Справа № 360/1876/19
Іменем України
02 березня 2020 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Бородянської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними рішень сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку,
В серпні 2019 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину від 7 квітня 2004 року вони (позивачі) та їх брат ОСОБА_5 отримали у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, яка на момент смерті спадкодавця не була приватизована.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і після його смерті спадщину прийняла та отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину відповідачка ОСОБА_4 .
В порушення їх (позивачів) прав як співвласників будинку, ОСОБА_5 приватизував на своє ім'я всю земельну ділянку для обслуговування будинку, яку відповідачка успадкувала після його смерті.
Тому просили визнати нечинним рішення Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області від 18 липня 2008 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель загальною площею 0,1435 га в АДРЕСА_1 , визнати частково недійсним, в частині ѕ частин, Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5 , визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_4 на цю земельну ділянку, в частині права власності на ѕ частини зазначеної земельної ділянки, визнати за ними (позивачами) право власності на вказану земельну ділянку по ј частині за кожним.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 позов підтримали, викладене в ньому підтвердили.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, просила справу розглядати без її участі.
Бородянська селищна рада свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без його участі.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 7 квітня 2004 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками, по ј частині кожен, житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с.91-94).
Власником ј частини вказаного будинку був також ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після його смерті вказану частину будинку успадкувала відповідачка по справі ОСОБА_4 , отримавши 31 травня 2018 року відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.141).
Рішенням Новозаліської сільської ради від 18 липня 2008 року було надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1435 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.29).
На підставі вказаного рішення 25 листопада 2009 року ОСОБА_5 було видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку (а.с.16).
31 травня 2018 року ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цю земельну ділянку як спадкоємцю майна ОСОБА_5 (а.с.142).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п.п. «а», «б», «в» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.2,4 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, як встановлено судом, до позивачів та померлого ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 7 квітня 2004 року перейшло право власності на житловий будинок, то до них відповідно до положень ст.120 ЗК України перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, пропорційно до їх часток у праві власності на цей будинок, тобто, по ј частині кожному.
Таким чином, суд вважає, що оспорюване рішення Новозаліської сільської ради від 18 липня 2008 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для обслуговування будинку, який перебував у спільній частковій власності, винесене всупереч діючому законодавству України та порушує права позивачів на користування вказаною земельною ділянкою, перешкоджає їм отримати частину цієї земельної ділянки у власність в порядку приватизації.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд визнає за необхідне, задовольняючи в цій частині позов, визнати зазначене рішення Новозаліської сільської ради від 18 липня 2008 року в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1435 га в АДРЕСА_1 , недійсним.
Так як позивачі просять визнати недійсним Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку частково, що не передбачено діючим законодавством України, і суд не вважає за можливе в даному випадку вийти за межі позовних вимог, то в цій частині позов необхідно залишити без задоволення.
В зв'язку з цим не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане на ім'я відповідачки на вказану земельну ділянку.
Оскільки вимоги про визнання за позивачами права власності на частину земельної ділянки в порядку її приватизації подані поза межами компетенції суду, то і в цій частині в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.78,81,116,118,120,125,155,158 ЗК України, ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Бородянської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними рішень сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.
Визнати рішення п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області від 18 липня 2008 року в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1435 га в АДРЕСА_1 , недійсним.
В іншій частині в позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 17 березня 2020 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч