16 березня 2020 р. м. ХерсонСправа № 766/10309/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Корабельного районного управління у місті Херсоні про визнання протиправною бездіяльність,
встановив:
23 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Корабельного районного управління у місті Херсоні (далі-відповідач), в якому просить
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у невиконанні ст20, р. II, Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправним порушенням прав позивача на отримання належної відповіді на його заяву;
- зобов'язати відповідача терміново надіслати позивачу відповідь на його заяву від 01.04.19 р.
Крім того, позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27.05.2019р. вирішено справу передати до Херсонського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
28 лютого 2020 року дана справа надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020р. головуючим суддею визначено суддю Пекного А.С.
Ухвалою від 03.03.2020р. вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
12 березня 2020 року позивачем подана до суду позовна заява (в якості усунення недоліків), відповідно до якої просить (мовою оригіналу): "визнати протиправною бездіяльність Відповідача; забов'язати Відповідача провести примусове виконання за виконавчим листом в Справі №2-а-4738/11, у виконавчому провадженні від 13.03.2014 р. №42439503 згідно з постановою КМУ від 03.09.2014 р. №440, ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.1, ч.1,ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» забов'язати УПФ України у м. Херсоні нарахувати щомісячну надбавку до пенсії
- згідно зі ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в порядку, встановленним постановою суда, з урахуванням індекса споживчих цін та виплаченних сумм, за період з 03.02.2011 р. по 10. 03. 2020 р.; звільнити мене від сплати судового збору, беручи до уваги п. 13, частини 2, статті З, ЗУ «Про судовий збір».".
Зі змісту хвали від 03.03.2020 р. убачається, що підставою залишення позову без руху стала її невідповідність до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що ухвала від 03.03.2020р. містить роз'яснення кожного недоліку позовної заяви з посиланнями на норми чинного законодавства. Також у вказаній ухвалі чітко зазначені спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви, а саме: "З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду оформлену належним чином позовну заяву, із зазначенням у ній: реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта позивача, ідентифікаційного коду відповідача, відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; обґрунтувань порушення прав, свобод, інтересів позивача оскарженою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Також до цієї позовної заяви має бути додані засвідчені належним чином копії доказів, які підтверджують наведені у позову обставини та документ про спалату судового збору у сумі 768,40 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону."
На виконання ухвали від 03.03.2020р. позивач надав до суду позовну заяву наступного змісту (мовою оригіналу): "На мою заяву від 27.12.2016 р., до Начальника відділу ДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсон, про виконання постанови КМУ від 03.09.2014 р. № 440, на сьогоднішній день не отримав ніякої відповіді.
Прошу Вас:
1. визнати протиправною бездіяльність Відповідача,
2. забов'язати Відповідача провести примусове виконання за виконавчим листом в Справі № 2-а-4738/11, у виконавчому провадженні від 13.03.2014 р. №42439503 згідно з постановою КМУ від 03.09.2014 р. №440, ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.1, ч.1,ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» забов'язати УПФ України у м. Херсоні нарахувати щомісячну надбавку до пенсії згідно зі ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в порядку, встановленним постановою суда, з урахуванням індекса споживчих цін та виплаченних сумм, за період з 03.02.2011 р. по 10. 03. 2020 р.
3. звільнити мене від сплати судового збору, беручи до уваги п. 13, частини 2, статті З, ЗУ «Про судовий збір».
Додаток:
Ксерокопія заяви від 27.12.2016 р. 1л. (оригінал знаходиться у мене)
Ксерокопія паспорта та ідей. кода. -1л.
Ксерокопія Виконавчого листа в справі № 2-а-4738/11. ( оригінал Знаходиться у Відповідача)."
З наведеного убачається, що ухвала від 03.03.2020р. не виконана, недоліки позовної заяви залишаються не усунутими. Позовна заява не відповідає вимогам КАС України, з огляду на таке.
Так, відповідно до положень ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вказаних норм, позовна заява не містить: ідентифікаційний код відповідача, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, відповідно ч.1, п.4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У порушення вказаної норми позивачем не зазначено у позові обґрунтування порушень прав, свобод, інтересів позивача оскарженою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, зокрема, позивач не наводить жодного обґрунтування порушення його прав, а лише посилається на порушення відповідачем приписів ст.20 Закону України "Про звернення громадян".
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30- 32 рішення у справі “Наталія Михайленко проти України” (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це “право на суд”, в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах “Рош проти Сполученого Королівства” (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та “Салонтаджі-Дробняк проти Сербії” (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб” (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93).
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід було викласти позовні вимоги у відповідності до положень ст.160 КАС України, обґрунтувавши порушення його прав, свобод, інтересів на захист яких він звернувся до суду з даним позовом, що було зазначено в ухвалі від 03.03.2020р., однак проігноровано позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В порушення вказаної норми позивачем подано позовну заяву від 12.03.2020р. з додатками лише в одному екземплярі (для суду).
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір”.
Згідно ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про державний бюджет на 2019 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач має додати до позову документ про сплату судового збору в сумі 768,40 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Разом з тим, предметом спору не є відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а отже підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на які він посилається, відсутні.
Слід зазначити, що вищезазначені норми та обґрунтування вказані в ухвалі від 03.03.2020р., однак також проігноровані позивачем.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Разом з тим, позивач, заявляючи вимогу про звільнення його від сплати судового збору, не надав до суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Отже, з наведеного убачається, що позивачем не дотримано способу усунення недоліків, чітко встановленого судом в ухвалі від 03.03.2020р., що позбавляє суд можливості прийняття поданої позовної заяви від 12.03.2020р. в якості усунення недоліків позовної заяви від 23.05.2019р.
Фактично ухвала від 03.03.2020р., якою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено спосіб та строк усунення недоліків, не виконана.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі “Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини” (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі “Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).
З огляду на викладене, позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, порушених діями чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, повинен чітко сформулювати вимоги щодо захисту таких прав. Тобто з метою ефективного захисту прав позивача, які він вважає порушеними, останній повинен чітко та конкретно сформулювати позовні вимоги та обґрунтувати їх. У даному ж випадку позивач звернувшись до суду із вимогою про визнання дій протиправними не сформулював таку позовну вимогу чітко, тобто які саме дії він просить визнати протиправними та не обґрунтував свої вимоги.
Отже, вказаний позов підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч. 4 ст.169 КАС України, що не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Корабельного районного управління у місті Херсоні про визнання протиправною бездіяльність разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя А.С. Пекний