П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р. Категорія 111010000м.ОдесаСправа № 420/5621/19
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Гайчук» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що дії контролюючого органу щодо невизнання податкової звітності та відмова селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік є протиправними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо невизнання податкової звітності Селянського (фермерського) господарства «ГАЙЧУК» за 2019 рік та відмови Селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік. Зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області поновити статус Селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2019 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що за результатами проведеного аналізу даних ІС «Податковий блок» в частині наданих податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи для підтвердження статусу платника єдиного податку на 2019 рік, виявлено податкову декларацію надану в електродному вигляді С(Ф)Г «Гайчук» від 19.02.2019 року № 9079529829 без відмітки напроти обраного типу декларації.
Селянським (фермерським) господарством «Гайчук» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що відповідач направляючи листа платнику податку про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, з підстав та у порядку не передбачених ПК України, діяв протиправно та всупереч вимогам діючого законодавства.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що селянське (Фермерське) господарство «Гайчук» (ідентифікаційний код 19045347) зареєстровано як юридична особа 16.09.1996 року, з 04.09.1992року взято на податковий облік за №23 (а.с.99-102).
Селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» здійснювало свою господарську діяльність як платник єдиного податку четвертої групи. Вказана обставина, в тому числі, підтверджується листом Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №293/10/15-13-01-10 від 05.05.2018 року (а.с.98).
Згідно листа Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №293/10/15-13-01-10 від 05.05.2018 року частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, а отже С(Ф)Г «Гайчук (код ЄДРПОУ 19045347) дотримано критерії встановлені законодавством щодо переходу на спрощену систему оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у 2018 році.
19.02.2019 року селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» через Єдине вікно подання електронних документів засобами електронного документообігу із накладенням ЕЦП подало до Лиманської державної податкової інспекції Южненського управління ГУ ДФС в Одеській області (Лиманський район) з урахуванням місця розташування земельних чотири податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік з відомостями про наявність земельних ділянок (реєстраційні номери документів; №9025871931, №9025882670, №9025881109, №9025878822), розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер документа №9025883972), податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік (реєстраційний номер документа №9025876068), на підтвердження чого надаються зазначені документи із квитанціями №1 до них.
11.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача направлено лист №7947/10/15-32-54-06-06, в якому повідомлено позивача про невизнання вказаної податкової звітності та зазначено про те, що селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» надало податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за звітний податковий період 2019 рік та в порушення приписів п.46.1 ст.46, п.48.4 ст.48, п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України та Порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 12.02.2016 в частині проставлення відмітки навпроти обраного типу декларації.
Після отримання вказаного листв селянським (фермерським) господарством «ГАЙЧУК» виявлено механічну помилку в загальній податковій декларації з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, а саме: замість відмітки в графі 01 «Загальна» проставлено відмітку в графі 04 «Звітна», при цьому перелік згаданих вище документів помилок не містив.
22.04.2019 року селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» подало засобами електронного документообігу із накладенням ЕЦП до Лиманської державної податкової інспекції Южненського управління Головного управління ДФС в Одеській області (Лиманський район) з урахуванням місця розташування земельних ділянок чотири уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік з додатками (реєстраційні номери документів: №9079529829, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ), податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік (реєстраційний номер документа №9079531785), які були доставлені до районного рівня ГУ ДФС в Одеській області (Лиманський район) та прийняті 19.02.2019 року (а.с.60-97).
Позивач зазначає, що вказані декларації жодним чином не відрізняються за змістом, окрім виправлення механічною помилки у графі 04 «Звітна» податкової декларації.
22.07.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу позивача направлено лис №15527/10/15-32-54-06-06, яким повідомлено позивача про те, що Селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» в 2019 році перебуває на податковому обліку в Лиманській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області та використовує загальну систему оподаткування (а.с.17).
Вказане, на думку позивача, фактично свідчить про відмову Селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік.
02.08.2019 року Селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» звернулось до Головного управління ДФС в Одеській області із заявою, в якій просило повідомити щодо підстав для невизнання позивача платником 4 групи в 2019 році (а.с.18).
У відповідь на вищезазначений лист ГУ ДФС в Одеській області листом від 08.08.2019 року №16644/10/15-32-54-06-06 (а.с.19) повідомило Селянське (фермерське) господарство «ГАЙЧУК» про те, що за результатом проведеного аналізу даних ІС «Податковий блок» в частині наданих податкових декларацій платника єдиного податку 4 групи для підтвердження статусу платника єдиного податку на 2019 рік, виявлено податкову декларацію надана а електронному вигляді позивачем від 19.02.2019 року №9079529829 без відмітки навпроти обраного типу декларації. Податкова декларація подана з порушенням вимог п.46.1 ст.46, п. 48.4, ст. 48,1 та пп.298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 12.02.2016 року.
Вважаючи дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо невизнання податкової звітності Селянського (фермерського) господарства «ГАЙЧУК» за 2019 рік та відмови Селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що платником податку були вчинені дії з метою відправлення контролюючому органу пакету документів, передбаченого підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України в межах строку, встановленою цією нормою. В той же час, після виявлення технічних помилок у поданій звітності позивачем, в порядку, який визначено Податковим кодексом України, подано до контролюючого органу відповідну уточнюючу податкову звітність, яка прийнята останнім. Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).
Відповідно до положень п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
В той же час, приписами відповідно до пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Статтею 50 Податкового кодексу України визначено право платника податку на внесення змін до податкової звітності.
Так, відповідно д оп.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України.
Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.
Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
З аналізу наведених норм слідує, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
За змістом внесених з 01 січня 2015 року у Податковий кодекс України змін окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.
Відповідно до пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №814/1394/15.
Крім того, наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст.120 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов'язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.
Матеріалами справи підтверджується, що платником податку були вчинені дії з метою відправлення контролюючому органу пакету документів, передбаченого підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України в межах строку, встановленою цією нормою.
В той же час, після виявлення технічних помилок у поданій звітності позивачем, в порядку, який визначено Податковим кодексом України, подано до контролюючого органу відповідну уточнюючу податкову звітність, яка прийнята останнім.
Отже, посилання апелянта на порушення позивачем приписів п.46.1 ст.46, п.48.4 ст.48, п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України та Порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 12.02.2016 в частині проставлення відмітки навпроти обраного типу декларації спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд також зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, та в постанові від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.
Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача та не приймалося за наслідками перевірки рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій щодо невизнання податкової звітності Селянського (фермерського) господарства «ГАЙЧУК» за 2019 рік та відмови Селянському (фермерському) господарству «ГАЙЧУК» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги селянського (фермерського) господарства «Гайчук» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги майже дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 114) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі № 420/5621/19, - залишити без змін.
Стягнути до Державного бюджету (стягувачем є Державна судова адміністрація, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.