Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"16" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/68/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Степанченко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Григолінський С.О., дов. №14/20-39-19 від 01.04.2019;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське"
про стягнення 87 987,83грн
Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" про стягнення 52 125,89грн, із яких: 47 291,12грн - основного боргу, 2 310,13грн - пені, 256,24грн - інфляційних втрат, 1 852,40грн - 25 % річних, 416,00грн - штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №6-18-122ств-пл/283 від 30.08.2018 в частині сплати лізингових платежів.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.02.2020.
24.02.2020 до розгляду справи по суті до суду надійшла заява позивача від 19.02.2020 за №14/143 (вх. №02-44/260/20 від 24.02.2020) про збільшення розміру позовних вимог до суми 87 987,83грн, із яких: 77 903,72грн - основного боргу, 4 881,68грн - пені, 381,62грн - інфляційних втрат, 4 404,81грн - 25% річних, 416,00грн - штрафу.
Відповідач відзиву на позов не подав та не скористався іншими процесуальними правами сторони спору, оскільки, як встановив суд за штрихкодовим ідентифікатором рекомендованого повідомлення суду 1000231467959 копію ухвали суду від 20.01.2020 вручено особисто.
Ухвалою суду від 25.02.2020 постановлено прийняти до розгляду по суті заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 19.02.2020 за №14/143 (вх. №02-44/260/20 від 24.02.2020); відкласти розгляд справи по суті на 16.03.2020; відповідачу у строк до 13.03.2020 виконати вимоги ухвали суду від 20.01.2020 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.94).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
30.08.2018 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №6-18-122ств-пл/283 (а.с.13-21) (далі - договір), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов'язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.
Сторони погоджуються з тим, що Специфікацією та умовами Предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість Предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) Предмета лізингу, що визначені у додатках до цього Договору “Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу” (п.1.2. договору).
Протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20% його вартості (включаючи ПДВ) (п.4.1. договору).
Згідно п.4.2. договору, з моменту підписання Акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу,
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору,
- комісію за супроводження договору в розмірі 19 (дев'ятнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно (п.4.3. договору).
У п.4.4. договору сторони передбачили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору (а.с.23).
31.08.2018 сторонами підписано на підставі договору акт №2 приймання - передачі сільськогосподарської техніки, а саме трактора Беларус 82.1, загальною вартістю 520 000,00грн (а.с.24).
Позивач вказує, що відповідачем здійснено сплату попереднього лізингового платежу у розмірі 104 000,00грн, а також сплачено лізингові платежі за період з 30.09.2018 по 31.08.2019, однак сплата відбувалася із порушенням строків, встановлених умовами договору.
Лізингові платежі за період з 30.09.2019 по 31.01.2020 відповідачем не сплачені.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору позивач надсилав на адресу відповідача лист-вимогу №14/975 від 20.11.2019 (а.с.25-28), згідно якого вимагав здійснити сплату лізингових платежів у строк 10 днів з дня отримання вимоги.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення із відповідача 87 987,83грн, із яких: 77 903,72грн - основного боргу, 4 881,68грн - пені, 381,62грн - інфляційних втрат, 4 404,81грн - 25% річних, 416,00грн - штрафу.
2. Норми права, які застосував господарський суд.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій
При розгляді даного спору суд виходить з того, що правовідносини, які виникли між сторонами ґрунтуються на укладеному договорі, який за правовою природою є господарським договором фінансового лізингу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Вимогами ч.2 ст.806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а в силу вимог ч.3 ст. 806 ЦК України особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон), вимогами ч.1 ст.2 якого передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.1 вказаного Закону за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення 77 903,72грн основного боргу.
Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 77 903,72грн належними та допустимими доказами у справі.
В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.
За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 77 903,72грн основного боргу.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 4 881,68грн пені та 416грн штрафу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1ст.230 ГК України).
Згідно п.8.3. договору сторони цим договором домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені (а.с.79), суд вважає його арифметично вірним, а вимогу про стягнення 4 881,68грн пені за період із 01.03.2019 по 16.02.2020 такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.8.1. Договору сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4. цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Зважаючи на вищенаведені обставини, оскільки відповідачем порушено строки сплати лізингових платежів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 416,00грн штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 4 404,81грн 25% річних та 381,62грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно п.8.3. договору сторони цим договором домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 25% річних (а.с.80) за період із 01.03.2019 по 16.02.2020, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості п о в н и й м і с я ц ь.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем (а.с.79-80) за період з жовтня 2019 по січень 2020 у сумі 268,72грн, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу про їх стягнення такою, що підлягає задоволенню.
Суд відмовляє у стягненні 112,90грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості у розмірі 16 128,83грн, оскільки заборгованість існувала з 03.09.2019 по 23.09.2019, тобто неповний місяць, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи факт неналежного виконання ТОВ "Горбулівське" своїх зобов'язань на підставі договору фінансового лізингу №6-18-122ств-пл/283 від 30.08.2018, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 87 874,93грн, з яких 77 903,72грн основного боргу, 4 881,68грн пені, 268,72грн інфляційних втрат, 4 404,81грн 25% річних, 416,00грн штраф.
Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 112,90грн інфляційних втрат.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316, Житомирська обл., Черняхівський район, с. Горбулів, вул. Травнева, буд. 1, ідентифікаційний код 41421071) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456):
- 77 903,72грн - основного боргу;
- 4 881,68грн - пені;
- 268,72грн - інфляційних втрат;
- 4 404,81грн - 25% річних;
- 416,00грн - штраф;
- 2 102,00грн - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.03.20
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2,3 - сторонам (рек. з пов.)