17 березня 2020 року м. Дніпросправа № 214/493/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Щукіна Валерія Анатолійовича
на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року (суддя Малаховська І.Б.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Щукіна Валерія Анатолійовича
про скасування постанови,-
Касьян ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 1989049 від 17.01.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивачем не спростовано належними доказами факт встановленого правопорушення. Незгода позивача з правопорушенням не може бути підставою для скасування постанови.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Щукіним Валерієм Анатолійовичем 17 січня 2020 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1989049, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, здійснено зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ПДР України не порушував, про що на місці зупинки транспортного засобу було надано пояснення інспектору патрульної поліції. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 17.01.2020 о 20:42:39 год. під час патрулювання було виявлено автомобіль MERCEDES-BENZ 200, номерний знак НОМЕР_1 , який зупинився на вул. Спаська, 24 у м. Кривий Ріг. Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 не виконав вимогу знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з поясненнями позивача, він 17.01.2020, рухаючись по вул. Спаська, 24 зі сторони мкрн. Ювілейний біля зупинки «Юність» повернув ліворуч і здійснив зупинку свого транспортного засобу. Проте позивач таке порушення заперечує та зазначає, що останнє не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, адже патрульним не взято до уваги, що на вказаному Т-образному перехресті знак 3.34 встановлено для транспортних засобів, які рухаються зі сторони зупинки «Спаська». Вказаний знак розташований таким чином, що його видно лише транспортним засобам, які рухаються зі сторони вулиці Курчатова.
Аналогічні пояснення були надані водієм й патрульному на місці розгляду справи, що вбачається з відео-доказу, наданого відповідачем.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз наведеної норми дає можливість дійти висновку, що закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо діяння було вчинено навмисно або з необережності, тобто має місце вина особи. Наявність вини є невід'ємною ознакою складу адміністративного проступку.
Статтями 10-11 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином, враховуючи, що на місці розгляду справи водій заперечував свою вину, зазначивши, що був позбавлений можливості пересвідчитися у наявності забороненого знаку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав обов'язок перевірити обґрунтованість таких пояснень та забезпечити належну фіксацію виявленого правопорушення, з якою можливо беззаперечно встановити вину особи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять будь-якого доказу вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського лише фіксує пояснення водія та процедуру розгляду справи. При цьому вказаним доказом доводиться, що відповідач не перевірив пояснення водія, не зафіксував місце стоянки автомобіля по відношенню до забороненого знаку тощо в розрізі доведення вини водія.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови. Доводи апеляційної скарги вказаний висновок суду не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 316, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Щукіна Валерія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року в адміністративній справі № 214/493/20 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 17 березня 2020 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова