Справа № 495/3483/19
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 березня 2020 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - одноособово судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Завацькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся 17.04.2019 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 19628,31 грн. за кредитним договором б/н від 18.03.2014 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 18.03.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Проте зобов'язання за кредитним розрахунком не виконала, у зв'язку з чим у відповідачки станом на 28.03.2019 року мається заборгованість у сумі 19628,31 грн., з яких:
-1039,08 грн. - заборгованість за кредитом;
-14478,36 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 2700,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 910,87 грн. - штраф (процентна складова).
В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав заяву згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати в його відсутність, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, згідно оголошення на офіційному сайті суду та судовими повістками, які повернуті з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 18.03.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
В заяві №б/н від 18.03.2014 року відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними договір. Договором та зазначеними правилами передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, позивач надав до суду розрахунок, згідно якого станом на 28.03.2019 року мається заборгованість у сумі 19628,31 грн., з яких:
-1039,08 грн. - заборгованість за кредитом;
-14478,36 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 2700,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 910,87 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи, погашення за кредитом відповідачкою останній раз було сплачено 06.09.2016 року у розмірі 500,00 грн.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
У постанові НБУ № 705 від 05.11.2014 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використанні під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді кетового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 ч.1, 612 ч.1 ЦК України).
Позов заявлено із посиланням на те, що договором і "Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку" передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не є доказом на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Витягом з Тарифів та Витягом з Умов і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку.
До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1 ст. 634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з березня 2014 року по березень 2019 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову .
Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.
Виходячи з того, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, анкета-заява не містить відомостей про домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть прийматись як стандартна (типова) форма, що встановлена на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджують вказаних обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Доводи Банка про доведеність вимог в частині стягнення заборгованості за процентами не приймаються до уваги.
Анкета-заява, а також інші матеріали справи не містить належних доказів того, що позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена із Витягом з Тарифів та Витягом з Умов, що діяли на момент підписання анкети-заяви від 18.03.2014 року і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов Банку.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду України, висловлену у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, в якій зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і призвів би до покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Банк, як кредитор і позивач, повинен довести факт того, що позичальниця була ознайомлена і прийняла Умови та Правила, а також Тарифи, що діяли 18.03.2014 року, на момент укладення кредитного договору.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Оскільки позивач не довів своїх вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, право позивача підлягає захисту судом шляхом часткового задоволення позову зі стягненням заборгованості по кредиту у розмірі 1039,08 гривень.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 343, 526, 527, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 83,89, 141, 263-265, 280-281 ЦПК, суд-
Позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», юридична адреса: вул. Набережна Перемоги 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО: 305299 заборгованість у розмірі 1039,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», юридична адреса: вул. Набережна Перемоги 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО: 305299 судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя