П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 946/7890/19
Головуючий в 1 інстанції: Жигулін С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу лейтенанта поліції роти №2 батальйону №4 Миколаївській області Кучеренка Павла Володимировича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції роти №2 батальйону №4 Миколаївській області Кучеренка Павла Володимировича, третя особа Відділ організації несення служби в м. Ізмаїлі Управління патрульної поліції в Одеській області, про скасування постанови,-
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до лейтенанта поліції роти №2 батальйону №4 Миколаївській області Кучеренка Павла Володимировича (далі - відповідач, поліцейський) в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №1451946 від 24.08.2019 року;
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він здійснював маневр розвороту та при цьому заїхав на місце позначене дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід», в той самий час позаду автомобіля з'явився поліцейський, який заблокував подальший рух транспортного засобу позивача та почав здійснювати оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача. Враховуючи вказане, позивач вважає спірну постанову серії ЕАВ №1451946 від 24.08.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.12.2019 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24.08.2019 року позивач, керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив стоянку в дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід».
В наслідок зазначених вище обставин інспектором поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто позивача до відповідальності за порушення ч.5 ст.122 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП правопорушення.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог ПДР України (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог ПДР України, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Пунктом 15.1 ПДР України визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п.8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно пп.«е» п.8.4 ПДР України таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Так, дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» відповідно до ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.
Водночас, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» до дорожнього знаку 5.38, відповідно до ПДР України, означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.5 ст.122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивач заперечував факт стоянки транспортного засобу, яким він керував, в зоні дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю». Позивач стверджує, що він здійснював маневр розвороту.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки в матеріалах справи міститься відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції №20190825081004000318, зі змісту якого можливо встановити, здійснення позивачем стоянки/ зупинки його транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.30.
Крім цього, з вказаного відеозапису вбачаться, що при розмові з поліцейським позивач не заперечував проти допущення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.122 КУпАП, в тому числі не стверджував, що він здійснює розворот, під час якого його було зупинено інспектором патрульної поліції.
За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що відповідачем доведено правомірність спірної постанови серія ЕАВ №1451946 від 24.08.2019 року, а тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування спірної постанови.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення. Працівники ж органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Враховуючи, що стягнення за ст.222 КУпАП накладаються саме уповноваженими на те державними органами, а в даному випадку це ДПП УПП в Одеській області, то саме цей державний орган і повинен бути відповідачем у даній справі за позовною вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1451946 від 24.08.2019 року.
Отже, суд першої інстанції розглянув даний спір без залучення належного відповідача, тобто ДПП УПП в Одеській області.
З приписів частин 3, 4 ст.48 КАС України вбачається, що в разі, коли позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Відповідно до ч.7 ст.48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що адміністративне процесуальне законодавство не передбачає можливості здійснювати заміну або залучати відповідача на стадії апеляційного перегляду.
Відтак, результатом розгляду судом заявленого позивачем до лейтенанта поліції роти №2 бат. №4 Миколаївській області Кучеренка Павла Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення має бути відмова у задоволенні такого позову до цього відповідача.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.272, ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу лейтенанта поліції роти №2 батальйону №4 Миколаївській області Кучеренка Павла Володимировича - задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2019 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.