ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2020 року м. Київ № 826/2946/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України
треті особи, проякі не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - судові експерти визнання протиправними та скасування рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся адвокат ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - відповідач та/або КНДІСЕ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача судових експертів ОСОБА_2 (далі - третя особа-1), ОСОБА_3 (далі - третя особа-2), ОСОБА_4 (далі - третя особа-3), ОСОБА_5 (далі - третя особа-4) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ про присвоєння кваліфікації судових експертів (підтвердження кваліфікації судового експерта): №5 (5) від 27.06.2012 року - ОСОБА_2 та видачі їй свідоцтва №45-11; №1(10) віл 29.02.2012 року - ОСОБА_3 та видачі їй свідоцтва №102-11; №10 (6) від 26.12.2012 та №6 (6) від 05.09.2014 року - ОСОБА_4 та видачі їй свідоцтва 279-12; №9 (4) від 01.12.2011 року - ОСОБА_5 та видачі йому свідоцтва №239-11.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Експертно-кваліфікаційну комісію Київського науково-дослідного інституту судових експертиз створено в порушення вимог частини 1 статті 17 Закону України «Про судовому експертизу», та є нелегітимним органом, і тому її рішення про присвоєння кваліфікацій судових експертів (або продовження дії свідоцтв судових експертів) є протиправними та підлягають скасуванню.
Також позивач стверджує, що службові особи КНДІСЕ порушили свої юридичні обов'язки як суб'єкта владних повноважень у кримінальному провадженні, якому детективами НАБУ було доручено виконання судових експертиз, а саме належну правову процедуру порядку набуття особою процесуального статусу експерта, та не утрималися від вчинення протиправних дій.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок порушень суб'єктом владних повноважень КНДІСЕ вимог Закону України «Про судову експертизу» відбулася зміна стану його суб'єктивних прав та законних інтересів у кримінальному провадженні №52017000000000106, як захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , створено штучні перепони у їх реалізації та навіть унеможливлено їх реалізацію, а саме захист прав та охоронюваних законом інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки обвинувачення ґрунтується виключно на висновках судових експертиз, зроблених особами, які отримали статус експерта в даному кримінальному провадженні та право проведення судових експертиз на підставі рішень нелегітимного органу - ЕКК КНДІСЕ.
Відповідачем подано відзив на позову заяву, у якому останній зазначає, що оскаржувані рішення не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача та стверджує, що останні прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній спростовує доводи КНДІСЕ в частині відсутності порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, посилається на пункт 14 статті 92 Конституції України, частину 1 статті 17 Закону України «Про судову експертизу», норми Кримінально-процесуального кодексу України.
Надалі, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому КНДІСЕ вказує про правомірність прийнятих ним рішень та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Треті особи відношення до позову не висловили, заяв та клопотань не подавали.
Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.05.2016 року до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла постанова Національного антикорупційного бюро України від 04.05.2016 про призначення товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №52015000000000002, яка була зареєстрована за № 7919/7920/16-53.
Проведення товарознавчої експертизи було доручено:
- завідувачу відділу товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії автотехнічних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень ОСОБА_2 , судовому експерту першого кваліфікаційного класу, яка має кваліфікацію судового експерта, в тому числі за спеціальністю 12.1 "Визначення вартості обладнання, сировини, машин та товарів народного споживання" (свідоцтво № 45-11 від 27.06.2012, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 27.06.2017);
- провідному судовому експерту відділу товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії автотехнічних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень ОСОБА_3 , судовому експерту другого кваліфікаційного класу, яка має кваліфікацію судового експерта, в тому числі за спеціальністю 12.1 "Визначення вартості обладнання, сировини, машин та товарів народного споживання" (свідоцтво № 102-11 від 01.03.2007, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 28.02.2017).
27.05.2016 року вказаними експертами був виконаний висновок за результатами проведення експертизи №7919/7920/16-53.
Крім того, 02.07.2016 року до КНДІСЕ надійшла постанова Національного антикорупційного бюро України від 30.06.2016 про призначення комісійної економічної експертизи у кримінальному провадженні № 52015000000000002, яка була зареєстрована за №10620/10621/16-45.
Проведення комісійної економічної експертизи було доручено:
- ОСОБА_4 - головному судовому експерту лабораторії економічних досліджень КНДІСЕ, яка має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств", 11.3 "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій" (свідоцтво від 26.12.2012 № 249-12, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 26.12.2017);
- ОСОБА_5 - старшому судовому експерту IV класу відділу економічних досліджень, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств", 11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій" (свідоцтво № 239-11 від 01.12.2011, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 01.12.2016).
