12 березня 2020 р.Справа № 520/7041/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Найди С.О.,
представника відповідача: Богодущенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 15.10.19 року) по справі № 520/7041/19
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому з просила скасувати рішення інспектора Харківської митниці ДФС Кельгіна А.В. про коригування митної вартості товарів № /2019/001886/2 від 27.03.2019 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з рішенням митного органу в частині застосування шостого методу на підставі здійсненного порівняння митної вартості з митною декларацією від 14.02.2019 року № 206010/2019/406129, на яку посилається відповідач у оскаржуваному рішенні, та яка відсутня в матеріалах справи, а отже не може бути належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження митної вартості придбаного автомобіля марки Mercedes-Benz В200 Natural Gas 2014 року випуску.
Крім того, зазначає, що судом невраховано, що митна вартість, визначена згідно із положеннями ч.2 ст. 64 Митного кодексу України повинна ґрунтуватися на раніше визначених органами доходів і зборів митних вартостях, а не інформації з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, що відповідає методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних товарів.
Також судом залишено поза увагою, що у рішенні № /2019/001886/2 від 27.03.2019 року інспектор Кельгін А.В. вказує про розрахунок митної вартості, проте самого розрахунку не надано. Апелянт вказує, що Харківська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості автомобіля позивача за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не надала порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, що свідчить про необґрунтованість вказаного рішення. Крім того, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження, який наданий позивачем не може слугувати як доказ підтвердження митної вартості автомобіля, оскільки не входить до переліку документів, необхідних для її підтвердження. Також посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20.02.2018 року по справі № 809/1884/16, яка спростовує вимогу митних органів щодо підтвердження витрат на транспортування як складову митної вартості.
Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач) надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 р. замінено первісного відповідача - Харківську митницю ДФС на правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.03.2019р. позивачем ввезено на територію України автомобіля Mercedes-Bens, що підтверджується актом про проведення огляду транспортного засобу.(а.с.17)
21.03.19р. представником позивача ТОВ "Компас Логістик" Лізогубовим Г.В. подано до відповідача електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA807190/2019/008886, у якій митна вартість імпортованого автомобіля визначена за основним методом, в сумі 50000 SEK, що на дату подання ЕМД еквівалентно 4793,40 Євро. (т. 1 а.с. 89).
На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано лише Kvittens (invoce) від 30.01.2019 року про придбання ОСОБА_1 у компанії GARS BIL АВ автомобіль марки Mercedes-Bens, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014 VIN WDD2428481J001167, V-1991 куб.см. , 50000 SEK.(т. 1 а.с. 14).
Зазначений документ складений іноземною мовою та наданий митному органу без перекладу на українську мову.
Позивачем не надано до митниці банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача.
Також позивачем надано до митного оформлення: акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів від 08.03.2019р, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/216242 від 08.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 20.09.2017 року, висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 5667 від 18.03.2019 року, договір про надання послуг митного брокера № 3147 від 07.03.2019 року, довіреність № 7482 від 27.12.2018 року, квитанції № 0.0.129146768.1 від 07.03.2019 року, № 0.0.1304157231.1 від 21.03.2019 року щодо передоплати за митне оформлення транспортного засобу позивача, копію митної декларації країни відправлення MRN 19LTKC0100EK039D50 від 12.02.2019 року, паспорт фізичної особи НОМЕР_2 , виданий 27.12.2007 року
Посадовою особою митного поста «Харків-автомобільний» у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР, 21.03.2019 був направлений запит № 1917 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС.
Відповідачем встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 4793,40 Євро, яка визначена на підставі рахунку-фактури б/н від 30.01.2019, не включає в себе витрати на транспортування ТЗ до місця ввезення на митну територію України та не надано документів, що містять відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України, а також інвойс від 30.01.2019р. не містить інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар.
Оскільки місцем вчинення угоди купівлі-продажу транспортного засобу MERSEDES-BENZ, була Швеція та подальше транспортування придбаного товару до місця ввезення на митну територію України здійснювалось за рахунок покупця, зазначена декларантом митна вартість транспортного засобу повинна містити обов'язкову складову - витрати на транспортування оцінюваних товарів.
Відповідачем проведена процедура консультацій з декларантом та запропоновано декларанту надати додаткові документи, зокрема:- платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати;- каталоги, специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції; - копії митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (т. 1 а.с. 94-95).
27.03.2019 року декларантом надіслано відповідачу лист за №1, з проханням прийняти рішення стосовно митної вартості товару за наявними документами до закінчення 10 денного терміну розгляду документів, передбаченого Митним кодексом України, та зазначив, що всі необхідні документи були надані разом з митною декларацією №807180/2019/008886 від 21.03.2019 року (т. 1 а.с. 97).
27.03.2017 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2019/001886/2, згідно з яким митна вартість визначена в сумі 135570,10 SEK. У графі 33 цього рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи місять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також в зв'язку з ненадання декларантом витребуваних додаткових документів та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; не надана декларантом інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну (т. 1 а.с. 23-24).
27.03.2017 року головним державним інспектором Харківської митниці ДФС Кішенько С. складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/01420 (т. 1 а.с. 21-22).
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля позивача у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
На підставі ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Аналізуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Заначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року по справі №815/4150/14.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни імпортованого автомобіля.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем було запропоновано позивачу надати платіжні документи, які по змісту підтверджують сплачену за товар суму, або інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Проте позивачем жодного із зазначених документів чи будь-яких інших документів на спростування сумнівів митного органу стосовно дійсного рівня митної вартості товару не надано. Не надано позивачем таких документів і до суду першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом інвойса від 30.01.2019 автомобіля марки Mercedes-Bens, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014 VIN WDD2428481J001167, V-1991 куб.см. відсутні посилання на форму розрахунку за отриманий автомобіль здійснений між учасниками угоди.
Крім цього, під час здійснення консультацій особою, уповноваженою на декларування не пояснювались обставини здійснення готівкового розрахунку та не надані інші пояснення або документи щодо підтвердження здійснення оплати за придбаний автомобіль та вартість його перевезення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно правової позиції Верховного Суду щодо нормативного регулювання подібних спірних правовідносин, викладений в постановах від 02.04.2019р. по справі №826/14258/15, по справі № 815/4150/14 обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що додані до митної декларації документи не надають змогу відповідачу визначитися з числовим значенням складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, та здійснення обґрунтованого запиту додаткових документів у особи, що уповноважена на декларування та неможливості визначення вартості товару за основним методом.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції в якості належного в підтвердження дійсної ринкової вартості автомобіля доказу висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 5667 від 18.03.2019р., відповідно до якого вартість зазначеного автомобіля визначена експертом в сумі 133 886,72 грн., що станом на дату дослідження по курсу НБУ складало 4382,77 Євро, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Колегія суддів, зазначає, що експертом не зазначено, які саме супровідні документи ним були використані під час дослідження та з якими проводилося співставлення результатів огляду. Також експертом зазначено, що автомобіль експлуатувався в режимі "таксі" згідно наданих документів, проте які саме документи були підставою для такого висновку не зазначено. Таких документів не надано і суду.
Доводи позивача, що транспортний засіб позивача є пошкодженим, а інформація що використовувалась для порівняння ціни, не містить відомостей щодо стану автомобіля, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, подані до митного оформлення документи, зокрема електронна митна декларація , інвойс, акт про проведення митного огляду товарів, висновок автотоварознавчого дослідження разом з фототаблицями не містять жодних відомостей стосовно наявності аварійних пошкоджень, які впливають на вартість транспортного засобу. Натомість, наявна інформація щодо пошкоджень лакофарбового покриття у вигляді подряпин та сколів, лобового скла у вигляді тріщин, потертості оббивки сидінь, є ознаками використання транспортного засобу відповідно до строку експлуатації, оскільки до митного оформлення заявлено автомобіль, бувший у використанні.
Вказані декларантом пошкодження не можуть мати суттєвого впливу на вартість транспортного засобу , враховуючи що згідно п.7.53.9 Методики, підставою для заниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень, або розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України ( в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті проведення митного огляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про проведене порівняння на підставі митної декларації від 14.02.2019р., яка не надавалася суду, колегія суддів зазначає наступне.
З оскаржуваного рішення митниці, вбачається, що для порівняння цінової інформації митним органом використовувалася митна декларація від 14.02.2019р.
На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано копію митної декларації від 14.02.2019р., використаної в якості джерела цінової інформації для рішення про коригування митної вартості .
Судом встановлено, що митним органом для визначення митної вартості транспортного засобу позивача обрано шостий (резервний) метод.
Згідно з пп. 2.4, 2.5 п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації) за результатом відпрацювання ризиків АСАУР, посадовою особою спеціалізованого підрозділу здійснюється зокрема:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися , утому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
Критеріями пошуку, які дозволяють знайти в ЄАІС товар, найбільш схожий до товару позивача та провести відповідне коригування, е відповідний код товару за УКТЗЕД; графа 31 - опис товару.
У зв'язку зі спрацюванням системи АСАУР Харківською митницею ДФС визначено митну вартість за резервним методом через неможливість застосування другого та третього методів визначення митної вартості, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості автомобіля з рівнем митної вартості подібного (аналогічних) автомобіля, митне оформлення якого вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
Згідно критеріїв пошуку, єдиною автоматизованою інформаційною системою ДФС сформовано рівень цін по ЦБД, згідно якого найбільш наближеним за технічними характеристиками до транспортного засобу позивача є бувший у використанні автомобіль легковий марки Mercedes-Benz, 2014 року випуску, оформлений за митною декларацією UA206010/2019/406129 від 14.02.2019 року.
Згідно цієї декларації, автомобіль, взятий для порівняння відповідачем відповідає наступним характеристикам: автомобіль легковий, бувший у використанні, марка Mercedes-Benz, модель B 200 Natural Gas, код товару 87032390, країна відправлення Швеція, рік випуску 2014, модельний рік 2014, тип двигуна бензин/конвертований для роботи на газі, об'єм циліндрів двигуна 1991 м3, колісна формула 4 х 2, потужність 115kw, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5.
Автомобіль ОСОБА_1 має наступні характеристики: автомобіль легковий, бувший у використанні, марка Mercedes-Benz, модель B 200 Natural Gas, код товару 87032390, країна відправлення Швеція, рік випуску 2014, модельний рік 2014, тип двигуна бензин/метан, об'єм циліндрів двигуна 1991 м3, колісна формула 4 х 2, потужність 115kw, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5.
Згідно з п.6.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1874, визначення типу, моделі, версії КТЗ, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, робочого об'єму двигуна проводиться на основі даних виробника КТЗ. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN.
Ідентифікаційний номер являє собою літерно-цифрове позначення, що складається із 17 знаків, умовно поділених на три частини.
При цьому, тип, модель КТЗ визначаються за міжнародним кодом виробника КТЗ, за описовою частиною VIN-коду (позиції з першої до дев'ятої) та за реєстраційними документами країни-виробника.
Перші три символи VIN-коду, як правило, визначають географічну зону, коди країни і виробника КТЗ.
Літерно-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (позиції з четвертої до дев'ятої) містять кодовані дані про тип автомобіля, його конструкцію, тип кузова, тип двигуна, конструкцію приводі, робочий об'єм двигуна тощо.
Сукупність знаків з першої до дев'ятої позиції VIN-коду визначає марку і модель КТЗ.
Колегія суддів зазначає, що VIN-коди транспортного засобу позивача та транспортного засобу, цінова інформація про митне оформлення якого використана в якості джерела для оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відрізняються лише серійним номером, тобто відмінності маються лише в останніх чотирьох цифрах VIN коду: VIN-код транспортного засобу позивача НОМЕР_3 , а VIN-код порівняного автомобіля - НОМЕР_4 .
Таким чином, обраний для порівняння транспортний засіб повністю співпадає з оцінюваним транспортним засобом за такими критеріями, як виробник, модельний ряд, комплектність, тип кузова, тип двигуна, конструкція привода, розміщення руля, місце збірки тощо.
Отже, враховуючи, що позивачем під час митного оформлення не було подано жодного документа про оплату придбаного автомобіля, які на виконання п.4 ч.2 ст.53 Митного Кодексу України вона зобов'язана була подати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що зазначена обставина є підставою для вимагання митним органом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, та не надання документів про оплату в подальшому , зумовило неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості другорядних методів і на відмову у прийнятті поданої митної декларації.
Колегією суддів не приймається до уваги посилання на достатність поданих документів для митного оформлення за основним методом ціною договору та відсутність у митного органу правових підстав для застосування другорядних методів, оскільки позивачем не було надано документи про оплату автомобіля марки Mercedes-Bens, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014 VIN WDD2428481J001167, V-1991 куб.см, а подані інвойс від 30.01.2019р. та висновок автотоварознавчого дослідження не є платіжними документами і не можуть вважатися належним доказом оплати коштів за придбаний товар.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 520/7041/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 17.03.2020 року