16 березня 2020 року
Київ
справа №640/19341/18
адміністративне провадження №К/9901/6458/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/19341/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
06.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Октава Фінанс») звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ГУ ДФС у м.Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0053011409.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ФК «Октава Фінанс» здійснює діяльність з обміну валют на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20 листопада 2015 року №165, виданої Національним банком України.
Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено фактичну перевірку Черкаського відділення № 7 ТОВ «ФК Октава Фінанс», розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 40.
За результатами перевірки складено акт від 17.08.2018 №191/23/23/14/39628794, згідно з яким перевіркою встановлено проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування у двох примірниках розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0053011409, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1700 грн.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Головним управління ДФС у м.Києві податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0053011409 є протиправним та підлягає скасуванню.
Головне управління ДФС у м.Києві, не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/19341/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
На час звернення позивача з адміністративним позовом - 2018 рік, відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2018 року встановлено 1762.
Отже, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200,00 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №640/19341/18 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 10.09.2018 № 0053011409 у розмірі 1700,00 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/19341/18 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/19341/18 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова