ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2020 року м. Київ № 826/6376/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-Економія"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2018
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» (далі - позивач та/або ТОВ «Будресурс-Економія») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0672615147, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0682615147, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;
- при розподілі судових витрат, врахувати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» витрати у зв'язку із розглядом справи у сумі 21900,00 грн. на проведення економічної експертизи.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 22.01.2018 року №14/26-15-14-07-01-10/31457940 не відповідають фактичним обставинам справи, а господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.
ТОВ "Будресурс-Економія" стверджує, що необхідність залучення ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» була викликана у зв'язку з відсутністю необхідної кількості спеціалістів та короткі терміни здачі споруди в експлуатацію, а послуги надані його контрагентом відповідають калькуляції на виготовлення швидкозбірної споруди ТОВ "Будресурс-Економія", що є фактичним підтвердженням фактичного виконання робіт (послуг).
Позивач у позовній заяві вказував, що придбання ним послуг у ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» документально підтверджується первинним бухгалтерськими документами, а роботи, які виконувались останнім -це частина робіт (послуг), без яких закінчення робіт та передача об'єкту Національної гвардії України є неможливою.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Окрім зазначеного у відзиві на позовну заяву контролюючий орган посилається на податкову інформацію, наявність протоколу допиту від 18.03.2016 року в рамках кримінального провадження №32015100010000126 від 28.07.2015 року, дослідження ланцюга постачання товарів, робіт та послуг на адресу ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП», яким не встановлено джерело походження послуг, що свідчить про неможливий їх рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійснені взаємопов'язаних нереальних фінансово-господарських операцій до ТОВ "Будресурс-Економія", відсутність у ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» трудових ресурсів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення діяльності.
14.06.2018 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» подано клопотання про долучення доказів.
27.06.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній наводить спростування доводам контролюючого органу.
В свою чергу, 11.07.2018 року контролюючим органом подано письмові пояснення по суті спору, у яких він наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та наводить твердження щодо нереальності вчинення господарських операцій позивачем, що були зазначені у відзиві на позовну заяву, у тому числі посилання на судову практику у подібних правовідносинах.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 рік, за наслідком якої складено акт перевірки від 22.01.2018 року №14/26-15-14-07-01-10/31457940 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року всього на суму 48406,00 грн.;
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період грудень 2015 року у сумі 53784, 00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2015 року у сумі 53784,00 грн.
На підставі наведених висновків Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0672615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 48406,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);
- податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0682615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 53784,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 26892, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов'язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.
Крім того у відповідності до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Як встановлено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
В розрізі пункту 6 П(С)БО 15 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного обліку цінних паперів; сума балансової вартості валюти.
Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.199 року №318, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16).
Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Згідно приписів підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Аналогічне визначення закріплено і в пункті 12 П(С)БО 16.
Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати у відповідності до пункту 9 П(С)БО 16 платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Згідно з Національним положенням (стандарт) ) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будресурс-Економія" зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 23.04.2001 року за реєстраційним номером 10651070024004732.
Відповідно до положень Статуту та відомостей з ЄДРПОУ основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» є: будівництво житлових і нежитлових будівель; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність та інше.
Позивач має ліцензію серії АЕ № 639117 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за наказом № 5-Л від 16 лютого 2015 року зі строком дії з 16.02.2015 року по 16.02.2020 року.
Як свідчать надані документи, в процесі ведення фінансово-господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» у липні 2015 року отримало запрошення Комітету конкурсних торгів Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до участі в переговорній процедурі закупівлі, предметом якої є споруди інженерні, інші (комплект тимчасової швидкозбірної споруди для розміщення військовослужбовців - код 42.99.2 за ДКПП 016-2010), поставку яких необхідно здійснити протягом 2015 року.
Відповідно до рішення Комітету конкурсних торгів Бази виробничо- технологічної комплектації Національної гвардії України, між Базою ВТК Національної гвардії України в особі начальника Філоненка І.В. (Замовник) та ТОВ «Будресурс-Економія» в особі директора Франчука М.М. (Продавець) було укладено договір № 71 про закупівлю товару за бюджетні кошти від 17.08.2015 року (з урахуванням Додаткових угод: №1 від 17.08.2015 року, № 2 від 29.09.2015 року, №3 від 02.11.2015 року та №4 від 14.12.2015 року), предметом якого передбачено закупівлю комплектів тимчасової швидкозбірної споруди для розміщення військовослужбовців у кількості 2 штук (код 42.99.2 за ДКПП 016-2010).
За умовами пункту 3.1 розділу 3 сторонами визначена ціна даного договору на загальну суму 7 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 591 666,67 грн.
Пунктом 5.2 розділу 5 договору з урахуванням Додаткової угоди №3 від 02.12.2015 року передбачено, що доставка товару здійснюється в пункти відвантаження: -1 шт. - в/ч Національної гвардії України, с. Старе Київської обл.; -1 шт. - в/ч Національної гвардії України, с. Старий Лисець Івано- Франківської обл.
При цьому, розділ 6 даного договору доповнено підпунктом 6.3.5 в наступній редакції (Додаткова угода №2 від 29.09.2015 року):
«Здійснити шефмонтаж товару в пункті відвантаження, в тому числі з можливістю його подальшої експлуатації, використання за призначення».
Даний договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2015 року.
Укладений договір №71 про закупівлю товару за бюджетні кошти від 17.08.2015 року та Додаткові угоди до нього: №1 від 17.08.2015 року, №2 від 29.09.2015 року, №3 від 02.11.2015 року та № 4 від 14.12.2015 року, підписані від обох сторін та скріплені печатками.
З метою забезпечення виконання умов укладеного договору №71 про закупівлю товару за бюджетні кошти від 17.08.2015 року ТОВ «Будресурс-Економія» в особі директора Франчука М.М. (Покупець), (Замовник) було укладено наступні господарські договори:
- Договір поставки №28/09-15 від 28.09.2015 року з ДП «Чернігів-сантехніка» в особі директора Шекері В.О. (Постачальник), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується виготовляти та передати у власність Покупцю товар - сандвіч-панелі та дерев'яний брус відповідних розмірів, а Покупець - прийняти та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.
- Договір підряду № 24/12-2015 від 24.12.2015 року з ТОВ «Будімперія Груп» в особі директора Дорошенко О.В. (Підрядник), предметом якого сторонами погоджено наступне:
Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати будівельні тадемонтажні роботи на Об'єкті: "Будівництво тимчасової швидкозбірної споруди в с. Старий Лисець, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.".
Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Укладеним договором передбачені всі істотні умови договорів, які деталізовані у його розділах, в тому числі: предмет договору, матеріали та умови виконання робіт, вартість договору та порядок розрахунків, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, термін виконання робіт і термін дії договору та інші, зокрема:
Умовами розділу 2 передбачено, що роботи виконуються із матеріалів Замовника. При цьому, Замовник зобов'язується забезпечити Підряднику необхідні умови для виконання робіт, а саме: подача електроенергії, надання підсобних приміщень для побутових потреб, складування та зберігання будівельних матеріалів, інструментів та інше.
Вартість робіт по даному договору визначається відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000, і становить згідно кошторису 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58 333,33 грн. (п.3.1 розділу 3 Договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено проведення розрахунків на підставі актів виконаних робіт.
Договірна ціна може змінюватись у випадках: зміни структури або обсягів робіт; зміни нормативної бази, що стосується ціноутворення в будівництві (п.3.3 розділу 3 Договору).
Відповідно до умов пункту 5.1 розділу 5 договору термін виконання робіт - 31 грудня 2015 року.
Приймання виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 3-х днів після пред'явлення їх Підрядником і оформлюється актом приймання встановленої форми (п. 5.2 розділу 5 Договору).
За умовами розділу 6 договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, сторони несуть повну відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за даним договором згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 - п. 6.3 розділу 6 Договору).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до виконання ними своїх зобов'язань у повному обсязі.
Укладений договір підряду № 24/12-2015 від 24.12.2015 року підписаний від імені обох сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до умов розділу 2 укладеного договору підряду № 24/12-2015 від 24.12.2015 року, ТОВ «Будресурс-Економія» у грудні 2015 року були списані з рахунку 231 «Основне виробництво» будівельні матеріали, придбані підприємством та використані для виготовлення продукції - комплект тимчасової швидкозбірної споруди на рахунок 281 «Товар на складі» з подальшим відображенням у складі собівартості реалізованих товарів на виконання умов №71 про закупівлю товару за бюджетні кошти від 17.08.2015 року.
Виконання умов договору підряду №24/12-2015 від 24.12.2015 року сторонами - ТОВ «Будресурс Економія» та ТОВ «Будімперія Груп» задокументовано актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293 у відповідності з введенням в дію з 01.01.2014 року національних стандартів України з ціноутворення в будівництві, а саме: актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, від 30.12.2015 року на суму 121 532,34 грн., в т.ч.: вартість робіт без ПДВ - 101 276,95 грн., ПДВ - 20 255,39 грн.; актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 30.12.2015 року на суму 99 997,06 грн., в т.ч.: вартість робіт без ПДВ - 83 330,88 грн.,ПДВ - 16 666,18 грн.; актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 30.12.2015 року на суму 101 174,06 грн., в т.ч.: вартість робіт без ПДВ - 84 311,72 грн., ПДВ - 16 862,34 грн.
Загальна вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року за договором підряду №24/12-2015 від 24.12.2015 року складає 322 703,46 грн.
Разом з цим, як свідчать матеріли справи на виконання умов пункту 3.2. та пункту 3.3. розділу 3 проведення розрахунків за даним договором у грудні 2015 року ТОВ «Будресурс Економія» здійснювалось шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритому підприємством в АТ "ОТП БАНК", МФО 319756, що підтверджено даними виписок банку про рух грошових коштів, а саме: платіжне доручення №598 від 24.12.2015 року на суму 121 532,34 грн.; платіжне доручення №628 від 28.12.2015 року на суму 99 997,06 грн.; платіжне доручення №629 від 28.12.2015 року на суму 101 174,06 грн.
Разом з цим, позивачем на підтвердженні реальності здійснення господарської операції надано до суду наступні податкові накладні: №314 від 28.12.2015 року на суму 121 532,34 грн., в тому числі: обсяги постачання без ПДВ - 101 276,95 грн., ПДВ - 20 255,39 грн.; №315 від 28.12.2015 року на суму 99 997,06 грн., в тому числі: обсяги постачання без ПДВ - 83 330,88 грн., ПДВ - 16 666,18 грн.; №316 від 28.12.2015 року на суму 101 174,06 грн., в тому числі: обсяги постачання без ПДВ - 84 311,72 грн., ПДВ - 16 862,34 грн.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Будресурс-Економія» за господарськими операціями відповідно до договору підряду №24/12-2015 від 24.12.2015 року задекларовано податок на додану вартість у розмірі 53 783,91 грн. в податковій декларації за грудень 2015 року та Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Разом з цим, в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 3 від 30.12.2015 року, якою оформлена господарська операція з реалізації комплекту тимчасової швидкозбірної споруди в с. Старий Лисець Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. на загальну суму 3 550 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 591 666,67 грн.; виписки банку, якими підтверджується про надходження грошових коштів (попередньої оплати) на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритому підприємством в АТ "ОТП БАНК", МФО 319756 від Бази ВТК НГУ в оплату комплекту тимчасової швидкозбірної споруди згідно договору № 71 від 17.08.2015 року, зокрема платіжні доручення: №469 від 08.09.2015 року - у розмірі 1 775 000,00 грн.; №576 від 15.10.2015 року-у розмірі 1 775 000,00 грн.; податкові накладні: №2 від 08.09.2015 року на суму 1 775 000,00 грн., в т.ч.: обсяги постачання без ПДВ - 1 479 166,67 грн., ПДВ - 295 833,33 грн.; №5 від 15.10.2015 року на суму 1 775 000,00 грн., в т.ч.: обсяги постачання без ПДВ - 1 479 166,67 грн., ПДВ - 295 833,33 грн.
За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Будресурс Економія» господарські взаємовідносини з придбання будівельно-монтажних робіт за договором підряду № 24/12-2015 від 24.12.2015 року, укладеним з ТОВ «Будімперія Груп» - Підрядником, відображені у грудні місяці 2015 року по рахунку 3771 "Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)" в кореспонденції з:
рахунком 311 "Поточний рахунок в національній валюті" на загальну суму 322 703,46 грн.;
рахунком 84 "Інші операційні витрати" - на суму 268 919,55 грн.;
рахунком 6441 "Податковий кредит" - на суму 53 783,91 грн.
Станом на 31.12.2015 року на рахунку 3771 "Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)" заборгованість ТОВ "Будресурс Економія" перед ТОВ "Будімперія Груп" не обліковується.
Як зазначено в бухгалтерській довідці №72/2 від 31.05.2018 року витрати, понесені ТОВ «Будресурс Економія» на придбання будівельно-монтажних робіт по тимчасовій швидкозбірній споруді в с. Старий Лисець Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. за укладеним договором підряду № 24/12-2015 від 24.12.2015 року на підставі первинних документів - актів виконаних будівельних робіт за примірною формою № КБ- 2в, якими задокументовані зазначені господарські операції у грудні 2015 року, визначені за правилами бухгалтерського обліку та задекларовані за їх собівартістю на загальну суму 268 919,55 грн. (84 311,72 грн. + 101 276,95 + 83 330,88 грн.).
В звіті про фінансові результати за 2015 рік вони враховані у стр. 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» та задекларовані у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік при визначенні об'єкта оподаткування.
Як вже було вказано судом вище, висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток приватних підприємств та неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ сформовано ним на підставі наявності кримінального провадження №32015100010000126 від 28.07.2015 року в рамках якого отримано податкову інформацію - протокол допиту від 18.03.2016 року директора ТОВ "Будімперія Груп" - ОСОБА_1 .
Суд критично ставиться до наведених тверджень з огляду на наступне.
Так, в силу частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
У частині 1 статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 24.01.2019 року у справі №804/15563/15.
Крім цього, суд наголошує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а.
Таким чином, наявний протокол допиту директора ТОВ "Будімперія Груп" - ОСОБА_1 від 18.03.2016 року не може бути самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність реальності вчинення господарської операції позивачем із ТОВ "Будімперія Груп".
Що ж стосується тверджень ГУ ДФС у м. Києві щодо дослідження ланцюга постачання товарів, робіт послуг в адресу ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП», яким не встановлено джерело походження послуг, що свідчить про неможливий їх рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійснені взаємопов'язаних нереальних фінансово-господарських операцій до ТОВ Будресурс-Економія», відсутність у ТОВ «БУДІМПЕРІЯ ГРУП» трудових ресурсів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення діяльності суд вкаже наступне.
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічна правова позиція висловлено в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 року по справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 року №826/25442/15, від 11.09.2018 року у справі №810/2677/17.
Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд враховує наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» висновок експерта №1-11/06 за результатами проведення економічної експертизи у адміністративній справі №826/6376/18 від 11.06.2018 року (далі - висновок експерта).
Згідно частини 1 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 101 КАС України).
Положеннями частини 1 статті 104 КАС України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (ч. 8 ст. 104 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Так, згідно висновку експерта висновки акту ГУ ДФС у м. Києві №124/26-15-14-07-01-10/314579 від 22.01.2018 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будімерія Груп» за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 рік щодо донарахування податку на додану вартість (заниження податку на додану вартість) на загальну суму 53784 грн. та податку на прибуток в сумі 48406 грн. нормативно та документально не підтверджуються.
Суд погоджується з висновком експерта та зазначає, що акт перевірки взагалі не містить в собі оцінки первинних документів, складених позивачем в рамках господарських взаємовідносин з ТОВ «Будімерія Груп».
При цьому, висновки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток базується виключно на наявності протоколу допиту свідка та дослідження ланцюга постачання товарів, відсутністю трудових ресурсів, оцінка чому надана судом вище.
Між тим, проаналізувавши надані первинні документи, враховуючи висновок експерта, наведені твердження в акті перевірки та відзиву на позовну заяву, пояснень контролюючого органу суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у м. Києві формально досліджено господарській взаємовідносини ТОВ «Будресурс-Економія» з ТОВ «Будімерія Груп».
Водночас, суд констатує, що складені первинні фінансово-господарській документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», Положенню №88, вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України, тобто надані ТОВ «Будресурс-Економія» в повній мірі підтверджують реальність здійснення ним фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будімерія Груп», зміни його майнового стану, рух активів, відображення їх в податкову обліку та подальшу реалізація отриманого товару (наданих послуг) у власній господарській діяльності.
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року всього на суму 48406,00 грн. та пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період грудень 2015 року у сумі 53784, 00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2015 року у сумі 53784,00 грн. є хибними та такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1936,23 грн. підлягає стягненню з контролюючого органу на користь ТОВ «Будресурс-Економія».
Крім того, позивач у відповіді на відзив від 27.06.2018 року просив суд врахувати понесені ТОВ «Будресурс-Економія» витрати у зв'язку із розглядом справи у сумі 21900,00 грн. на проведення економічної експертизи.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 21900, 00 грн.
Понесення вказаних витрат підтверджується копіями наступних документів: заявою про проведення судово-економічної експертизи, договором про надання послуг з проведення експертизи від 31.05.2018 року №1/Е-31-05, рахунком від 31.05.2018 року №2-31/05, платіжним дорученням №192 від 04.06.2018 року, актом надання послуг від 11.06.2018 року по договору №1/Е-31-05 від 31.05.2018 року.
Таким чином, з урахуванням положень пункту 3 частини 3 статті 132, частини 1 статті 139, частини 1 статті 143 КАС України витрати на проведення експертизи у розмірі 21900,00 грн. підлягають стягненню з контролюючого органу на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 72, 73-74, 77-78, 101, 104, 108, 132, 139, 143, 243-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» (02088, м. Київ, вул. Інженерна, б. 1-б, код ЄДРПОУ 31457940) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0672615147, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018 року №0682615147, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» (02088, м. Київ, вул. Інженерна, б. 1-б, код ЄДРПОУ 31457940) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1936 (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 23 коп.
5. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» (02088, м. Київ, вул. Інженерна, б. 1-б, код ЄДРПОУ 31457940) понесені ним судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 21900 (двадцять одна тисяча дев'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева