10 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6694/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: - Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» - Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Технополіс»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19
за позовом:Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»
до: про:Виконавчого комітету Дніпровської міської ради визнання рішення протиправним
16.07.2019р. Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» (далі - ГО «Платформа Громадський контроль») звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - виконкому Дніпровської міської ради) про визнання протиправним та нечинним рішення /а.с. 4-9 том 1/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/6694/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.
Позивач, посилаючись у позові на те, що 18.06.2019р. відповідачем прийнято рішення №619 про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро, яким встановлені граничні тарифи на перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування і цим рішенням суттєво підвищено тарифи на проїзд у міському пасажирському автотранспорті і це питання стосується кожного пересічного мешканця м. Дніпро, який користується міським транспортом, у тому числі найбільш вразливих верств населення. Це рішення відповідача є регуляторним актом, оскільки застосовується неодноразово та стосується невизначеного кола осіб і спрямоване на правове регулювання громадських відносин між перевізником та пасажирами у невизначений період часу. 22.01.2019р. відповідачем було оприлюднено текст проекту цього рішення, але він не збігається з текстом прийнятого відповідачем 18.06.2019р. рішення №619 та містить суттєві відмінності, тому позивач вважає що відповідачем у справі, всупереч вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не було оприлюднено проекту рішення та аналізу регуляторного впливу, що фактично свідчить про прийняття ним рішення №619 від 18.06.20129р. без попереднього оприлюднення проекту рішення та аналізу регуляторного впливу та без проведення громадських обговорень, що суперечить вимогам чинного законодавства та свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення. Тому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним рішення відповідача №619 від 18.06.2019р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 позов задоволено, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019р. «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро» / а.с. 230-235 том 1/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу / а.с. 2-8 том 2/.
04.12.2019р. матеріали адміністративної справи №160,6694/19, разом з матеріалами апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 1 том 2/.
05.12.2019р. до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» (далі - ТОВ «Автотранссервіс») на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19, при цьому заявник апеляційної скарги не брав участі у справі під час розгляду справи судом першої інстанції, але вважає, що рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі стосується його прав та інтересів, як перевізника, що здійснює перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро / а.с. 27,28-33 том 2/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2019р. у справі №160/6694/19:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15 годин 30 хвилин 14.01.2020р. / а.с. 52,53 том 2/, про що судом апеляційної інстанції повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб / а.с. 59-61 том 2/;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Автотранссервіс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15 годин 30 хвилин 14.01.2020р. / а.с. 54,55 том 2/, про що судом апеляційної інстанції повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб / а.с. 56-58 том 2/.
26.12.2019р. до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Технополіс» (далі - ТОВ ВФ «Технополіс» ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19, при цьому заявник апеляційної скарги не брав участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції, але вважає, що рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі стосується його прав та інтересів, з огляду на те, що підприємство є одним з перевізників, що здійснює перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро / а.с. 80,82-85 том 2/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020р. у справі №160/6694/19 ТОВ ВФ «Технополіс» поновлено строк апеляційного оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ВФ «Технополіс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15 годин 30 хвилин 14.01.2020р. / а.с. 117,118 том 2/, про що судом апеляційної інстанції повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб / а.с. 119-121 том 2/.
У судовому засіданні 14.01.2020р. судом апеляційної інстанції у розгляді справи оголошено перерву до 10 годин 30 хвилин 30.01.2020р. та учасникам справи надано час для підготовки до розгляду справи з метою забезпечення конституційних принципів змагальності сторін у адміністративному процесі / а.с. 146 том 2/, учасники справи про перенос розгляду справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 147 том 2/.
30.01.2020р. у розгляді справи оголошено перерву до 14-00 годин 03.03.2020р. для надання відповідачем додаткових доказів у справі / а.с. 177-180 том 2/, про що було повідомлено учасників справи / а.с. 181 том 2/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020р. у справі №160/6694/19 апеляційний розгляд справи за апеляційними скаргами виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ТОВ «Автотранссервіс», ТОВ ВФ «Технополіс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 перенесено у судове засідання на 11-00 годин 10.03.2020р. / а.с. 183 том 2/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб повідомлено учасників справи / а.с. 184-194 том 2/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с.2-8 том 2/, з урахуванням додаткових письмових пояснень, які були ним надані під час апеляційного розгляду справи / а.с. 131-132,196-200 том 2/, на те, що судом першої інстанції безпідставно, незважаючи на наявність клопотання представника відповідача з доказами поважності причин не можливості його прибуття у судове засідання, було розглянуто справу у відсутність представника відповідача, суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача жодним чином не порушує права та інтереси позивача у справі, також судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення, надано помилкову оцінку доказам, які були надані суду відповідачем під час розгляду справи, і як наслідок зроблено помилковий висновок стосовно того, що первісний проект спірного рішення та оновлений проект рішення не пройшли громадські обговорення та не були оприлюднені як проекти рішень так і аналізи регуляторного впливу до проектів цих рішень, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс», які не брали участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції, але вважають, що рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі стосуються їх прав та інтересів, як перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м.Дніпро, посилаючись у апеляційних скаргах / а.с. 28-33, 82-85 том 2/ на те, що відповідачем у справі відповідно до вимог чинного законодавства було у встановленому порядку та строки оприлюднено проект спірного рішення разом з аналізом регуляторного впливу, повідомлено про проведення громадських слухань щодо обговорення цього рішення, та проведено їх, про що відомо позивачу у справі, і у подальшому, після прийняття спірного рішення, його було опубліковано в офіційній газеті «Наше місто», при цьому позивачем, представник якого брав участь рід час проведення громадських обговорень проекту рішення міської ради, під час проведення цих обговорень не було подано будь-яких зауважень та пропозицій щодо його змісту, тому заявники апеляційних скарг вважають, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи , що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, і просили скасувати рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивач у задоволенні адміністративного позову.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційні скарги: відповідача / а.с. 67-69 том 2/, ТОВ «Автотранссервіс» / а.с. 74-75 том 2/, ТОВ ВФ «Тенополіс» / а.с. 151-152 том 2/, заперечував проти доводів апеляційних скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які бали значення для її вирішення, та встановлено, що відповідачем у справі під час прийняття спірного рішення, яке є регуляторним актом, було порушено встановлений чинним законодавством порядок та спосіб прийняття регуляторного акту та з цих підстав судом визнано протиправним та нечинним рішення відповідача №619 від 18.06.2019р., рішення суду першої інстанції прийнято без порушень норм чинного матеріального та процесуального права і позивач просив апеляційні скарга залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі залишити без змін.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс» були подані клопотання (заява) про відмову від апеляційних скарг на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 / а.с. 122-123,124 том 2/, але у подальшому до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс» про залишення цих заяв без розгляду / а.с. 129-130, 141 том 2/
Заслухавши у судовому засіданні 30.01.2020р. та 10.03.2020р.:
- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній сказі відповідача та письмових поясненнях, які були надані відповідачем під час розгляду справи , та доводи апеляційних скарги ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс», і просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі;
- представників ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс», які підтримали доводи апеляційних скарг та просили суд апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
- представників позивача, які заперечували проти доводів апеляційних скарг, підтримали доводи викладені у письмових відзивах позивача на апеляційні скарги і просили суд апеляційні скарги відповідача, ТОВ «Автотранссервіс» та ТОВ ВФ «Технополіс» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 07.11.2019р. у цій справі залишити без змін;
перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали цієї адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 18.06.2019 р. виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення № 619 про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро.
З наданої ксерокопії вищезазначеного рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, / а.с. 10 том 1/ вбачається, що цим рішенням :
- пункт 1 - установлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро:
на соціально значущих маршрутах у звичайному режимі руху - 4,50 грн.;
на автобусних маршрутах загального користування, що обслуговуються у звичайному режимі, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення - 8,00 грн.;
- пункт 2 - установлено граничний тариф на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №9, що обслуговується у звичайному режимі руху, який не віднесено до державного (регіонального) замовлення- 9,00 грн.;
- пункт 3 - установлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування №77 та №141, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення - 11,00 грн.;
- пункт 4 - установлено граничний тариф на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №90, що обслуговується у звичайному режимі руху, який не віднесено до державного (регіонального) замовлення - 12,00 грн.;
а пунктом 6 цього рішення передбачено, що нові тарифи вводяться в дію з дати його офіційного оприлюднення у місцевих друкованих засобах масової інформації.
Вищенаведене рішення відповідача оскаржено позивачем до суду і є предметом оскарження у цій адміністративній справі, оскільки на думку позивача це рішення, яке є регуляторним актом, прийнято відповідачем з порушенням процедури, яка передбачена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
При цьому необхідно зазначити, що відповідач у справі незважаючи на те, що під час прийняття спірного рішення він визначав це рішення як регуляторний акт, про що свідчить відповідних надпис на рішенні / а.с. 10 том 1/, під час розгляду цієї справи судом наголошував, що спірне рішення не належить до категорії регуляторних актів, з огляду на те, що ним затверджено тарифи на транспортні послуги.
Тому з урахуванням вищенаведеного вирішальним питанням для правильного розв'язання цього спору є встановлення, чи є рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019р., яке є предметом оскарження у цій адміністративній справі, регуляторним актом.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі врегульовано положеннями Конституцій України, та нормами Законів України Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який серед іншого визначає певну процедуру прийняття регуляторних актів у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Регуляторний акт, відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Регуляторним органом, відповідно до положень цієї ж статі Закону, є - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
Також норми ст. 1 вищезазначеного Закону надають визначення регуляторної діяльності, якою у розумінні Закону є - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019р., яке є предметом оскарження у цій справі, яким встановлено тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро, не містить кінцевої дати його застосування, в ньому не визначено конкретне коло осіб, до яких воно застосовується, тому, приймаючи до уваги, що тарифи на проїзд, які затверджені цим рішенням, стосується кожного пересічного мешканця міста Дніпро, який користується міськими автобусними маршрутами, а також осіб, які відвідують місто Дніпро та користуються у цей час автобусними маршрутами загального користування у місті, а не лише перевізників, що надають послуги з перевезення пасажирів та багажу на місцевих автобусних маршрутах загального користування, а тому спірне рішення регулює поведінку суб'єктів у конкретних правовідносинах, та має публічний характер та стосується інтересів невизначеного кола осіб.
Отже приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача № 619 від 18.06.2019р. за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки це рішення розраховано на неодноразове застосування і спрямовано до невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на транспортні послуги з перевезення населення у м. Дніпро.
При цьому колегія суддів вважає, що аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 31.01.2018р. у справі №490/2099/15-а, від 08.05.2018р. у справі №405/5819/14-а, від 21.12.2018р. у справі №591/1335/15-а.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи з природи спірного рішення як регуляторного акту, його прийняттю мала передувати визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедура.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:
- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;
- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;
- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;
- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;
- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
Положеннями ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.
Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
А положеннями ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
Сукупний аналіз вищенаведених правових норм дає можливість зробити висновок про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій, при цьому оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу такого акту - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики, такі вимоги фактично обумовлені необхідністю одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта, тому проект регуляторного акту разом з аналізом його регуляторного впливу має бути оприлюдненим щонайменше 1 місяць до прийняття такого проекту.
Вищенаведений висновок узгоджується із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом під час розв'язання подібних відносин у постанові від 25.09.2018р. року у справі № 428/7176/14-а.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у справі було підготовлено первісний проект рішення про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро / а.с. 11 том 1/, та проведено визначену умовами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедуру, яка передує прийняттю такого регуляторного акту / а.с. 13-29,160-180 том 2/.
Але порівняльний аналіз змісту первісного проекту рішення відповідача про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро / а.с. 11 том 1/, за яким відповідачем проведено процедуру визначену умовами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та змісту рішення відповідача №619 від 18.06.2019р. / а.с. 10 том 1/, яке ним було фактично прийнято та є предметом оскарження у цій справі, дає можливість зробити висновок що первісний проект рішення та прийняте відповідачем фактично рішення не є тотожними, а саме в них суттєво відрізняються положеннями пункту 2 рішення в частині розміру встановленого цим пунктом граничного тарифу на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №9, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення.
При цьому під час розгляду цієї адміністративно справи судом, відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів стосовно дотримання ним процедури прийняття регуляторного акту, в частині п. 2 рішення №619 від 18.06.2019р., відповідно до положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме аналізу регуляторного впливу щодо застосування граничного тарифу на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №9, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення -9 грн., оприлюднення у встановлені строки проекту рішення у цій частині та аналізу його регуляторного впливу, проведення громадських обговорень з цього приводу, що фактично свідчить про недоведеність відповідачем правомірності прийняття ним рішення у цій частині.
Отже , враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття пункту 2 рішення №619 від 18.06.2019р. діяв не у спосіб , який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування прийнятого відповідачем рішення у цій частині.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, тому апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 12.08.2019р. скасувати.
Вирішуючи заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, вважає, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і рішення відповідача №619 від 18.06.2019в. необхідно визнати протиправним та скасувати в частині п. 2 цього рішення, яким установлено граничний тариф на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №9, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення,-9грн., та відмовити позивачу у задоволенні решти позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Технополіс» - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/6694/19 - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019р. «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпрі» в частині визначення граничного тарифу на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування №9, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення, - 9грн.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 16.03.2020р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко