Справа № 369/2875/19
Провадження № 2/369/1194/20
Іменем України
17.03.2020 року
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Середенко Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Жуляни" про стягнення пені за договором купівлі- продажу майнових прав на квартиру,
У березні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №38/В2-5 від 07 грудня 2016 року. Предметом відповідно до п. 1.1 вказаного договору та у відповідності до п. 1 ст. 6 та статті 656 Цивільного кодексу України було визначено майнові права на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 655 та частини другої статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язуються прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Свої обов'язки він виконав у повному обсязі. Умовами договору вони також погодили строки завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію - у строк до 30 березня 2018 року. Однак, ТОВ «Нові Жуляни» у даний строк будівництво не завершив, об'єкт в експлуатацію не введений, тому він порушив умови договору.
П.6.2 договору встановлена пеня за порушення строків введення в експлуатацію понад три місяці від орієнтовного строку прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 2.4. Договору), Продавець сплачує пеню покупцю в розмірі 0,1% від суми Ціни майнових прав на Квартиру за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується. Оскільки ТОВ «Нові Жуляни» не виконав своєчасно зобов'язання у відповідності до п. 2.4. Договору, то на підставі п. 6.2. Договору Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожний день прострочення згідно розрахунку, що за період з 31 березня 2018 року по 28 лютого 2019 року становить 121 343,73 грн.
У добровільному порядку вирішити спір не можуть, тому вважає своє право порушеним.
Просив суд стягнути з ТОВ «Нові Жуляни» на його користь пеню в розмірі 121 343,73 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
В подальшому позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Жуляни» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі 169 156,79 грн
12 квітня 2019 року до суду надійшов відзив ТОВ «Нові Жуляни». Вказав, що на вчасне прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію впливає багато зовнішніх чинників, які не залежать від волі відповідача та є об'єктивними причинами, що призводять до прострочення виконання зобов'язань передбачених договором. Їх вини у порушенні строків введення об'єкта в експлуатацію не має. У зв'язку із набранням чинності 10.06.2017р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності від 17.01.2017р. № 1817-VIII Мінрегіон надав роз'яснення, щодо застосування деяких положень зазначеного закону.
Відповідно до частини 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності, проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 560, перед схваленням та затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проводиться експертиза проектів будівництва.
Згідно з частиною 4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакціїстаном на 09.06.2017р., обов'язковій експертизі підлягали проекти будівництва об'єктів, які: належать до IV і V категорії складності - щодо додержання нормативів з питань санітарного те епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення; споруджуються на територіях із складними інженерно - геологічними та техногенними умовами в частині міцності, надійності та довговічності будинків і споруд; споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень - щодо кошторисної частини проектної документації/
Крім того, обов'язковій експертизі підлягає проект будівництва, яка є завершальним етапом розроблення проектів будівництва, тобто здійснюється до затвердження проекту. Таким чином у разі коригування проектів будівництва відносно об'єктів колишньої ІІІ категорії складності необхідно провести експертизу відповідно до порядку №560.
Тому перед ними посталено обов'язок у проведенні комплексної експертизи проекту будівництва (багатоквартирних житлових будинків.): 29.03.2018р. відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 17-18/29; 14.05.2018р. укладено з ТОВ "Експертиза МВК" договір № 81735-21 про надання робіт з проведення експертизи проекту будівництва в т.ч. на будинок по АДРЕСА_2 ; 08.06.2018р був отриманий експертний звіт № 14003, щодо розгляду проектної документації за проектом будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків, в т.ч. на будинок по АДРЕСА_3 ; 10.06.2018р. Наказом № 10/06 " Про затвердження проектної документації", була затверджена проектна документація; 26.12.2018р. виданий дозвіл ДАБІ на виконання будівельних робіт № ІУ 113183602046 комплексу багатоквартирних житлових будинків, в т. числі по АДРЕСА_3 .
Тобто, починаючи з 10.06.2017р. він належним чином виконує вимоги законодавства, щодо приведення у відповідність наявну містобудівну та дозвільну документацію, проходження експертизи проекту та отримання сертифікату.
Вказав, що порушення п.2.4 Договору сталося через об'єктивні причини, а саме через прийняття ЗУ № 1817 від 10.06.2017 року, що не унеможливило Відповідача вчасно отримати документ про прийняття будинку в експлуатацію, зважаючи, що Відповідачем на виконання вимог закону № 1817 були отримані усі необхідні дозвільні документи, пройдена експертиза, перезатверджений проект, відсутня його вина у порушенні п. 2.4 Договору, оскільки вжито усіх заходів, щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором. Просили відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання позивач з'явився. Просив задоволити у повному обсязі, врахувати грубе порушення відповідачем погоджених строків.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Подали суду письмовий відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки представника. Оскільки до даного клопотання не надано доказів на підтвердження їх доводів, тому дане клопотання суд визнав необґрунтованим та враховуючи поданий відзив та заяву позивача, вважає за можливе розглянути спір на підставі наданих сторонами доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що 07 грудня 2016 року між ТОВ «Крюківщина» (у подальшому перейменовано на "Нові Жуляни") та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 38 / В2-5 .
У відповідності до п. 1.1. Договору предметом договору - майнові права на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 655 та ч. 2 ст. 656 ЦПКУ за договором купівлі продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовується загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не випливає із змісту характеру цих справ.
Згідно до п. 1.3 предметом цього Договору є майнові права на квартиру, які після прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію реалізуються шляхом реєстрації Покупцем права власності в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 1.5 Договору на підтвердження виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо оплати ціни майнових прав на квартиру, Продавець надає Покупцю Попередню довідку про виконання ним зобов'язань по оплаті ціни майнових прав на квартиру.
Згідно до п. 4.2 Договору Продавець, приймає на себе зобов'язання забезпечити дійсність проданих Покупцю майнових прав на квартиру протягом строку дії цього договору шляхом забезпечення будівництва об'єкта будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Згідно п. 2.4. договору: «Орієнтовний строк прийняття Об'єкта будівництва до експлуатації - 30 грудня 2017 року. Продавець мас право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об'єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору»,
Відповідно до п. 6.2. договору: «У разі недотримання орієнтовного строку прийняття об'єкта будівництва понад 3 місяці в експлуатацію (п.2.4 Договору), Продавець сплачує пеню Покупцю у розмірі 0.1 % від суми Ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується».
Відповідно до п. 3.1 договору Ціна майнових прав на квартиру на момент підписання цього договору становить 362 220 грн, що в еквівалентно 14 317 доларів 00 центів США
Аналізуючи зміст Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 06 жовтня 2016 року № 38/В2-5, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Жуляни» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони не узгодили всі умови вказаного договору.
Зокрема пунктом 2.4. Договору встановлено, що орієнтовний строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію - 30 грудня 2017 рік. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об'єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору.
Ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію.
Ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З врахуванням вказаних норм строк прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 07 грудня 2016 року № 38/В2-5 конкретно не визначений, оскільки в п. 2.4. Договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Ч. 1 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
При цьому зобов'язання щодо прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.
В чинному законодавстві України таке поняття як «прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію» відсутнє.
Ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Згідно ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
П. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об'єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об'єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об'єктів.
Оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.
Ст. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
За вказаних обставин пункт 2.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 07 грудня 2016 року № 38/В2-5 носить технічний характер, оскільки вказує на технічну характеристику житлового будинку. В даному Договорі пункт 2.4. міститься в розділі 2, який має назву « Технічні характеристики квартири ».
Це вбачається із судової практики (перша, апеляційна, касаційна інстанції та Касаційний цивільний суд Верховного Суду) по справі № 757/39364/15-ц про стягнення з ПАТ «ХК «Київміськбуд» пені за договором купівлі-продажу майнових прав, а саме:
«Так, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування пені... ОСОБА_3 вказує, що відповідачем порушено п.6.1. договору купівлі-продажу майнових прав щодо затримання введення будинку в експлуатацію, разом з тим, суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки вказаний пункт договору регламентує характеристики житлового будинку та за своїм змістом не є зобов'язальним, а тому суд приходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені за цим пунктом договору».
За вказаних обставин, враховуючи, що термін прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, замість цього вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони позивача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні поданого позову.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Жуляни" про стягнення пені за договором купівлі- продажу майнових прав на квартиру відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлений 17 березня 2020 року.
Суддя