17 березня 2020 року справа №200/9719/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9719/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни, третя особа - Покровська міська рада Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни, третя особа: Покровська міська рада Донецької області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни №РВ-1400442902019 від 04.03.2019 про відмову в внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 ;
зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніну Марину Олександрівну внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року закрито провадження у справі. Позивачу роз'яснено, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Судом першої інстанції помилково зроблений висновок про те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства тільки виключно за тих обставин, що позивачем не набуто право власності надану земельну ділянку, а предметом розгляду в цій справі є саме оскарження дії та рішення державного кадастрового реєстратора, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, що свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Рішення про передачу у власність позивача земельної ділянки, щодо якої позивач отримала відмову в її державній реєстрації в Державному земельному кадастрі, міською радою не приймалося, відповідно речові права на ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 позивачем не набуто та не зареєстровано.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.
Обставини справи.
25.02.2019 року позивачем було подано заяву до державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за реєстраційним номером РВ-1400442902019 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з метою її державної реєстрації.
04.03.2019 року державним кадастровим реєстратором відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніною Мариною Олександрівною прийнято Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за № РВ-1400442902019 у зв'язку з тим, що у проекті землеустрою відсутня згода землекористувачів на вилучення земельної ділянки та передачу її у власність іншому громадянину, що є порушенням вимог п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України тощо (а.с. 13).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, вважає, що прийняте державним кадастровим реєстратором рішення РВ-1400442902019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а саме державної реєстрації земельної ділянки прийняте з порушенням норм діючого законодавства і повинно бути скасоване.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір обумовлений порушенням або загрозою порушенням приватного права та інтересу позивача, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, незважаючи на те, що до порушень прав позивача призвели певні управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Оцінка суду.
Відповідно до сттатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що державний кадастровий реєстратор відмовив у задоволенні заяви з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: у проекті землеустрою відсутня згода землекористувачів на вилучення земельної ділянки та передачу її у власність іншому громадянину, що є порушенням вимог п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України; невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що зі змісту спірного рішення виходить, що в якості підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації у власність позивача земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянка №12 , відповідачем зазначено про наявність у інших громадян права користування спірною земельною ділянкою, а відтак наявні підстави для закриття провадження у справі.
Суд вважає, що даний висновок суду першої інстанції інстанції є передчасним та прийнятим без врахування усіх обставин у справі, зокрема, судом не досліджено викопіювання з кадастрової карти (плану), викопіювання з топографічної зйомки м. Покровськ М 1:2000 земельна ділянка №12 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які наявні у матеріалах справи. Відтак суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тільки виключно на підставі аналізу змісту спірного рішення відповідача та не перевірив чи дійсно є в наявності право користування спірною земельною ділянкою у інших громадян.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а.
Предметом цієї справи є визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної М.О. №РВ-1400442902019 від 04.03.2019 та зобов'язання вчинити дії.
Разом із тим, питання правомірності/неправомірності набуття іншими особами права власності на спірну земельну ділянку (перетину її з іншими земельними ділянками, які перебувають на праві власності у інших осіб) позивач перед судом не порушував, натомість у позовній заяві зазначив, що викладені обставини в оскаржуваному рішенні відповідача не відповідають дійсності, оскільки Покровська міська рада не відмовила позивачу у виділенні земельної ділянки у зв'язку з перебуванням у користуванні іншими особами , а також зазначив, що у нього наявний погоджений у встановленому чинним законодавством України порядку проект землеустрою, що виключає можливість перетину такої земельної ділянки з іншими.
Однак судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів не перевірено, чи обумовлено виникнення спірних правовідносин у справі тим, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб (вказаного висновку суд дійшов на підставі аналізу оспорюваного рішення відповідача). Тобто, чи є предметом розгляду в цій справі не стільки дії та рішення відповідача, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття іншими особами права власності на спірну земельну ділянку, що у свою чергу може свідчити про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, а відтак, чи існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиції викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 826/3202/16, від 20.06.2018 у справі № 820/4146/17, та Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.08.2019 у справі №812/10703/13-а, від 30.01.2020 року у справі №200/4106/19-а.
У випадку, якщо спірна земельна ділянка не перетинається з іншими, які перебувають у власності інших осіб (тобто, одна із підстав для прийняття оскаржуваної відмови відповідачем відсутня), спір про право у даній справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не матиме ознак приватноправового та підлягатиме розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 922/3659/18.
Враховуючи викладене, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ця справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому безпідставно закрив провадження по справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, оскаржена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9719/19-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9719/19-а - скасувати.
Справу № 200/9719/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни, третя особа - Покровська міська рада Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 березня 2020 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв