ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
16 березня 2020 року м. Київ№ 640/7055/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі:
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві Деркач Віктор Іванович
про зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд Зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС у місті Києві провести перереєстрацію автомобіля ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на позивача на підставі її заяви від 30.01.2019 з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу марки ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого центром 5043 05.10.2017. Автомобіль був набутий за рахунок кредитних коштів за договором укладеним між позивачем та ПАТ «КРЕДОБАНК». Вказаний автомобіль був переданий позивачем у строкове платне користування ТОВ «Київ Рент -Драйв», а потім на підставі договору № ДТ-20406 від 02.08.2018 в суборенду ТОВ «ХЕШ -ЕКСПЕРТ». На підставі договору комісії № 2/1372 від 13.08.2018 року, укладеного позивачем та ТОВ «Автоскай» відповідачем було перереєстровано транспортний засіб на ім'я ОСОБА_2 . Вказаний договір комісії від імені позивача був підписаний його представником на підставі довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приятельчук В.А., на спеціальному бланку нотаріального документа НМА № 992898. Фактично довіреність на укладення вказаного договору позивач не видавав, що підтверджується інформаційною довідкою, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приятельчук В.А. про те, що бланк нотаріального документа НМА № 992898 нотаріусом не отримувався, а нотаріальна дія від імені ОСОБА_1 нею не вчинялась. У зв'язку з чим позивач звернулась до відповідача із заявою про скасування державної реєстрації зазначеного транспортного засобу, у чому було відмовлено. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС у місті Києві провести перереєстрацію автомобіля ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що діяв в межах процедури зняття з обліку автомобілів, яка передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів,сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388. Реєстрації зазначеного автомобіля на ім'я ОСОБА_2 була проведена відповідно до вимог вказаного Порядку реєстрації, у зв'язку з тим, що на адресу відповідача не надходило жодного офіційного документа про встановлення факту підробки чи фіктивності документів щодо скасування реєстрації транспортного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Між ПАТ «КРЕДОБАНК» та позивачем був укладений кредитний договір № 13062/2017 від 05.10.2017, за яким позивачу, вказаною фінансовою установою надано цільовий кредит у сумі 344841,00 грн. строком повернення до 01.10.2019, для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , укладеного між позивачем та ТОВ «Саміт Моторз Україна». Вказаний автомобіль одночасно переданий у заставу ПАТ «КРЕДОБАНК» з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Позивач зареєструвала право власності на вказаний автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого центром 5043 - 05.10.2017. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56658476 від 20.08.2018 вбачається, що 05.10.2017 на підставі договору застави було зареєстроване приватне обтяження автомобіля марки ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , на користь заставодержателя ПАТ «КРЕДОБАНК».
Як вбачається з договору оренди № ДТ-20401 від 11.10.2017, автомобіль марки ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 був переданий позивачем в оренду ТОВ «Київ-Рент-Драйв». В подальшому вказаний автомобіль на підставі договору № ДТ-20406 від 02.08.2018 переданий орендодавцем ТОВ «Київ-Рент-Драйв» ТОВ «Хеш-Експерт».
Матеріали судової справи містять договір комісії № 2/1372 від 13.08.2018, нібито укладений ТОВ «Автоскай» з позивачем на продаж вказаного автомобіля. Від імені позивача діяв Кримцов Д.О. на підставі довіреності НМА № 992898, яка посвідчена 21.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приятельчук В.А. та наявний акт прийому-передачі від 13.08.2018, згідно з яких комітентом (позивачем) передано комісіонеру з метою реалізації транспортний засіб, що має наступні технічні характеристики: марка ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 .
13.08.2018 року між ТОВ «Автоскай» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2/1372, згідно умов якого продавець, що діє від імені власника транспортного засобу (позивача), зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність транспортний засіб, що має такі характеристики марка ТOYOTA RAV 4, 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до змісту договору комісії №2/1372 від 13.08.2018, укладеного між ТОВ «Автоскай» та позивачем, вказане товариство діє в інтересах власника автомобіля. Натомість, із змісту договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13.08.2018, не вбачається хто саме є власником транспортного засобу на момент укладання договору, на підставі якого документу власнику належить право власності, при цьому посилання у тексті договору купівлі продажу на договір комісії №№2/1372 від 13.08.2018 року відсутні.
Як зазначається позивачем договір комісії №2/1372 від 13.08.2018 року був укладений без волі власника автомобіля. При укладанні та підписанні договору позивач присутній не був, відповідних повноважень на його укладання та підписання нікому не видавав. Посилання у тексті договору на довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приятельчук В.А,, спростовується довідкою вказаного приватного нотаріуса від 19.11.2018 року про те, що нотаріальна дія від імені позивача нею не посвідчувавсь, а спеціальний бланк нотаріального документа № НМА 993898 нею не отримувався. Відповідно до скороченого витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 134811431 від 29.09.2018 з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, бланк НМА має код витрачання 22 - анульований.
Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Договір купівлі-продажу від 13.08.2018 вчинений у простій письмовій формі. Без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Крім того, суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією права власності, зокрема реалізацією права особи на набуття у власність транспортного засобу, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо Позивача не здійснює, а є органом, якій виконую свої обов'язки щодо зняття з реєстрації (обліку) у відношеннях з власником майна.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на рухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Той факт, що відповідачем є суб'єкт владно-управлінських функцій, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює дані правовідносини у публічно-правовий спір.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2018 по справі № 643/4359/17.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Наведений висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд зазначає, що у межах спірних правовідносин насамперед вирішується питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на транспортний засіб, що, у свою чергу виключає можливість даного спору у порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом порушеного права на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися з урахуванням суб'єктного складу учасників справи за правилами цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Керуючись ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Провадження у справі № 640/70551/19 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур