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом; у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов'язків скаржника.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про факт подання касаційної скарги та, відповідно, про її зміст, що, в свою чергу, позбавляє права звернутися до суду касаційної інстанції із запереченням проти відкриття касаційного провадження (стаття 7, частина 4 статті 294 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України та надіслати позивачу у даній справі копію касаційної скарги та доданих неї документів на належну адресу і надати суду докази такого надсилання, тобто докази виконання свого процесуального обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Підсумовуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до суду касаційної інстанції:
- клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, що підтверджуються дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (копія конверта з трек-кодом, довідка органу зв'язку, копія повідомлення про вручення тощо);
- письмові уточнення до касаційної скарги, де визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України;
- документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 7684,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом (реквізити зазначені в тексті даної ухвали);
- докази надіслання копії касаційної скарги з додатками позивачу у справі (касовий чек, розрахункова квитанція з описом вкладення у цінний лист тощо).
Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі № 913/160/19 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.