номер провадження справи 9/225/19
05.03.2020 Справа № 908/3439/19
м. Запоріжжя
За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
до відповідача: Верхових Людмили Василівни , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
про стягнення суми 33576,99 грн., розірвання договору та виселення
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Мякота С.В., довіреність № 03/01/01-10 від 13.01.2020;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до відповідача: Фізичної особи - підприємця Верхових Людмили Василівни про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 27144,34 грн. та штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 4540,33 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1892,32 грн., розірвання договору оренди № 508/12 від 01.02.2002 нежитлового приміщення площею 17,95 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна (наразі - пр. Соборний), буд. 177, та звільнення нежитлового приміщення площею 17,95 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 177, шляхом виселення ФОП Верхових Л.В. на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Ухвалою суду від 16.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3439/19, присвоєний номер провадження 9/225/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020. Ухвалою суду від 15.01.2020 підготовче засідання відкладено на 06.02.2020. Ухвалою суду від 06.02.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.02.2020. В судовому засіданні 25.02.2020 оголошено перерву до 05.03.2020.
05.03.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши про наступне. 01.02.2002 між КП "ВРЕЖО № 12" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Верхових Людмилою Василівною (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення 508/12. Додатковою угодою від 03.09.2002 змінено орендодавця за Договором на - Управління житлового господарства Запорізької міської ради та доповнена сторона по Договору, а саме «Балансоутримувач» - КП «ВРЕЖО № 13». Додатковою угодою від 01.06.2011 до Договору змінено орендодавця за Договором з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. У зв'язку з невиконанням належним чином взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендних платежів за період з вересня 2014 по жовтень 2019 у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 27144,34 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму 27144,34 грн. заборгованості з орендної плати, суму 4540,33 грн. пені, яка нарахована на підставі п. 3.3. договору за період з 11.10.2014 по 11.11.2019, суму 1892,32 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2014 по 11.11.2019, розірвати договір оренди № 508/12 від 01.02.2002 нежитлового приміщення та зобов'язати відповідача звільнити надане в оренду нежитлове приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 51, 52, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, ч.2 ст. 598, ст.ст. 599-609, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України.
Відповідач в судові засідання за викликом не з'являвся, причини неявки суду не повідомив, заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав. Про час та місце судових засідань відповідач повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет, в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України, про що свідчить відповідні витяги, які містяться в матеріалах господарської справи.
Також, ухвали суду від 15.01.2020, від 06.02.2020 та від 25.02.2020 направлялись на адресу спірного нежитлового приміщення, а саме: 69032, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 177.
Ухвали суду про відкладення підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду та про оголошення перерви повернуті підприємством поштового зв'язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «інші причини, що не дали змогу виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення» та «неправильно зазначена адреса одержувача».
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
01.02.2002 між Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 12» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Верхових Людмилою Василівною (далі - Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 508/12.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 29.01.2002 за № 15/33 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 17,95 кв.м., за адресою: м . Запоріжжя , пр.Леніна, буд. 177, яке знаходиться на балансі КП "ВРЕЖО № 12".
Згідно з п. 1.2 договору приміщення використовується орендарем на правах оренди під тимчасове зберігання живих квітів.
В пункті 10.1 встановлений строк дії договору з 01.02.2002 до 01.02.2007, строком на 5 років.
Додатковою угодою до договору було замінено орендодавця: з КП «Виробничо ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 12» на Управління житлового господарства Запорізької міської ради.
Додатковою угодою від 01.06.2011 замінено орендодавця: з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (позивач у справі).
Відповідно до пункту 10.9 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регламентуються чинним законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який був чинним на момент звернення позивача до суду (втратив чинність 01.02.2020), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Матеріали справи не містять заяв про припинення Договору оренди, тому на даний час Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2002 № 508/12 є діючим у зв'язку з його пролонгацією з 01.02.2007 по 01.02.2012, з 01.02.2012 по 01.02.2017 та з 01.02.2017 по 01.02.2022.
На підставі рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 проспект Леніна перейменовано на проспект Соборний.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, вказує на те, що за період з вересня 2014 по жовтень 2019 включно орендар плату за користування нежитловим приміщенням взагалі не вносив, внаслідок чого заборгованість, згідно з наданим позивачем розрахунком, склала 27144,34 грн., що є підставою для розірвання договору і звільнення орендованого приміщення.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який був чинним на момент звернення позивача до суду, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За змістом додаткової угоди від 13.06.2007 до договору, орендна плата за кожний наступний місяць перераховується орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції попереднього місяця.
Відповідно до п 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 20.01.2009), орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта щомісячно не пізніше до 10 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, на рахунок Місцевого бюджету Ленінського (наразі - Дніпровського) району м. Запоріжжя.
Згідно п. 5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 3.5 договору у випадках закінчення дії договору оренди або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі приміщення по акту прийому-передачі.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.12.2019, отриманого на запит господарського суду відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань", 28.01.2016 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Верхових Людмили Василівни (за рішенням фізичної особи - підприємця).
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Правовий аналіз статті 526 ЦК України встановлює, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов'язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов'язки його сторін.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства, ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).
Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів належного виконання зобов'язання щодо внесення орендної оплати за користування нежитловим приміщенням за період з вересня 2014 по жовтень 2019 відповідачем суду не надано, позов в цій частині відповідачем не спростовано. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 27144,34 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 4540,33 грн. пені нарахованої за загальний період з 11.10.2014 по 11.11.2019 включно, за несплату орендної плати з вересня 2014 по вересень 2019.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет (орендодавцеві) відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі не більше 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати орендної плати, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4540,33 грн., нарахованої за загальний період з 11.10.2014 по 11.11.2019 включно, заявлено правомірно.
Наданий позивачем розрахунок пені в цій частині здійснено вірно, з урахуванням вищенаведених приписів законодавства - за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 1892,32 грн. - 3 % річних, нарахованих за загальний період з 11.10.2014 по 11.11.2019 включно, за несплату орендної плати з вересня 2014 по вересень 2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищенаведених обставин справи та встановлений факт порушення грошового зобов'язання в частині сплати орендної плати, перевіривши, при цьому, розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача. Отже вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми 1892,32 грн. - 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем заявлені, окрім того, вимоги про розірвання договору оренди № 508/12 від 01.02.2002 нежитлового приміщення площею 17,95 кв.м., розташованого за адресою: м.Запоріжжя, пр. Соборний (пр. Леніна), буд. 177, та звільнення нежитлового приміщення, шляхом виселення відповідача з зазначеного приміщення на користь позивача.
Пунктом 8.1 договору оренди передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, або його розірвання, зокрема, внаслідок невиконання умов договору.
Відповідно до п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань зо договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пунктом 10.4 договору оренди встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням Арбітражного суду (суду) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з п. 10.8 договору (в редакції додаткової угоди від 08.02.2010) дія договору оренди припиняється внаслідок зокрема невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який був чинним на момент звернення позивача до суду (втратив чинність 01.02.2020), договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Крім того, положення ст. 782 ЦК України передбачають спеціальний спосіб розірвання договору, а саме: право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму, шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором є доведеним. Як свідчать матеріали справи, зокрема, представлений позивачем розрахунок, відповідач не здійснював сплату орендних платежів, що є істотним порушенням договору в розумінні ст. 651 ЦК України.
Отже позовні вимоги в частині розірвання договору оренди № 508/12 від 01.02.2002 нежитлового приміщення є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.
За змістом п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовим наслідком розірвання договору оренди є обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі.
Відповідно до п. 5.10 договору у разі припинення дії договору оренди повернути орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому стані, не гіршому ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Верхових Людмили Василівни , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (до місцевого бюджету УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя, код отримувача 38025423, номер рахунку: UA178999980000033219871008006, код класифікації доходів бюджету: 22080401; стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068) суму 27144 (двадцять сім тисяч сто сорок чотири) грн. 34 коп. заборгованості з орендної плати, суму 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 33 коп. пені та суму 1892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн. 32 коп. - 3% річних.
Розірвати договір оренди № 508/12 від 01.02.2002 нежитлового приміщення площею 17,95 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна (пр. Соборний), буд. 177.
Звільнити нежитлове приміщення площею 17,95 кв.м., розташоване за адресою: пр. Соборний, буд. 177, м. Запоріжжя, шляхом виселення Верхових Людмили Василівни РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206).
Стягнути з Верхових Людмили Василівни , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) суму 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 16.03.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва