П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3541/19
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 27.01.2020р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - ОСОБА_1
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку із неявкою у судове засідання сторін, справа
розглядається в порядку письмового провадження
відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України)
розглянувши в порядку письмового провадження засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, -
21 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів командира в/ч НОМЕР_1 :
- від 20.03.2018р. №312, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення «догана»;
- від 08.06.2018р. №602, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення «догана»;
- від 27.07.2018р. №760, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана»;
- від 26.02.2019р. №220, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».
Позов обґрунтовував тим, що він не вчиняв проступків, за які його було притягнено до дисциплінарної відповідальності вказаними наказами командира військової частини НОМЕР_1 , а про проведення відносно нього службових розслідувань та існування спірних наказів дізнався з листа відповідача від 26.09.2019р.
13.12.2019р. представник військової частини НОМЕР_1 до суду першої інстанції подав заяву про залишення позову без розгляду через пропуск ОСОБА_2 строку звернення з даним позовом до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України - у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 27.01.2020р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 22.10.2019р. про залишення позовної зави без руху ним подавалося до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке судом не було розглянуте та відносно нього не приймалося жодного рішення. Натомість, подана військовою частиною НОМЕР_1 заява про залишення позову без розгляду судом розглянута та прийнята оскаржувана ухвала.
Також, апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, що про порушення своїх прав, у зв'язку з прийняттям відповідачем спірних наказів про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, позивач знав ще в травні 2019 року, коли звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченого грошового забезпечення. Апелянт зазначає, що у поданому ним позові у справі №400/1423/19 відсутні будь-які посилання на номери наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву у справі №400/1423/19 ОСОБА_2 не отримував, так як у період з 11.07.2019р. по 29.08.2019р. знаходився у відрядженні у зоні проведення антитерористичної операції.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки його доводам, що про наявність наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності позивач дізнався з листа військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2019р., а тому саме з вказаної дати має розпочинати свій відлік місячний строк звернення з позовом до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_2 наказів командира в/ч НОМЕР_1 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 20.03.2018р. №312 (догана), від 08.06.2018р. №602 (догана), від 27.07.2018р. №760 (сувора догана), від 26.02.2019р. №220 (попередження про неповну службову відповідність).
Суд першої інстанції, залишаючи поданий адміністративний позов без розгляду, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, та не зазначено наявності поважних причин пропуску такого строку.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Вказаною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 його не було ознайомлено з наказами від 20.03.2018р. №312, від 08.06.2018р. №602, від 27.07.2018р. №760, від 26.02.2019р. №220, а про їх прийняття він дізнався з листа відповідача від 26.09.2019р., надісланого у відповідь на запит позивача від 13.09.2019р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких тверджень позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2019р. ОСОБА_2 звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо утримання з його грошового забезпечення грошових сум у вигляді зменшеного відсотку премії у зв'язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності.
В поданому позові ОСОБА_2 зазначав, що діловод військової частини в усній формі йому повідомив про існування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на підставі яких позивачу була недоплачена частина грошового забезпечення у липні, серпні 2018 року (за червень, липень 2018 року) та в березні 2019 року (за лютий 2019 року).
З вказаного слідує, що про наявність наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 знав ще в травні 2019 року.
Пов'язуючи у спірних правовідносинах відлік строку звернення до суду з листом військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2019р., надісланим у відповідь на запит позивача від 13.09.2019р., ОСОБА_2 не зазначає про наявність обставин, які перешкоджали йому звернутися до відповідача із відповідним рапортом раніше.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 у період з 11.07.2019р. по 29.08.2019р. перебував у відрядженні у зоні проведення антитерористичної операції. Однак суд апеляційної інстанції зазначає, що на час відбуття позивача у відрядження останній, достеменно знаючи про наявність наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (про що він зазначив при зверненні до суду у справі №400/1423/19), не звернувся до суду щодо їх оскарження зважаючи на скорочені строки звернення до суду у даній категорії справ.
До того ж, колегія суддів наголошує, що стаття 122 КАС України відлік обчислення строку звернення до суду пов'язує не тільки з днем, коли особа дізналася про порушення її прав, а й повинна була дізнатися про таке порушення.
Поняття «повинна була дізнатись», використане у ст. 122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б йому та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №807/867/16.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк. А відтак, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано подане ним 21.10.2019р. клопотання про поновлення строку звернення до суду на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, подану ОСОБА_2 заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду судом першої інстанції було враховано та ухвалою від 14.11.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом,а не повернено позовну заяву на підставі ч.2 ст.123 Кодексу.
При цьому, частиною 3 статті 123 КАС України суду надано право залишити позовну заяву без розгляду після відкриття провадження у справі у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, та не зазначено наявності поважних причин, які могли б бути підставою для його поновлення. А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, встановленні пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 березня 2020 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук