16 березня 2020 року
Київ
справа №520/5891/19
адміністративне провадження №К/9901/6160/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року
у справі №520/5891/19
за позовом ОСОБА_1
до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій
третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.
28 жовтня 2019 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 35500,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, заяву про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги задоволено.
03 березня 2020 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій подано до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №520/5891/19.
В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в якому скаржник вказує на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано 03 лютого 2020 року, що підтверджується копією поштового конверту.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження у даній справі є додаткове рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України до таких спорів належать спори:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Представник Державної служби України з надзвичайних ситуацій в обгрунтування касаційної скарги зазначив про необгрунтованість розрахунку витрат на правничу допомогу, так як вважає, що відбулася подвійна оплата витрат за надання таких послуг, оскільки відповідні пункти реєстру витрат є взаємовиключними, а саме: п. 2, 11, 12, 17 - участь у судовому засіданні; п. 3,6-8 - збирання доказової бази; 4,9,10,13-15 клопотання, супровідні листи та повідомлення; п. 16 та 18 - заява про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11 червня 2018 року у справі № 923/567/17.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для компенсації витрат позивача на правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що правова позиція з питань, що стосуються витрат на правову допомогу, вже висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у додаткових постановах від 12 вересня 2019 року у справі №9901/350/18 та від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у постанові від 14 січня 2020 року у справі №910/17955/17.
В зазначених рішеннях Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та дійшла висновку про те, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, аргументи касаційної скарги (з посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11 червня 2018 року у справі №923/567/17), не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, на підставі яких судами встановлено фактичні обставини.
Зазначене в сукупності, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України виключає можливість перегляду справи судом касаційної інстанції.
Враховуючи те, що Верховним Судом викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а судом апеляційної інстанції переглянуто судове рішення у відповідності до такого висновку, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, з огляду на те, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності та те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка повністю узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, а скаржник не обгрунтував необхідность відступлення від такої, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Поновити Державній службі України з надзвичайних ситуацій строк на касаційне оскарження додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №520/5891/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №520/5891/19 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко