Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/158/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представника відповідача Шпаківський Л.Т. - керівник,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
до Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району
про стягнення 891 238,19 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулось з позовом про стягнення з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району 891238,19 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Ухвалою суду від 11.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.03.2020.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості поставленої електроенергії за договором №07-447 від 15.12.2018.
За даними позивача ним умови договору виконуються належним чином, натомість відповідач зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії за період з 01.03.2019 до 31.01.2020 в обумовлені договором строки та у повному обсязі не виконав.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену електроенергію у сумі 891238,19 грн.
Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.
Присутній в судовому засіданні керівник відповідача Шпаківський Л. Т. проти позову не заперечив.
Згідно відзиву на позовну заяву № 73 від 24.02.2020, що надійшов до суду 28.02.2019, позовні вимоги в сумі 891238,19грн відповідач визнав (а.с. 39,40).
Зазначив, що у зв'язку із відсутністю фінансування, а також через арешт рахунків, відповідач не має можливості сплатити заборгованість перед позивачем.
Згідно відповіді на відзив № 1160-05 від 26.02.2020 (а.с.41) позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву та пояснення відповідача про визнання позову підписані керівником Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району Леонідом Шпаківським, який в судовому засіданні, в тому числі, підтвердив факт визнання відповідачем позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього кодексу.
Згідно з ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за підставі доказів наявних в матеріалах справи.
У підготовчому засіданні від 12.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, позивач) та Будинкоуправлінням № 3 Житомирської КЕЧ району (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 07-447 (далі - договір) (а.с.7-13).
Згідно п.1.1, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно пункту 5.9 договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до пункту 5.10 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Пунктом 6.2 договору, серед іншого, сторони домовились, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору).
15.12.2018 Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району підписало заяву приєднання до умов договору споживача про постачання електричної енергії постачальником електричної енергії - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", якою споживач з 01.01.2019 приєднався до договору споживача про постачання електричної енергії за особовим рахунком №07-447 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом (а.с.16).
Відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання щодо своєчасної оплати виставлених рахунків за постачання електроенергії вчасно та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за постачання електричної енергії у період з березня 2019 по січень 2020 року в загальній сумі 891238,19, що стало підставою звернення до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 07-447 (а.с. 7-12).
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем відповідачу виставлялись рахунки на оплату за постачання електричної енергії: № 4488 від 31.03.2019 за березень 2019 на суму 164654,59 грн, № 6135 від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 160832,59 грн, № 7393 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 141179,03 грн, № 8760 від 30.06.2019 за червень 2019 на суму 130447,71 грн, № 10528 від 31.07.2019 за липень 2019 на суму 118085,97 грн, № 12299 від 31.08.2019 за серпень 2019 на суму 109762,38 грн, № 13865 від 30.09.2019 за вересень 2019 на суму 100174,56 грн, № 16094 від 31.10.2019 за жовтень 2019 на суму 114567,63 грн, № 17210 від 30.11.2019 за листопад 2019 на суму 154725,84 грн, № 18594 від 10.12.2019 за грудень 2019 на суму 153372,39 грн та № 1231 від 31.01.2020 за січень 2020 на суму 145930,70 грн (а.с.17-27).
Таким чином, за отримані послуги постачання електричної енергії у період з березня 2019 до січня 2020 року (включно) відповідачу слід було сплатити 1493733,39 грн (з ПДВ).
З поданої позивачем виписки з обігової відомості розрахунків за електроенергію з відповідачем (а.с.14-16) вбачається, що відповідачем частково проведено оплату за отримані послуги з постачання електроенергії на суму 602495,20грн.
Враховуючи вищезазначене, неоплаченими станом на час звернення з позовом у даній справі, залишились послуги з постачання електроенергії, отримані відповідачем на виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №07-447, на суму 891238,19грн.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 5.10 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Проте, у передбачені договором строки (5 робочих днів від дати отримання рахунка) відповідачем не було оплачено в повному обсязі надані послуги постачання електроенергії за період з 01.03.2019 до 01.01.2020.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2020 відповідач направив позивачу гарантійного листа № 39, в якому повідомив, що у зв'язку з арештом банківських рахунків Житомирським районним управлінням юстиції ДВС України з 2010 року по теперішній час, здійснювати перерахунок коштів за спожиту електроенергію Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району не має можливості, бо не є розпорядником коштів.
При цьому, погашення заборгованості можливе лише за наявності відкритого виконавчого провадження Житомирського районного управлінням юстиції ДВС України щодо стягнення заборгованості з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району на користь ТОВ "ЖОЕК".
В листі відповідач також гарантував позивачу погашення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 891238,19 грн, по відкритому виконавчому провадженні протягом 6 місяців поточного року (а.с.35).
Станом на час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отримані послуги з постачання електроенергії на суму 891238,19грн не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.
Відповідач заборгованості перед позивачем в сумі 891238,19грн визнав, про що зазначено у відзиві на позовну заяву №73 від 24.02.2020 та підтверджено керівником відповідача в судовому засіданні (а.с.39-40).
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 891238,19грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 454898,48грн основного боргу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується за змістом з ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на вищенаведене, сплачений позивачем судовий збір у зв'язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору в сумі 6684,29грн.
Решта 50% судового збору в сумі 6684,28 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 130, 185, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт.Озерне, ідентифікаційний код 24978549)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, м.Житомир, майдан Перемоги, буд.10; ідентифікаційний код 42095943):
- 891238,19грн боргу,
- 6684,28 витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, м.Житомир, майдан Перемоги, буд.10; ідентифікаційний код 42095943) з Державного бюджету України 50% судового збору в розмірі 6684,29 грн, сплаченого згідно платіжного доручення №4806683278 від 07.02.2020.
Оригінал платіжного доручення №4806683278 від 07.02.2020 знаходиться в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.03.20
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2,3- сторонам (рек. з пов.)