10.08.2016 року вказаними експертами був виконаний висновок за результатами проведення експертизи № 10620/10621/16-45.
Відповідні експерти отримали кваліфікацію судових експертів (продовжили дію свідоцтв судових експертів) на підставі рішень ЕКК КНДІСЕ, а саме: 5 (5) від 27.06.2012 року - ОСОБА_2 та видачі їй свідоцтва №45-11; №1(10) віл 29.02.2012 року - ОСОБА_3 та видачі їй свідоцтва №102-11; №10 (6) від 26.12.2012 та №6 (6) від 05.09.2014 року - ОСОБА_4 ; та видачі їй свідоцтва 279-12; №9 (4) від 01.12.2011 року - ОСОБА_5 та видачі йому свідоцтва №239-11.
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час прийняття спірних рішень та звертає увагу на наступне.
Так, організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року №3166-VI (далі - Закон №3166-VI).
Частиною 1 статті 1 Закону №3166-VI визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства, в контексті положень частини 2 статті 1 Закону №3166-VI забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності (ч. 1 ст. 2 Закону №3166-VI).
При цьому, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом (ч. 3 ст. 2 Закону №3166-VI).
Разом з цим, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року №4038-XII (далі - Закон №4038-XII).
Положеннями статті 1 вказаного закону передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 2 Закону №4038-XII).
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ч. 1 ст. 3 Закону №4038-XII).
У відповідності до положень статті 7 Закону №4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
Згідно положень частини 1 статті 17 Закону №4038-XII для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України.
З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до наступних висновків.
По-перше, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом. Тобто, із даного правила є виключення, що полягає у можливості здійснення підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади владних повноважень у випадках визначених законом.
По-друге, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. В свою чергу, до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
По-третє, для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Як стверджує позивач, на його думку, єдиною законною та легітимною експертно-кваліфікаційною комісією, яка відповідає вимогам частини 1 статті 17 Закону №4038-XII у структурі Міністерства юстиції України є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, як колегіальний орган, який діє при Міністерстві юстиції України та грає роль міжміністерського кваліфікаційного інституту, і яка надає кваліфікацію судових експертів лише особам, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.
Суд не може погодитися із наведеною правовою позицією ОСОБА_1 мотивуючи це наступним.
Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 05.02.2010 року №232/5 затверджено статут Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Статут).
Згідно пункту 1.5. розділу I Статуту Інститут є державною спеціалізованою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) і відповідно до законодавства України здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі криміналістики і судової експертизи.
Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні та інші рахунки в органах Державного казначейства України, валютний рахунок в установах банку, круглу печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, штампам, фірмовий бланк, емблему (п. 1.7. розділу I Статуту).
Відповідно до пункту 3.5. розділу 3 Інститут на виконання основних завдань з підготовки фахівців в галузі судових експертизи та підвищення кваліфікації експертних кадрів Інституту: проводить навчання експертів з метою оволодіння ними новими методами та методиками експертних досліджень, ознайомленні зі змінами в законодавстві з питань судової експертизи; проводить підготовку судових експертів та присвоює у встановленому порядку кваліфікацію судового експерта, кваліфікаційні класи та ранги співробітникам Інституту; проводить підготовку та перепідготовку експертів, які не працюють у державних установах, надає їм методичну та консультативну допомогу; сприяє у роботі працівникам, що готуються до захисту дисертацій для здобуття наукових ступенів.
Як вже було вказано судом вище, присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 року №86/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 року №882/11162 відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою посилення контролю за якістю підготовки та атестації судових експертів з числа фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз і фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ затверджено Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів (далі - Положення №86/5).
Розділом I Положення №86/5 встановлено, що відповідно до статей 10, 14, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» це Положення визначає: функції та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України; функції та порядок діяльності експертно-кваліфікаційних комісій, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України; порядок та умови проходження навчання та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта; порядок проведення атестації судових експертів Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України та експертно-кваліфікаційними комісіями, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України; порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Згідно пункту 3.1. розділу III Положення №86/5 основними завданнями експертно-кваліфікаційних комісій, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Мін'юсту (далі - ЕКК), є: визначення рівня професійної підготовки фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту, шляхом їх атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації та/або кваліфікаційного класу судового експерта; розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз є державною спеціалізованою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України, у складі якої діє експертно-кваліфікаційні комісії, основними завданнями яких є, серед іншого, визначення рівня професійної підготовки фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту, шляхом їх атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації та/або кваліфікаційного класу судового експерта.
З урахуванням зазначеного суд вважає, що твердження позивача про порушення порядку створення експертно-кваліфікаційної комісії визначеного частиною 1 статті 17 Закону №4038-XII є хибним.
При цьому, суд вважає за доцільне вказати в цій частині, що конструкція правової норми частини 1 статті 17 Закону №4038-XII передбачає створення експертно-кваліфікаційних комісій при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Фактично, експертно-кваліфікаційна комісія створена у складі державної спеціальної установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який входить до сфери управління Міністерства юстиції України та здійснює судово-експертну діяльність, тобто є створеним при Міністерстві юстиції України.
Відтак, на думку суду, порушення положень частини 1 статті 17 Закону №4038-XII відсутні.
Між тим, з урахуванням зазначеного суд погоджується з доводами відповідача, що поняття «експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України» не суперечить статуту діяльності експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Окрім вказаного слід наголосити, що посилання позивача на те, що єдиною законною та легітимною експертно-кваліфікаційною комісією, яка відповідає вимогам частини 1 статті 17 Закону №4038-XII у структурі Міністерства юстиції України є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, як колегіальний орган, який діє при Міністерстві юстиції України є помилковими, оскільки Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України та експертно-кваліфікаційна комісія є різними за своїми функціями комісіями.
Зокрема, Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України згідно положень пункту 2.1. розділу II Положення №86/5 здійснює функції щодо проведення атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та самостійно або в складі юридичної особи мають намір на професійній основі здійснювати судово-експертну діяльність, у той час коли експертно-кваліфікаційна комісія здійснює ідентичні функції тільки щодо фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту.
Тобто, Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України та експертно-кваліфікаційна комісія у складі державної спеціальної установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз здійснюють атестацію з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта різним фахівцям, в залежності від місця їх роботи.
В матеріалах справи наявний наказ №46 від 05.11.1996 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду старшого лаборанта сектору судово-автотоварознавчих досліджень ЛА з 04.11.1196 року; наказ Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 27.02.2014 року №41-К, згідно якого ОСОБА_3 , старшого судового експерта переведено з 03.03.2014 року на посаду провідного судового експерта відділу товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії авто технічних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень; наказ (розпорядження) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 05.05.2009 року №_48к про прийняття на роботу з 12.05.2009 року ОСОБА_5 до сектору судово-технічного дослідження документів лабораторії судово-почеркознавчих досліджень та судово-технічного дослідження документів; наказ Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 01.06.2016 року №115к про переведення з 01.06.2016 року ОСОБА_5 , судового експерта лабораторії економічних досліджень на посаду старшого судового експерта лабораторії економічних досліджень; наказ (розпорядження) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 20.01.2012 року №15к про прийняття на роботу з 23.01.2012 року ОСОБА_8 на посаду старшого судового експерта; наказ Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 06.09.2012 року №201к про переведення з 03.09.2012 року ОСОБА_8 на посаду старшого судового експерта відділу досліджень бухгалтерських та фінансово-кредитних документів лабораторії інженерно-технічних та економічних видів досліджень; наказ Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 27.05.2015 року №133к про переведення з 02.06.2015 року ОСОБА_8 на посаду головного судового експерта відділу економічних досліджень; наказ (розпорядження) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 19.04.2011 року №130к про прийняття на роботу з 12.05.2009 року при прийняття на роботу з 07.04.2011 року ОСОБА_2 ; наказ (розпорядження) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 15.08.2011 року №298к про прийняття на роботу з 15.08.2011 року ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору; наказ Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України від 11.10.2011 року №398к про переведення з 17.10.2011 року ОСОБА_2 на посаду завідувача відділу товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії авто технічних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень.
З вказаного слідує, що треті особи є працівниками Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а тому їх атестація, в розрізі приписів Положення №86/5 здійснюється експертно-кваліфікаційними комісіями.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає безпідставним доводи позивача в цій частині, які в свою чергу, не можуть бути покладені в основу рішення суду про задоволення позовних вимог.
Що ж стосується доводів ОСОБА_1 в частині порушення порядку проведення відповідачем атестації третіх осіб, що передбачена положеннями статті 9 Закону №4038-XII суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Закону №4038-XII атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відомості про третіх осіб містяться в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України.
Зважаючи на те, що в ході розгляду адміністративної справи не знайшли свого правового підтвердження посилання позивача на не легітимність створення експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відомості про третіх осіб наявні в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України стверджувати про атестацію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не вбачається за можливе, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Оцінюючи доводи позивача наведені у відповіді на відзив відповідача поданого до суду 04.05.2018 року в частині порушення Міністерством юстиції України вимоги пункту 14 статті 92 Конституції України при прийнятті наказу від 09.08.2005 року №86/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 року №882/11162 суд зазначає, що останній не є предметом розгляду даної адміністративної справи, Міністерство юстиції України не є стороною у справі, а відтак оцінка зазначених тверджень ОСОБА_1 не входить до предмету доказуванням в рамках адміністративної справи №826/2946/18.
