про відкриття провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
16 березня 2020 р. Справа № 120/1065/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали:
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце відбування покарання: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", місцезнаходження установи: 21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2)
до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (код ЄДРПОУ 08562602, місцезнаходження: вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21001)
про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та зобов'язання вчинити дії,
11.03.2020 поштовими засобами зв'язку до суду надійшла позовна заява засудженого ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відрахування з пенсії позивача грошових коштів на його утримання в установі виконання покарань;
- зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, а саме припинити відрахування грошових коштів з пенсії позивача, засудженого до довічного позбавлення волі, на його утримання в установі виконання покарань;
- зобов'язати відповідача повернути на особовий рахунок позивача грошові кошти, які були протиправно відраховані з пенсії позивача на його утримання в установі виконання покарань за період з квітня 2017 року до лютого 2020 року в загальній сумі 10625,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". В березні 2016 року позивачу призначено пенсію за віком, з якої починаючи з квітня 2017 року відповідач почав щомісячно відраховувати грошові кошти на утримання в установі виконання покарань (за комунальні послуги). Відповідач пояснює свої дії тим, що згідно з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Порядок відшкодування витрат на утримання засуджених до позбавлення волі з їх пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідач посилається на Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджену Міністерством юстиції України № 396/5 від 07.03.2013, відповідно до якої з засуджених, які не працюють, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на особових рахунках засуджених.
Однак, на думку позивача, витрати на утримання в установах виконання покарань можуть застосовуватися лише щодо осіб, які засуджені до обмеження або позбавлення волі на певний строк. Натомість позивача засуджено до довічного позбавлення волі, що є окремим видом покарання. Відтак позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звертається до суду з цим позовом.
Позовна заява в цілому відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Вирішуючи питання щодо підсудності справи Вінницькому окружному адміністративному суду, суд враховує, що згідно з п. 13-1 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Водночас в силу приписів ч. 2 ст. 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Як видно з матеріалів позовної заяви та предмету позову, оскаржувані позивачем дії відповідача охоплюються іншими діями адміністрації установи виконання покарань в розумінні положень п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 539 КПК України розгляд вимог позивача має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 20 КАС України визначено п'ять категорій справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Ця справа до жодної з таких категорій не належить.
Таким чином, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 20 КАС України, відповідно до яких окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
На сьогодні позивач відбуває покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)"(місцезнаходження установи: 21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2).
Отже, з урахуванням правил предметної юрисдикції та територіальної підсудності, ця справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.
Позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання позову, посилаючись на відсутність на його особовому рахунку достатніх коштів для сплати судового збору. При цьому позивач просить суд врахувати його майновий стан та застосувати положення ч. 1 ст. 133 КАС України та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову становить:
- позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позову немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 2102,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 840,80 грн, а майнового 1% від ціни позову, але не менше 840,80 грн.
Позивачем ОСОБА_1 фактично заявлено дві самостійні позовні вимоги, по кожній з яких суд повинен надати оцінку та ухвалити рішення:
1) про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій;
2) про зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти в сумі 10625,71 грн.
Перша позовна вимога за своєю суттю є вимогою немайнового характеру. Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною вимогою становить 840,80 грн.
Інша позовна вимога є вимогою майнового характеру і розмір судового збору за цією вимогою становить також 840,80 грн.
Отже, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до суду цього адміністративного позову становить 1681,60 грн.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 КПК України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач є особою, засудженою до довічного позбавлення волі.
Також спір стосується тих питань, які суд вирішує відповідно до ст. 537 КПК України.
Крім того, згідно з довідкою державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (без номеру та дати) позивач отримує пенсію, з якої щомісячно відраховуються витрати на комунальні послуги та здійснюються утримання за виконавчими листами. Так, за лютий 2020 року позивачу виплачено пенсію в розмірі 1638,00 грн. Водночас проведені утримання склали 772,08 грн. Відтак на особовий рахунок позивача зараховано 865,92 грн.
Згідно з іншою довідкою державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (без номеру та дати), станом на 01.02.2020 на особистому рахунку позивача знаходились кошти у сумі 751,70 грн.
Якщо підсумувати зазначені суми, то на момент звернення до суду на особовому рахунку позивача обліковується загальна сума не більше ніж 1617,62 грн.
Отже, судом встановлено, що у позивача відсутні кошти, достатні для сплати судового збору за цією позовною заявою.
Відтак позивач звільняється від сплати судового збору в силу вимог закону, а саме на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, не потребує вирішення питання про його звільнення від сплати судового збору судом.
Визначаючиь щодо того, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 5 ст. 12 КАС України).
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним і в силу вимог пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Перелік цих справ відповідає справам, визначеним у пунктах 1-4 частини 4 статті 12 КАС України.
В силу вимог ч. 1 ст. 260 КАС України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Отже, змістовний аналіз вказаних вище норм процесуального права вказує на те, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, окрім тих справ, які обов'язково повинні розглядатися судом у загальному позовному провадженні, перелік яких чітко передбачений у ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. Крім цього, саме суд визначає форму адміністративного судочинства для розгляду конкретної справи і згідно з вимогами п. 4 ч. 9 ст. 171, ч. 1 ст. 260 КАС України питання про це вирішується в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі
Відтак, оскільки ця справа не належить до тих справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, на переконання суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення по суті спору не потребує заслуховування усних пояснень сторін у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 16, 20, 32, 72, 77, 80, 133, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 261, 263, 294 КАС України, -
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач звільняється від сплати судового збору на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
3. Розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а в силу положень ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
5. Встановити відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
6. Встановити позивачу 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
7. Встановити відповідачу 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.
8. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
9. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович