Справа № 626/341/20
Провадження № 2/626/244/2020
Іменем України
06.03.2020 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченко В.О.
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
представника позивача Орєхової Н.В.,
розглянувши в підготовчому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, що належить Кирилівській сільській раді Красноградського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначила, що у 2009 році вона разом з неповнолітнім сином переїхала на постійне місце проживання до с. Кирилівка Красноградського району Харківської області, де поселилася до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 і з того часу постійно проживає у вказаному житловому будинку, що підтверджується актом обстеження від 02 грудня 2019 р. складеного Кирилівською сільською радою Красноградського району Харківської області, довідкою Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області № 449 від 22.10.2019 р.
Заселилася їхня сім'я до вказаного будинку на підставі того, що житловий будинок не мав господаря, був покинутим. Зі слів мешканців села у вказаному будинку протягом тривалого часу ніхто не проживав.
Кирилівська сільська рада не заперечувала проти її заселення до вказаного будинку, а також підтвердила, що житловий будинок є безхазяйним та покинутим, а отже вони можуть вселятися та користуватися вказаним житловим будинком.
За весь час проживання позивача у вказаному житловому будинку жодних претензій та позовів у зв'язку з володінням та користуванням нею будинком до неї не пред'являлись.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 189810276 від 22.11.2019 р., довідки КПТІ «Інвентаризатор» № 451 від 18.12.2019 р., довідки Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області № 497 від 20.11.2019 р. право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . не зареєстровано.
Позивач вважає, що вона добросовісно заволоділа даним майном, продовжує відкрито та безперервно володіти ним більше 10 років, тому вважає, що в неї виникло право на набуття права власності на це майно за набувальною давністю.
Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення аналогічні зазначеним в позовній заяві.
Від представника відповідача Кирилівської сільської ради, 03.03.2020 року, надійшла письмова заява, відповідно до якої вона просить розгляд справи проводити без участі представника сільської ради, позов визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоводенню виходячи з наступного.
У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).
Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства , закрема в статті 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України визанчено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України обставинами , які мають значення для справи, і, які повинен довести сам позивач ( ч.1 ст. 81 ЦПК України) , є законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність ( тобто строк володіння).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Судом встановлено, що право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 189810276 від 22.11.2019 р., довідки КПТІ «Інвентаризатор» № 451 від 18.12.2019 р., довідки Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області № 497 від 20.11.2019 р. (а.с. 9-11).
Тобто даний будинок не має власника.
Згідно інформації Кирилівської сільської ради ОСОБА_1 не зареєстрована, але проживає по АДРЕСА_1 з 2009 року по теперішній час (а.с. 8).
З 2009 року пройшло більше 10 років, коли позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє майном.
Таким чином, виходячи з вище викладеного, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, що належить Кирилівській сільській раді Красноградського району Харківської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст.ст. 4-5, 76-83 ЦПК України суд ,-
Позов ОСОБА_1 до Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, що належить Кирилівській сільській раді Красноградського району Харківської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2020 року.
Суддя