Справа № 344/19955/19
Провадження № 2/344/1237/20
05 березня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Ковалюк І.П.
секретаря Караїм Ю.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Національні інформаційні системи» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,-
Позивач ДП «Національні інформаційні системи звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2 846,25 грн. відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, а також понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді водія ДП «НАІС», керуючи автомобілем, що належить ДП «НАІС», порушив вимоги ПДР, здійснивши зіткнення із транспортним засобом під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого даний автомобіль отримав механічні пошкодження. В подальшому ДП «НАІС» на підставі рішення суду від 10.12.2018 року сплатив потерпілому ОСОБА_3 кошти в загальній сумі 2 846,25 грн.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Причину неявки суду не повідомив. Про судове засідання відповідач був повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування шкоди в порядку регресу, внаслідок чого особа позивається про його стягнення заборгованості по виплаті страхового відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Так, судом встановлено, що 14.12.2015 року ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи», керуючи автомобілем марки FIAT Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить державному підприємству «Національні інформаційні системи» (далі - Позивач, ДП «НАІС», Підприємство) та був закріплений за Відповідачем на підставі наказу від 25.09.2015 № 03/01-08, о 09-00 год. по вул. Стуса у м. Івано-Франківську, не вибрав безпечного бокового інтервалу, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, здійснивши зіткнення із транспортним засобом марки FORD Focus, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого даний автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 28.12.2015 у справі №344/17455/15-п, що залишена без змін постановою Апеляційного суду Івано- Франківської області від 04.02.2016, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Наказом Івано-Франківської філії ДП «НАІС» від 25.09.2015 № 03/01-08 «Про закріплення транспортних засобів» (копія додається) автомобіль марки Fiat, модель Doblo Panorama, 2010 року випуску, був закріплений за Відповідачем для забезпечення вирішення виробничих потреб працівників філії. Із вказаним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 25.09.2015, про що свідчить його підпис на аркуші ознайомлення.
На момент вчинення ДТП Відповідач виконував трудові обов'язки.
Вказані вище обставини досліджувались та підтверджуються рішенням Івано- Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2018 у справі №344/135/17.
Автомобіль марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3 належить на праві власності Державному підприємству «Національні інформаційні системи» на момент скоєння ДТП перебував під керуванням ОСОБА_2 , який на момент вчинення ДТП був працівником Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та виконував трудові обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.12.2015, визнано в судовому порядку Відповідача, який на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ДП «НАІС», а саме - працював водієм автотранспортних засобів Івано-Франківської філії ДП «НАІС», і виконував на момент ДТП покладеш на нього трудові обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними тішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи викладені обставини, потерпілий внаслідок ДТП звернувся із відповідним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до Івано-Франківського міського суду, який у свою чергу рішенням у цивільній справі №344/135/17 від 10.12.2018, що залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04.03.2019, частково задовольнив позов ОСОБА_3 до ДП «НАІС» та стягнув з останнього 1 295,05 грн. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, 1 000,00 грн. моральної шкоди та 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору.
ДП «НАІС» повністю виконало вказане судове рішення та здійснило в добровільному порядку оплату ОСОБА_3 коштів у загальній сумі 2 846,25 (дві тисячі вісімсот сорок шість грн. 25 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 5265 від 26.06.2019, що в свою чергу призвело до понесення Позивачем реальних збитків.
Таким чином, ДП «НАІС» здійснило відшкодування шкоди потерпілому у ДТП 26.06.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
На підставі ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної, підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову. При цьому, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди становить 1 рік з дня її виявлення. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати роботодавцем певних сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.
Окрім того, цією ж постановою Пленуму Верховного Суду України визначено, що судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток, якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку із закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).
Відповідно до ч. 5 п. 6 та п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдана шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1991 ЦК України).
26.06.2019 ОСОБА_3 було перераховано 2 846,25 (дві тисячі вісімсот сорок шість грн. 25 коп.), що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2019 № 5265.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, як то: витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням (експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних тій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач поніс витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується доданим до позову платіжним дорученням від 23.09.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187,1191 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 130, 133, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 14, 76-81, 89,141, 247, 259, 263-265, 273,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Державного підприємства «Національні інформаційні системи» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь державного підприємства «Національні інформаційні системи» (код СДРПОУ - 39787008; вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053) 2 846,25 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість грн. 25 коп.) відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 народження РНОКПП - НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ковалюк І.П.
Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2020 року.