П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6336/19
Категорія: 112010200
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить визнати протиправними відмови відповідача у розгляді заяви позивачки про призначення пенсії від 05.06.2019 та від 23.07.2019; зобов'язати відповідача розглянути відповідну заяву позивачки від 30.05.2019 та прийняти рішення про призначення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є громадянкою України, має трудовий стаж 26 років та досягла пенсійного віку. У 1998 р. позивачка виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в відділі посольства України у Ізраїлі. 30.05.2019 уповноважений представник Галайди І.М. звернувся в її інтересах до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії та відповідним пакетом документів, додавши додаткові документи 04.06.2019 та 16.07.2019. Однак рішенням від 23.07.2019 № 3065 Центральним ОУПФУ в м. Одесі відмовлено у розгляді вищезазначеної заяви з підстав, які позивач вважає необґрунтованими та неправомірними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що при поданні заяви до пенсійного фонду позивачем було надано всі необхідні документи та виконано всі вимоги передбачені порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1. Водночас, всі подані документи були засвідчені нотаріусом в державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджено печаткою апостиль. При цьому зазначено, що наданий паспорт стосується виключно питання громадянства, а не посвідчення особи позивачки, яку встановлено за її посвідченням. Також, вважає, що позивачка має право на пенсію за віком, оскільки досягла всіх необхідних умов для призначення пенсії, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Федеративної Республіки Німеччина, 18.06.1998 отримала дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до ОСОБА_2 та була документована паспортом громадянки України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 09.09.1998, терміном дії до 03.09.2008.
Згідно з листом ГУ ДМС в Одеській області від 14.05.2019 № 5100.4.5-8878/51.1-19 від 14.05.2019 ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про громадянство України” є громадянкою України; інформації щодо її виходу з громадянства України немає.
21.03.2019 ОСОБА_1 заповнила заяву про призначення/перерахунок пенсії до уповноваженого органу Пенсійного фонду України, в якій вона просила призначити їй пенсію за віком. Вказана заява, що міститься в матеріалах справи, є апостильованою та в ній зазначено власну адресу проживання та місце реєстрації ОСОБА_1 : Ізраїль, АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на підставі довіреності звернувся в інтересах ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою з питань її пенсійного забезпечення. До заяви було надано: посвідчена нотаріально та апостильована заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.03.2019; копія ізраїльського посвідчення особи; копія довіреності від 21.03.2019; копія трудової книжки; копія картки платника податків; довідка КУ “Міська клінічна інфекційна лікарня” від 03.07.2019 № 05.50/89; довідка департаменту охорони здоров'я ОМР про заробітну плату; копія свідоцтва про шлюб; копія паспорту громадянин України для виїзду за кордон.
За підсумками розгляду заяви від 21.03.2019 (зареєстровано 12.07.2019 № 3065) та доданих до неї документів рішенням Центрального відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Центрального ОУПФУ в м. Одесі в розгляді заяви від 21.03.2019 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відмовлено.
Зокрема, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає вимогами п.п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою ПФУ від 25.11.2005 № 22-1.
Крім того, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим апостилем. За наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 № 237/803/151/5 розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
Оскільки до заяви від 21.03.2019 додана довіреність від імені Галайди І. ОСОБА_4 . на ім'я Меламеда В., яка була нотаріально засвідчена Меламедом В. на власне ім'я для представництва її інтересів, у відділу відсутні законні підстави для розгляду та прийняття рішення по суті заяви гр. ОСОБА_1 від 21.03.2019.
Крім того, листом від 05.06.2019 № 347/5-11 ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено ОСОБА_3 про те, що його звернення від 27.05.2019 б/н (зареєстровано № 30.05.2019 № 347/Г-11) залишено без задоволення, оскільки підписано Яцкевич О.О.; додана довіреність від імені Галайди І.М. на ім'я Меламеда В., яка була нотаріально засвідчена Меламедом В. на власне ім'я для представництва її інтересів; незасвідчена копія паспорта ОСОБА_1 від 03.09.1998 № АН596033, свідчить про закінчення терміну його дії 03.09.2008.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч ст. 44 Закону № 1058-IV та в порушення приписів Порядку №22-1, не надано повного пакету документів для призначення пенсії, що свідчить про обґрунтованість залишення без розгляду звернення позивачки про призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої виходячи з наступного.
Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно з п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Відповідно до п. 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Згідно п. 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України .
Згідно з п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Колегія суддів звертає увагу, що призначення та отримання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, проте у даному випадку відповідачем правомірно вказано на недоліки заяви про призначення пенсії з підстав ненадання необхідних документів.
Як встановлено, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він через представника подавав заяви про призначення та виплату пенсії за віком без дотримання вимог статті 44 Закону № 1058-IV щодо необхідного пакету документів.
Так, як вбачається із матеріалів справи, разом із заявою позивачем (через уповноваженого представника) було подано, зокрема, посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, з якого не вбачається, що позивач є громадянином України. При цьому, фактичне місце проживання позивача АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .
Так, згідно з абз. 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно з ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 13 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист..
В переліку вказаних вище документів відсутній такий документ як посвідчення особи, видане компетентним органом іншої держави, а відтак вказане посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль, не підтверджує громадянство України у розумінні Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492
Стосовно наданої копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 03.09.1998 № АН596033 на прізвище та ім'я - ОСОБА_1 , який дійсний до 03.09.2008 року, колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: назва держави; назва документа; тип документа; код держави; номер документа; ім'я особи; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; стать; місце народження; дата видачі документа; уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); дата закінчення строку дії документа; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Згідно з абз. 1 п. 1 розділу V «Перехідні положення» Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов'язковій заміні.
Підпунктом 2 п. 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.
Колегія суддів зауважує на тому, що, на момент подання заяви про призначення пенсії, паспорт позивача для виїзду за кордон № АН596033 був недійсним, так як строк його дії закінчився. Доказів продовження строку дії паспорту до суду позивачем не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що представником позивача до органу Пенсійного фонду України не було надано належного посвідчення особи у розумінні наведеної норми, а отже доводи апелянта, що наданий паспорт стосується виключно питання громадянства, а не посвідчення особи позивачки, яку встановлено за її посвідченням спростовуються вищенаведеними нормами права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за підсумками розгляду заяви від 21.03.2019 (зареєстровано 12.07.2019 № 3065) та доданих до неї документів рішенням Центрального відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Центрального ОУПФУ в м. Одесі в розгляді заяви від 21.03.2019 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії також зазначено, що для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим апостилем, розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється. Оскільки до заяви від 21.03.2019 додана довіреність від імені Галайди І.М. на ім'я Меламеда В., яка була нотаріально засвідчена Меламедом В. на власне ім'я для представництва її інтересів, у відділу відсутні законні підстави для розгляду та прийняття рішення по суті заяви гр. ОСОБА_1 від 21.03.2019.
Апелянт зазначає, що всі подані документи були засвідчені нотаріусом в державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджено печаткою апостиль.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно ст. 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту «d» частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Ізраїлі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Отже, вказана норма передбачає як наявність апостилю на самої довіреності, так і наявність апостилю на окремому аркуші, який скріплений із документом (в даному випадку довіреністю).
Як вбачається із матеріалів справи копії довіреності від 21.03.2019 року, засвідчена нотаріусом Вадимом Меламедом та вона скріплена апостилем Держави Ізраїль від 26.03.2019 року, вказаний апостиль є скріпленим з довіреністю від 21.03.2019 року, про що свідчать отвори прошивання документів стрічкою, які містять на копіях документів. Крім іншого, безпосередньо апостиль свідчить, що він проставлений на документі про засвідчення підпису позивача № 199/2019, згідно якого останній у присутності нотаріуса з своєї доброї волі підписав документ, що додається до цього засвідчення і позначений літерою «А».
При цьому, згідно Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я, однак вказане положення Закону розповсюджується виключно на нотаріальні дії, вчинені нотаріусами та посадовими особами, які вчиняють такі дії на території України, та відповідно не можуть регулювати порядок вчинення нотаріальних дій відповідними особами інших держав (в даному випадку держави Ізраїль).
За таких обставин, останнім до заяви про призначення пенсії була надана належним чином оформлена довіреність на представництво інтересів та нотаріально засвідчені копії документів, а відтак доводи ПФУ в цій частині є помилковими. .
Однак вищевикладене не впливає на результат вирішення спору, адже не впливає на аргументацію суду про правомірність залишення без розгляду заяви позивачки про призначення пенсії з підстав ненадання належного документу, що встановлює особу заявника, як це передбачено Порядком № 22-1.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, а у межах вимог Порядку № 22-1 здійснено розгляд питання прийняття поданих позивачем документів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень прав позивача, які б потребували судового захисту, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду Ураїни від 08.11.2019 року, так як спір у даних справах не є тотожним, оскільки, у даній справі вирішується питання щодо призначення пенсії позивачці, яка виїхала за кордон, однак в рішення на яке посилається апелянт предметом спору є поновлення та виплата пенсії та строк з якого підлягає захисту порушене право позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 01 листопада 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повний текст постанови складено та підписано 17 березня 2020 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова