П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2020 р. Справа № 420/6549/18
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., перевіривши апеляційну скаргу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 р. по справі за позовом Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного концерну “Укроборонпром”, Державного підприємства “Спеціальне конструкторське бюро “Молнія” до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій щодо накладення арешту на майно боржника - Державного підприємства “Спеціальне конструкторське бюро “Молнія” шляхом винесення 25.05.2018р. у межах виконавчого провадження №55265650, та 22.08.2018р. у межах зведеного виконавчого провадження №55836888, постанов про опис та арешт майна боржника - нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул..Прохорівська,45; визнання протиправними та скасування постанов від 25.05.2018р. у межах виконавчого провадження №55265650 про арешт майна боржника, та від 22.08.2018р. у межах зведеного виконавчого провадження №55836888 про опис та арешт майна боржника - Державного підприємства “Спеціальне конструкторське бюро “Молнія”,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 р. позов Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі КМУ, ДК “Укроборонпром”, ДП “Спеціальне конструкторське бюро “Молнія” задоволено.
На зазначене рішення суду Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено апелянту строк для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження, надання доказів поважності причин пропуску цього строку.
Апелянту роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені ст.299 КАС України.
13 березня 2020 року апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заяви, апелянт зазначає, що до пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою призвело відсутність платіжного доручення про сплату судового збору. Також вказано, що платіжне доручення на адресу апелянта надійшло 04.02.2020 року.
Вивчивши доводи заяви колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС, одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частина друга статті 44 КАС покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій апелянта (зокрема, безпосереднє звернення до органу казначейства з обґрунтуванням доцільності апеляційного оскарження судового рішення та вимогою виділення коштів для сплати судового збору), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що платіжне доручення на адресу апелянта надійшло 04.02.2020 року. При цьому, апелянтом до суду не надано будь-яких доказів щодо звернення до Державної казначейської служби з службовими записками або запитами щодо підтвердження оплати судового збору до 04.02.2020 року (надходження такого платіжного доручення на адресу апелянта), що позбавляє суд можливості зробити висновок про добросовісність апелянта в частині наміру дотриматись вимог процесуального закону.
Крім того, колегія суддів зазначає, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Отже, скаржником не надано докази вживання всіх вичерпних заходів, щодо виділення відповідного фінансування для своєчасної сплати судового збору зокрема звернення до органів казначейської служби.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянт міг звернутися до суду з апеляційною скаргою у строки встановлені законодавством України, та у разі відсутності можливості сплатити судовий збір подати клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак таким правом не скористався.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, апелянт при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже, станом на 17 березня 2020 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч. 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що апеляційним судом було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі, колегія суддів приходить до висновку про повернення апелянту сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 5240 від 18.11.2019 року у сумі 5763,00 грн. з Державного бюджету України за подання апеляційної скарги
Керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» колегія суддів, -
В задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаргу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - відмовити.
Повернути скаргу Другому Малиновському відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області сплачений згідно платіжного доручення №5240 від 18.11.2019 року судовий збір у розмірі 5763,00 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) з Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Верховного Суду.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова