ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2020 року м. Київ № 826/4250/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії щодо не врахування надбавки до пенсії як дитині війни, не проведення перерахунку розміру та індексації пенсії за вислугу років позивачу;
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії за вислугою років позивачу, починаючи з дати поновлення виплати пенсії 09.05.2016р із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни та виплачувати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку розміру пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з дати поновлення виплати пенсії 09.05.2016р із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни та виплачувати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі відкрито спрощене провадження.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилається на відсутність підстав для проведення перерахунку розміру та індексації пенсії за вислугу років позивачу та виплату пенсії позивачу на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначає також, що рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями документів, що містяться в матеріалах справи.
По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу призначено пенсію за вислугу років, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З матеріалів справи встановлено, що з жовтня 1992р позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
Постановою Шевченківського районного суду місті Києва від 12.04.2017р позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 жовтня 2016р. № 20376/03/І-1949 щодо відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії, починаючи з 09 травня 2016р.
На виконання рішення суду відповідачем поновлено виплату пенсії позивачу. При цьому відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку розміру пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з дати поновлення виплати пенсії 09.05.2016р із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням індексацій, та виплачувати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з тим, що немає законних підстав.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).
З 01 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49, другим реченням статті 51 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
В пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону №1058, з урахуванням рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.
Після прийняття зазначеного рішення КСУ і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати та здійснення перерахунку розміру пенсії громадянина України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, проголошеного статтею 46 Конституції України.
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішення у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, суд дійшов до висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії у розмірі відповідно до вимог законодавства України, починаючи з дати поновлення виплати пенсії 09.05.2016р із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, та виплачувати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до матеріалів справи, представник позивача Акерман Олег Матвійович звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії від 20.09.2016 року, особисто підписаною позивачем. У матеріалах справи міститься довіреність від 20.05.2015 року, посвідчена нотаріусом у м. Рішон Ле-Ціон, держава Ізраїль, яка підтверджує повноваження представника позивача.
Позивач звернувся до управління за місцем обліку, відповідно до свого зареєстрованого місця проживання.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Отже, вищезазначеними нормами передбачено звернення особи саме до органу за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Натомість, обов'язок проведення пенсійного органу поновити виплати пенсії, здійснити перерахунок розміру виникає на підставі подання належного за формою документа, передбаченого Порядком №22-1.
Судом встановлено, що позивач відповідно до вимог законодавства подав до пенсійного органу необхідні документи для проведення перерахунку розміру та індексації пенсії за вислугу років позивачу.
З врахуванням викладеного, суд зазначає, що з прийняттям рішення КСУ, позивач має право на поновлення виплати пенсії, правові підставі для невиплати пенсії, нездійснення перерахунку розміру пенсії із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни та невиплати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», позивачу як громадянину України, що проживає за кордоном, відсутні.
Тому, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними щодо не врахування надбавки до пенсії як дитині війни, не проведення перерахунку розміру та індексації пенсії за вислугу років позивачу, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії за вислугу років позивачу на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» - підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії - врахувати надбавки до пенсії як дитині війни, здійснити перерахунок розміру пенсії позивачу з 09.05.2016 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи факт того, що відповідач вичерпав можливості діяти на власний розсуд, суд приходить до висновку, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Щодо вимог здійснити індексацію і компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Стаття 3 даного Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно ч. 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як передбачено ч.4 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Відповідно до положень ст. ст. 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно положень п.2 та 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1 - 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а), від 12.02.2019р (справа №814/1428/18) та від 15.04.2019 року (справа №727/7818/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45555/18).
Таким чином, суд дійшов висновку, що недоотримана пенсія підлягає індексації та компенсації.
Крім того суд звертає увагу, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-І пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п.6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999р № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
Також згідно положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини війни та може користуватися всіма пільгами та державними соціальними гарантіями, передбаченими вказаним Законом.
У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача врахувати надбавки до пенсії як дитині війни, здійснити перерахунок розміру пенсії за вислугу років позивача з 09.05.2016 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, а також виплачувати пенсію за вислугу років позивачу на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) протиправними щодо не врахування надбавки до пенсії як дитині війни, не проведення перерахунку розміру та індексації пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ізраїль, ідент. код НОМЕР_1 ).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати розмір пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ізраїль, ідент. код НОМЕР_1 ), починаючи з дати поновлення виплати пенсії 09.05.2016р із врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни та виплачувати на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ізраїль, ідент. код НОМЕР_1 ) у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська