П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р. Категорія 111020200м.ОдесаСправа № 420/1716/19
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року по справі за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСЕРВІС ПРОМ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСЕРВІС ПРОМ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту, мотивуючи його тим, що платником податків всупереч вимогам закону відмовлено контролюючому органу у проведенні позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим, Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято рішення від 19.02.2019 року про застосування до платника податків умовного адміністративного арешту майна.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити в повному обсязі адміністративний позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСЕРВІС ПРОМ» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що позиція апелянта з приводу того, що процесуальним законодавством передбачено існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме - в особовому терміновому порядку, передбаченому п.2 ч. 1 ст. 283 КАС України та в загальному порядку, передбаченому ч.3 ст. 283 КАС України є лише вільним трактуванням закону зі сторони ГУ ДФС в Одеській області.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 14.02.2019р. №1115 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 31.01.2019р. №73/11/15-32-14-10-05 призначено проведення документальної позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» за митними деклараціями за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. з 19.02.2019р. тривалістю 30 робочих днів (а.с.10).
19.02.2019 року головні державні ревізори-інспектори відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Брунь Н.Л. та Кірсея Ю.С. здійснили вихід за адресою платника податків ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» (вул. Водопровідна 1-А, м.Одеса) з метою проведення позапланової перевірки з пред'явленням посвідчення на право проведення перевірки від 15.02.2019р. №901/14-10 і врученням копії наказу від 14.02.2019р. №1115 про проведення перевірки. Уповноваженою особою ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» Гуменюк А.В. відмовлено у допуску до перевірки, про що складено акт від 19.02.2019р. № 165/15-32-14-10-11/40874863 про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (а.с.13-14).
19.02.2019 року заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А. звернувся до начальника Головного управління ДФС в Одеській області Мілютіна Г. Із зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з відмовою від допуску до проведення перевірки (а.с.12).
19.02.2019 року о 16:15год. начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г. Прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» (а.с.9).
Також, ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ», не погоджуючись із наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 14.02.2019р. №1115 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовними вимогами про його скасування. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №420/957/19, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019р., відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ».
Головне управління ДФС в Одеській області звернулось до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що передбачений Податковим кодексом України 96 годинний строк як на момент звернення позивача до суду так і на момент прийняття рішення сплив, підстави для задоволення позову Головного управління ДФС в Одеській області відсутні, так як такий арешт є припиненим. Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано Податковим Кодексом України.
Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.
У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна.
Згідно з п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пп. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Згідно з п. 94.10. статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Для реалізації вказаного повноваження контролюючого органу щодо звернення до суду на предмет перевірки обґрунтованості накладеного арешту на майно протягом 96 годин з часу прийняття рішення про такий арешт ст. 283 КАС України передбачено право звернення до суду із відповідною заявою. Виключно у межах цього провадження суд наділений повноваженнями розглянути подання контролюючого органу у 96 годинний строк.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019р. по справі № 820/2522/17, від 18.11.2019р. №140/2485/18.
Відповідно до пп. 94.19.1. п. 94.19. ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов'язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов'язків.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 19.04.2019 року по справі № 813/4598/16.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, оскільки станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що з урахуванням пп. 94.19.1. п. 94.19. ст. 94 ПК України свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г. від 19.02.2019 року.
Доводи, викладені в апеляцій скарзі, щодо можливості звернення контролюючого органу з вимогою про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку позовного провадження, колегія суддів, з урахуванням вимог у п. 94.2 ст. 94 ПК України щодо строків, порушення яких, відповідно до приписів даної норми права, унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав, вважає необгрунтованими.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року по справі № 420/1716/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.