про відкриття касаційного провадження
16 березня 2020 року
м.Київ
справа №420/4129/19
провадження №К/9901/6732/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 420/4129/19 за позовом BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Атіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області про визнання протиправними дій, стягнення грошових коштів,
BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] звернулось до суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіс», Управління ДКС України у м.Южному Одеської області, в якій просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо пред'явлення претензії від 31.07.2018 № 100044 на суму 17305,68 доларів США; стягнути на користь компанії BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс» за рахунок Державного бюджету грошових коштів у загальному розмірі 523934,77 грн., що складаються з: 463017,17 грн. - сума основного зобов'язання, 13053,28 грн. - розмір 3 % від простроченої суми, 47864,32 грн. - інфляційне збільшення суми заборгованості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №420/4129/19 відмовлено в задоволенні позову.
Головуючим суддею П'ятого апеляційного адміністративного суду Запорожаном Д.В. було викладено окрему думку у цій справі.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №420/4129/19.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас за правилами п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що під час ухвалення оскаржених судових рішень суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, а саме:
- неправильне тлумачення пункту «ґ» ч. 1 ст. 20-2 Закону, а також незастосування цілої низки норм матеріального права: ст. ст. 9, 19, 56 Конституції України, ст. ст. 1, 110 Водного кодексу України, ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. ст. 13, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст. 71 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України «Про ратифікацію Конвенції ООН з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції ООН з морського права 1982 року» № 728-ХГУ від 03.06.1999, Конвенції ООН з морського права 1982 року, Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон» від 20.03.1995 №198, Правил з охорони морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 431, Інструкції щодо процедур приймання та скидання водяного баласту на акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2007 № 491, Інструкції про порядок пломбування в морських торгівельних і річкових портах України суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, яка затверджена наказом Міністерства транспорту У країни від 30.09.2002 № 695; Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 (в редакції від 24.05.2018), Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених наказом Міністерства охороци здоров'я України від 09.07.1997 № 199;
- поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що при вчиненні дій щодо пред'явлення претензії відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій, а також діяв у не передбачений Конституцією та законами України спосіб, з перевищенням повноважень у зв'язку з чим такі дії оцінити як законні не уявляється можливим. Зокрема, не враховано, що будь-які докази, які свідчать про наявність підстав у відповідача для вчинення дій з контролю ізольованого баласту судна позивача у матеріалах справи відсутні, що в свою чергу вказує на абсолютну необґрунтованість таких дій;
- суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок стосовно того, що претензія не може бути предметом спору у суді та не врахували того, що дії відповідача щодо пред'явлення претензії слід тлумачити у більш ширшому розумінні аніж одну дію, оскільки вони включають зокрема наступні взаємопов'язані та похідні одна від іншої дії: здійснення екологічного контролю судна; відбір проб вод; дослідження відборів проб; прийняття рішення про заборону на вихід судна з морського порту; пред'явлення претензії;
- в оскаржуваних рішеннях суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 30.07.2018 відповідачем складено акт відбору проб та протокол № 406, яким встановлено забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України внаслідок скиду з судна баластних вод в акваторію Аджаликського лиману з перевищенням гранично допустимих концентрацій по завислим речовинам, залізу та нафтопродуктам. Натомість позивач вважає, що скидання ізольованого водяного баласту за своїм змістовним навантаженням не є тотожним скиданню забруднюючих речовин з морського судна, у той час як відповідно до ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи винні, саме у забрудненні та засміченні вод, у тому числі внаслідок скиду з суден саме забруднюючих речовин;
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залучення органу Державного казначейства в якості співвідповідача як умови стягнення коштів з державного бюджету, не врахувавши те, що у справі, що розглядається відповідно до вимог КАС України, відповідачем є саме Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень було вчинено протиправні дії, внаслідок яких були порушені права позивача та заподіяно такими діями шкоду;
- судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо
оцінки доказів, а також щодо належного мотивування судових рішень;
- окрема думка судді апеляційного адміністративного суду є помилковою, оскільки є очевидним, що спір у справі № 420/4129/19 виник у сфері публічно-правових відносин, між юридичною-особою нерезидентом та суб'єктом владних повноважень внаслідок здійснення останнім державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону вод без достатніх на те правових підстав та у спосіб, не передбачений законами України.
За вимогами ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз наведених вище аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з відображеними в судових рішеннях обставинами справи дає можливість колегії суддів вважати, що у цій ситуації наявні обставини, наведені у п. 1 та 3 ч.4 ст. 328 КАС України, які є підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
За приписами ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
До касаційної скарги додано SWIFT-повідомлення про сплату судового збору у розмірі 810 доларів США. При цьому кошти перераховано на валютний рахунок для зарахування судового збору в іноземній валюті, вказаний на офіційному сайті «Судова влада».
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Керуючись положеннями п. 1 та 3 ч. 4ст. 328 КАС України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 420/4129/19.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 826/16110/18.
3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб