Справа № 560/2370/19
іменем України
17 березня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086272 від 07 березня 2019 року та стягнути з відповідача 907,00 грн. понесених витрат у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18.12.2018 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було проведено рейдову перевірку додержання вимог законів про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів за маршрутом "Слобідка Рихтівська - Кам'янець-Подільський" автобусом Богдан з номерним знаком НОМЕР_1 , право власності на який зареєстроване за позивачем.
За наслідками перевірки складений акт, яким встановлено, що у вказаному транспортному засобі під час перевірки було виявлене додаткове місце для сидіння пасажирів. На підставі акту вчинений припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, а 07.03.2019 року за невиконання припису прийнята постанова №086272 про застосування адміністративно-господарського штрафу за невиконання перевізником припису щодо усунення порушень транспортного законодавства.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу була оскаржена позивачем до Державної служби України з безпеки на транспорті, рішенням якої скаргу залишено без задоволення.
Позивач вважає постанову безпідставною, оскільки відповідачем не з'ясовано і не встановлено, що згідно з технічними характеристиками автобуса кількість місць для сидіння становить 22+1 (місце водія), що підтверджується листом АТ "Черкаський автобус" №2198/500 від 01.08.2019 року, та свідчить про те, що у цьому транспортному засобі при проведені перевірки було відсутнє непередбачене технічними характеристиками додаткове місце для сидіння пасажира.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзив на позовну заяву у наданий строк не подав.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у сфері пасажирських перевезень автомобільним транспортом.
18.12.2018 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом. Місце перевірки м. Кам'янець-Подільський, АС №1.
Представником Інспекції перевірений транспортний засіб марки Богдан моделі А-09201 (номерний знак НОМЕР_1 ), право власності на який зареєстроване за позивачем, керування здійснював водій ОСОБА_2 .
Під час перевірки виявлене порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт": при здійсненні регулярних пасажирських перевезень за маршрутом "Слобідка Рихтівська - Кам'янець-Подільський" виявлене додаткове місце сидіння для пасажирів, яке не передбачене технічною характеристикою.
Про виявлене складений акт №146333, на підставі якого вчинений припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт і 07.03.2019 року прийнято постанову №086272 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 13 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу перевізника залишено без задоволення.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Суд звертає увагу на неузгодженість та неповноту інформації, яка міститься у акті перевірки, приписі та постанові про накладення штрафу, що свідчить про необґрунтованість рішень суб'єкта влади.
Так, оскарженою постановою про застосування штрафу на позивача накладений штраф за порушення п.27 постанови Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 року "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", який регулює питання розміщення інформації у салонах автобусів, зокрема інформації про загальну пасажиромісткість із зазначенням окремо кількості місць для сидіння пасажирів. Також у спірній постанові зазначається про подію порушення, яка мала місце 05.02.2019 року, тоді як перевірка проводилась і акт складений 18.12.2018 року.
У той же час, відповідальність згідно з абз. 13 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачається за невиконання перевізниками або їх представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства.
В свою чергу, стаття 20 ЗУ "Про автомобільний транспорт", яка згадується у акті перевірки та приписі (а.с.15), передбачає вимоги до транспортних засобів і частин до них, зокрема щодо відповідності вимогам нормативної і конструкторської документації та наявності маркування для їх ідентифікації.
Судом встановлено, що акт перевірки не містить жодних посилань на будь-які об'єктивні докази наявності в салоні транспортного засобу зайвого непередбаченого місця для сидіння, або відсутності інформації про загальну пасажиромісткість ( із зазначенням окремо кількості місць для сидіння пасажирів), як, наприклад, фототаблиці, матеріали відеозйомки, пояснення водія або будь-яких інших осіб тощо. Крім того, акт перевірки не містить зазначення встановленої для цієї моделі транспортного засобу кількості місць для сидіння, а також доказів невідповідності розміщення місць для сидіння вимогам нормативної і конструкторської документації.
Як вбачається із поданої позивачем відповіді Акціонерного товариства "Черкаський автобус" №2198/500 від 01.08.2019 року, кількість місць в автобусі А0920 2004 року випуску згідно з п.5.2.1 протоколу випробувань №3967/2003, виданого ДП ВЦ "Укравтотест" на продукцію "Автобуси міські малі А092 та А09201, що виготовляються серійно згідно з ТУ У 34.1-05390419-003-2003", становить: місць для сидіння - 21, загальна кількість пасажирів - 44, кількість місць обслуговуючого персоналу з водієм - 2.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Богдан модель А-0920 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , кількість сидячих місць разом з місцем водія станом на час перевірки становила 23 місця.
Отже, обмежившись формальною претензією до позивача, відповідач не здійснив перевірку інформації, яка могла підтвердити або спростовувати передбачену виробником кількість сидячих місць у транспорті включно з місцем водія.
Згідно з п.31 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства керівник органу державного контролю за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Суд звертає увагу на те, що припис, складений за результатами перевірки, не містить дату і номер, також відсутні докази його отримання позивачем або докази направлення припису на адресу останнього засобами пошти.
Відтак, судом встановлено, що викладені у акті, приписі та постанові висновки відповідача не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими належними доказами, містять розбіжності, не спростовують відсутність порушень закону зі сторони позивача, наявність в салоні автобуса належної кількості місць для сидіння, що відповідала вимогам нормативної і конструкторської документації. Документи, складені під час перевірки та за її наслідками, не відображають повну і достовірну інформацію стосовно суті начебто виявлених порушень, а тому не є належними доказами дійсного вчинення перевізником вказаних у цих документах порушень.
Протилежне відповідачем не доведено, а судом не встановлено.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень взагалі не надав суду будь-яких доказів, які підтверджують правомірність його дій та спірного рішення.
Відповідно до положень КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оскільки відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а встановлені обставини справи та докази свідчать про його протиправність, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 907 грн. понесених витрат по справі, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі документів, кошти у розмірі 898 грн. сплачені позивачем 29.05.2019 року після прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 59195073 з примусового виконання оскарженої постанови Укртрансбезпеки № 086272 від 07.03.2019 року.
Судом встановлено, що сплачені позивачем кошти не є витратами, пов'язаними з розглядом справи, і не є шкодою, яка може бути стягнута на підставі рішення суду. Повернення таких коштів позивачу повинне здійснюватись на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок)
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі)
Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №826/13636/14.
Зважаючи на це, вимога позивача про стягнення коштів є передчасною, однак після набрання законної сили рішенням суду про скасування спірної постанови позивач може звернутись до органу Казначейства згідно з вказаним Порядком для повернення коштів, сплачених ним на виконання постанови, яка скасована. Відтак, у другій позовній вимозі слід відмовити, а позов задоволити частково.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області №086272 від 07 березня 2019 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17 березня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 (Слобідка-Рихтівська,Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область,32360 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14,Київ 135,01135 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя І.С. Козачок