При цьому, суд наголошує, що наказ від 09.08.2005 року №86/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 року №882/11162 станом на час прийняття відповідачем спірних рішень був чинним, в судовому порядку не оскаржувався.
Враховуючи вищевикладене, суд не враховує наведені твердження позивача при вирішенні спору по суті.
Інші посилання позивача, як обгрунтування позовних вимог, серед іншого на положення Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд не приймає до уваги, оскільки останній визначає порядок кримінального провадження на території України.
При цьому, в цій частині суд зазначить, що позивач посилаючись на норми КПК України в частині протиправності складених висновків судових експертів в рамках кримінального провадження, захисником підозрюваного якого він є, непозбавлений можливості доводити в рамках кримінального провадження невідповідність останнім вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, під час розгляду даної адміністративної справи судом перевіряється виключно відповідність спірних рішень критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.
Суд не вправі надавати оцінку висновкам експертів, які складені в рамках кримінального провадження, а тому доводи позивача в цій частині залишаються поза увагою суду.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи судом не встановлено оскаржуваних рішень критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору по суті.
Інших доводів в частині протиправності рішень Експертної-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про присвоєння кваліфікації судових експертів (підтвердження кваліфікації судового експерта): №5 (5) від 27.06.2012 року - ОСОБА_2 та видачі їй свідоцтва №45-11; №1(10) віл 29.02.2012 року - ОСОБА_3 та видачі їй свідоцтва №102-11; №10 (6) від 26.12.2012 та №6 (6) від 05.09.2014 року - ОСОБА_4 ; та видачі їй свідоцтва 279-12; №9 (4) від 01.12.2011 року - ОСОБА_5 та видачі йому свідоцтва №239-11 позивачем не наведено.
Таким чином, приймаючи до уваги вищи вкладене, суд приходить до висновку, що спірні рішенні прийняті в порядок, спосіб та в межах наданих відповідачу повноважень, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з цим, при вирішенні спору суд вважає за доцільне оцінити доводи відповідача в частині відсутності порушення оскаржуваними рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
В цій частині суд погодиться з твердженнями позивача про те, що прийнятими рішеннями фактично змінено його суб'єктивні права та законні інтереси у кримінальному провадженні №52017000000000106, як захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки в рамках даного кримінального провадження третіми особами, спірними рішеннями яким присвоєно кваліфікації судових експертів (підтвердження кваліфікації судового експерта) складено відповідні висновки судових експертів, проте вказане не свідчить про протиправність таких рішень.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Разом з цим, судом під час розгляду спору по суті встановлено обставини недоплати позивачем судового збору у розмірі 2114,40 грн., з огляду наступне.
Так, предметом даного адміністративного позову є оскарження позивачем 4 (чотирьох) рішень Експертної-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою-підприємцем немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762, 00 грн.
Звідси слідує, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою-підприємцем немайнового характеру становить 704, 80 грн.
Між тим, частиною 3 статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вже було зазначено судом вище, позивачем заявлено 4 (чотири) немайнові вимоги, у той час коли сплачено судовий збір лише за розгляд однієї у розмірі 704,80 грн.
З урахуванням наведених положень суд вважає за необхідне стягнути з позивача суму недосплаченого ним судового збору за розгляд адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень Експертної-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про присвоєння кваліфікації судових експертів (підтвердження кваліфікації судового експерта): №5 (5) від 27.06.2012 року - ОСОБА_2 та видачі їй свідоцтва №45-11; №1(10) віл 29.02.2012 року - ОСОБА_3 та видачі їй свідоцтва №102-11; №10 (6) від 26.12.2012 та №6 (6) від 05.09.2014 року - ОСОБА_4 ; та видачі їй свідоцтва 279-12; №9 (4) від 01.12.2011 року - ОСОБА_5 та видачі йому свідоцтва №239-11 у розмірі 2114,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6, код ЄДРПОУ 02883096) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача судових експертів Голови Інни Георгієвни (службова адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6, відомості про ідентифікаційний код у суду відсутні), Сорокіної Вікторії Олександрівни (службова адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6, відомості про ідентифікаційний код у суду відсутні), ОСОБА_4 (останнє відоме суд місце перебування - (службова адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6 , відомості про ідентифікаційний код у суду відсутні), Полєннікова Михайла Олександровича (службова адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6 , відомості про ідентифікаційний код у суду відсутні) відмовити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998 , Рахунок отримувача: UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: Судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва) суму недосплаченого ним судового збору за розгляд адміністративного позову у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева