ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2020 року м. Київ № 826/4760/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу, за заявою про скасування заходів реагування вжитих
за позовомОСОБА_1
до Міністерства оборони України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач та/або Міноборони) та просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відмова Міністерства оборони України у виплаті їй одноразової грошової допомоги, що оформлена Витягом з протоколу засідання Міністерства оборони України з питань пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 12.01.2018 року №6 з підстав того, що ОСОБА_2 станом на час смерті не був військовослужбовцем є протиправною.
Також, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на положення Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та стверджує, що особа, визначена законом, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця та не залежить від того, чи була особа на день смерті військовослужбовцем чи була вже звільнена, а залежить від причинно-наслідкового зв'язку з виконанням останнім обов'язків військової служби.
Окрім цього, на думку позивача, з огляду на те, що її чоловік отримав захворювання, що стало причиною його смерті, а дане захворювання та причина смерті пов'язана з проходженням військової служби, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Зокрема, Міноборони у відзиві на позовну заяву вказує, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що одноразова грошова допомога виплачується у разі смерті військовослужбовця, у той час коли чоловік позивача помер після спливу 12 років з дня звільнення з військової служби. За таких обставини, відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_2 на час смерті не був військовослужбовцем, то і права на призначення одноразової грошової допомоги у ОСОБА_1 відсутнє.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено шлюб 16.08.1980 року з громадянкою ОСОБА_3 .
Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі №760/3899/17, яка набрала законної сили згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 23.05.2017 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Зобов'язано Київський міський військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок та всі передбачені до нього документи для прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У решті позовних вимог відмовлено.
У постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі №760/3899/17 зазначено про наступні обставини: «Судом встановлено, що ОСОБА_2 , з 01 серпня 1975 року по 02 грудня 2002 року, проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та Збройних Сил України, що підтверджується даними послужного списку на ім'я ОСОБА_2 .
Звільнений з військової служби у запас, на підставі Наказу Міністра оборони України № 720 від 02 грудня 2002 року, в званні полковника, за станом здоров'я, на підставі п. 67 п/п «Б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Згідно свідоцтва про хворобу № 2699 від 18 листопада 2002 року, за результатами обстеження та пройденого лікування, ОСОБА_2 визнаний не придатним для проходження військової служби в мирний час та обмежено придатний в військовий час, а виявлені в нього хвороби, пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Причиною смерті у відповідності до довідки про причину смерті №43/14, виданої 09 жовтня 2014 року Київською міською клінічною станцією швидкої медичної допомоги - «рак передміхурової залози».
Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 3944 від 14 вересня 2016 року: захворювання полковника у відставці ОСОБА_2 «рак передміхурової залози», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено наданими комісією документами - захворювання та причини смерті, пов'язані з проходженням військової служби.».
Відповідно до положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З вказаного слідує, що обставини захворювання полковника у відставці ОСОБА_2 «рак передміхурової залози», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 пов'язане з проходженням військової служби та не підлягає доказуванню в даній адміністративній справі на підстав положень частини 4 статті 78 КАС України.
На виконання постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі №760/3899/17 Київський міський військовий комісаріат подав розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок та всі передбачені до нього документи для прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
За наслідком розгляду поданих документів, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, яке оформлено Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2018 року №6 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (Київський МВК), оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 41 Закону №2232-XII визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
Приписами частини 1 статті 16-1 Закону №2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Частиною 9 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Норми статті 16 Закону №2011-XII у зв'язку зі складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього Закону.
Якби законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Тобто, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 року у справі №761/18099/15-а, від 28.11.2019 року у справі №815/199/18, від 28.01.2020 року у справі №2240/2957/18, від 28.02.2020 року у справі №820/6689/17.
Як вже було вказано судом вище, згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В свою чергу, захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з проходженням військової служби, що підтверджується Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 3944 від 14.09.2016 року та встановлено в постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі №760/3899/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що захворювання, які стали причиною смерті, безпосередньо пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби та захисту Батьківщини.
Між тим, як зазначає відповідач, виплата одноразової допомоги може бути проведена тільки за умови, якщо статус померлої особи був "військовослужбовець". Натомість ОСОБА_2 станом на час смерті не був військовослужбовцем, з огляду на що відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Суд критично ставиться до наведеного, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності у ОСОБА_2 на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю юридично-правового зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконання ним обов'язків військової служби.
Аналогічна правова позиція щодо вказаного питання викладена у поставі Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №2240/2957/18.
У даному випадку, суд встановив, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби та захисту Батьківщини, з огляду на що доводи Міноборони в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає наявним у позивача, як члена сім'ї ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої положеннями статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі викладеного суд вважає, що дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» є протиправними.
Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд не враховує посилання Міністерства оборони України на ухвалу Верховного Суду у справі №750/5074/17 від 02.05.2018 року, оскільки предметом розгляду в даній адміністративній справі є призначення і виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності після звільнення з військової служби, внаслідок виконання обов'язків військової служби, що є відмінним від предмету розгляду в даній адміністративній справі.
Між тим, суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2018 року №6 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ).
Згідно частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2018 року №6 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) є рішенням в розумінні положень КАС України, а відтак з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, враховуючи встановлені в ході розгляду адміністративної справи обставини, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено Витягом з протоколу №6 від 12.01.2018 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) - ОСОБА_1 .
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії суд вкаже наступне.
Частиною 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства".
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №802/1869/17-а.
За таких обставин, суд вважає, що неотримання позивачем одноразової грошової допомоги за наявності законних підстав для її отримання є порушенням її права власності, гарантованого статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд вважає можливим та доцільним застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 14.06.2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
Таким чином, на думку суду, наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що дії Міністерства оборони України як суб'єкта владних повноважень та можливі варіанти рішень, які можуть прийматись за результатами розгляду заяви особи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, чітко регламентовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядком №975, а тому відсутність передбачених цими нормами законодавства обставин, які б перешкоджали у спірному випадку виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, є підставою для зобов'язання відповідача виплатити таку допомогу.
Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином наявні підстави для зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 28.01.2020 року у справі №2240/2957/18.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову із застосування положень 2 статті 9 КАС України шляхом виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено Витягом з протоколу №6 від 12.01.2018 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) - ОСОБА_1 .
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 9 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Вийти за межі позовних вимог в адміністративній справі №826/4760/18.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити.
3. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено Витягом з протоколу №6 від 12.01.2018 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) - ОСОБА_1 .
5. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, які пов'язані з проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
6. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева