Провадження № 2/582/72/20
Справа № 582/127/20
Копія
"12" березня 2020 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :
головуючого судді - Жмурченка В.Д.
за участю секретаря - Коваль В.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , с. Коровинці, Недригайлівського району Сумської області, до ОСОБА_2 , с. Коровинці, Недригайлівського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
06 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи провести без його участі, заявлені вимоги підтримав повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву, у якій просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У зв'язку із визнанням відповідачем обставин, які наведені позивачем у позовній заяві на підтвердження своїх вимог, суд вважає, що ці обставини не підлягають доказуванню і оцінює їх як достовірні докази.
Згідно з ст. 206 ЦПК України (Закон, ВР України, від 03.10.2017 р., № 2147-VIII) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об'єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Частиною 4 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Із змісту ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Вимоги про стягнення судових витрат позивач не пред'являв.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , с. Коровинці, Недригайлівського району Сумської області, до ОСОБА_2 , с. Коровинці, Недригайлівського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.п. 5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України від 15.12.2017, до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : В. Д. Жмурченко