17 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/588/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останньому призначена пенсія за віком та з 08.02.2019 він перебуває на обліку у відповідача. Вказує, що має спеціальний страховий стаж на посаді лікаря більше 35 років, а тому має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначає, що страховий стаж позивача складає 33 роки 1 місяць 28 днів, а тому останній не має права на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', у зв'язку з відсутністю 35 років стажу, як наслідок дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 08.02.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.22-24).
Як слідує із матеріалів справи, на момент призначення позивачу пенсії за віком його загальний стаж становить 44 роки 3 місяці 8 днів. Трудовий (страховий) стаж позивача пов'язаний з роботою на посадах середнього медичного персоналу та лікаря становить 35 років 1 місяць 28 днів. При цьому, відповідачем зараховано позивачу страховий стаж, що дає право на отримання відповідної грошової допомоги 33 роки 1 місяць 28 днів.
Відповідно до трудової книжки позивача від 29.03.1978 серії НОМЕР_1 (а.с.29-31), ОСОБА_1 займався, у тому числі, такою трудовою діяльністю:
- з 01.09.1986 по 31.08.1988 - зарахований до клінічної ординатури за спеціальністю «Хірургія» на кафедру хірургічних хвороб № 2 Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця (запис № 9 та 10).
Згідно архівної довідки від 10.04.2019 № 120/09-49 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця позивач зарахований до клінічної ординатури на кафедрі хірургічних захворювань № 2 Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця з терміном навчання два роки з 01.09.1986 по 31.08.1988 (а.с.25).
Також в довідці від 03.10.2019 № 120/3-2288 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця зазначено, що в період з 01.09.1986 по 31.08.1988 позивач виконуючи програму клінічної ординатури працював в якості лікаря - хірурга в хірургічних відділеннях № 1, № 2 та проктологічному відділеннях. Щорічно проходив атестацію клінічних ординаторів по перевірці знань та практичних навичок на засіданнях Вченої ради 1-го лікувального факультету. Програму клінічної ординатури за індивідуальним планом підготовки виконав у повному обсязі 31.08.1988 та отримав відповідне посвідчення від 31.08.1988 (а.с.26, 28).
11.12.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив у відповідності до вимог законодавства нарахувати та виплатити йому грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.35-39).
Листом ГУ ПФУ в Чернігівській області від 09.01.2020 №98/02/В-12 ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги відмовлено, оскільки останній не має необхідного страхового стажу (35 років) (а.с.40-41).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються загальнообов'язкове (далі - Закон № 1058-ІV).
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
У той же час, п.п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та спеціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: - з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - неменше 25 років 6 місяців; - з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; - з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; - з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; - з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; - з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; - з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; - з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі також - Порядок №1191).
Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV станом на день її призначення.
Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі - Перелік).
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» вказаного вище Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулолаторно - поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
За таких обставин, слід констатувати, що наведеним переліком визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Разом з тим у Положенні про клінічну ординатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 12 від 29.01.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.1998 за № 106/2546 визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів - спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти III-IV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах.
Пунктом 4.12 цього Положення передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.
Згідно з положеннями статті 62 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд, зокрема у постанові від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що невиплата грошової допомоги ОСОБА_1 зумовлена тим, що відповідач не зарахував до стажу роботи, який дає право на отримання грошової допомоги, період навчання в клінічній ординатурі з 01.09.1986 по 31.08.1988, з підстав відсутності такого навчання у Переліку №909, однак вказаний факт не приймається судом до уваги та спростовується доказами в матеріалах справи та Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку №909, тому термін навчання в клінічній ординатурі з 01.09.1986 по 31.08.1988 повинен бути зарахованим до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ураховуючи наведене, та те, що листом від 09.01.2020 за №98/02/В-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області фактично відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, чим порушило право ОСОБА_1 на отримання гарантованих державою коштів, суд вважає, що його позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 17.03.2020.
Суддя О.М. Тихоненко