м. Вінниця
17 березня 2020 р. Справа № 120/143/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимог відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7299/17 від 09.01.2020 та від 07.12.2018. Позивач зазначає, що з 22.05.2002 по 29.11.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 2009 року не здійснює підприємницької діяльності, натомість з 1995 року працює лікарем КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої допомоги". Вважає, що оскільки вказаний роботодавець сплачував за нього як найманого працівника єдиний внесок, то у нього (позивача) не може виникати обов'язку зі сплати єдиного внеску як особи, що перебуває у трудових відносинах. Крім того, зазначає, що будь-яких документів, актів перевірок, повідомлень чи рішень про наявність у нього податкової заборгованості від органів ДПС не отримував, про наявність оскаржуваних вимог дізнався з копії постанови державного виконавця.
Ухвалою від 20.01.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-7299-17 від 07.12.2018 із зазначенням підстав для його поновлення та наданням суду відповідних доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду та/або доказів щодо дати отримання вимоги № Ф-7299-17 від 07.12.2018.
Ухвалою від 29.01.2020 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 19.02.2020. Окрім того, встановлено сторонам строки для подачі відзиву на адміністративний позов, відповіді на відзив та заперечення.
14.02.2020 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечував проти позову в повному обсязі. Зазначає, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Станом на 10.02.2020 позивач значиться в податковому обліку, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, в стані "припинено", але з обліку не знято. Відповідно до пп. 6 п. 11.18 розділу ХІ Порядку №1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Вказує, що така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
В судове засідання, призначене на 19.02.2020 сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд із цим від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо можливості розгляду справи, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстави відкладення судового засідання викладені в ч. 2 ст. 205 КАС України. Окрім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що перешкод для розгляду справи по суті немає, а тому суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
За приписами ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані докази та матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 22.05.2002 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради та перебував на спрощеній системі оподаткування. Поряд із цим з 1995 року позивач працює лікарем у КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої допомоги.
Згідно з обліковими даними контролюючого органу "Податковий блок" взятий на облік в контролюючому органі 22.05.2002 №0120376. Код основного виду діяльності - 47.29 (роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення - проведено 29.11.2019 (рішення про припинення № 21740060002067926).
На підставі облікових даних платника податків контролюючим органом сформовано та прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-7299-17 на суму 15819,54 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2019 на суму 26539,26 грн.
Не погоджуючись із такими вимогами про сплату боргу позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з п. 2 ч. ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, обов'язковою умовою для визначення фізичної особи платником єдиного внеску згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI є наявність статусу фізичної особи - підприємця.
Як уже зазначалося, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.05.2002. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення позивача як фізичної особи-підприємця проведено 29.11.2019 (рішення про припинення № 21740060002067926).
Відповідно до абз. 1 п. 3 та п. 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же порядок адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
При цьому необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Судом встановлено, що відомості про дохід позивача як фізичної особи-підприємця за 2017-2019 роки матеріалах справи відсутні. При цьому сума недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2017-2019 роки розрахована відповідачем, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Відповідно до наявних у справі довідок про доходи № 2, №3, № 4 від 09.01.2020 з липня січня 2017 по грудень 2019 року КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" щомісяця сплачувало єдиний внесок за позивача як працівника КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги".
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
З урахуванням обставин справи відповідачем не доведено, що в 2017-2019 роках позивач отримував дохід в якості фізичної особи-підприємця, а платником єдиного внеску на користь ОСОБА_1 є його роботодавець.
Таким чином, відповідач протиправно сформував та направив позивачеві оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області №Ф-7299-17 від 07.12.2018 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-7299-17 від 09.01.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович