Провадження № 2/582/15/20
Справа № 582/1072/19
Копія
"03" березня 2020 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Петен Я.Л.,
за участю секретаря - Климась С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» м. Київ, до ОСОБА_1 , с. Хоружівка, Недригайлівського району Сумської області, про стягнення заборгованості, -
Представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Фацул М.В. звернулась до суду з даним позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у сумі 128000,00 грн. та 1921 грн. судових витрат. Обґрунтовує свої вимоги тим, що 24.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26251018715301 на суму 33318,02 грн. 19.07.2016 Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал». На баланс Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 не виконував свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.07.2019 складає 128000,00 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 14912,15 грн., заборгованість за процентами - 19207,95 грн., заборгованість за комісією - 100,00 грн., штрафні санкції - 93779,90 грн. У зв'язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, останньою подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та відповідача, в якій вона також просила відмовити у задоволенні позову на підставі викладених у відзиві на позов обставин.
Окрім того, представником відповідача подано відзив на позов, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» та застосувати строк позовної давності як до вимоги про стягнення основної заборгованості по тілу кредита, так і по вимогам про стягнення процентів, комісії та штрафних санкцій, оскільки картка ОСОБА_1 отримана у 2012 році з встановленим по ній строком дії до 24 вересня 2015 року (36 місяців), а останні платіж по погашенню заборгованості відповідачем здійснено ще у 2015 році. Відповідно строк позовної давності минув у 2018 році.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 24.09.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «Перший Український міжнародний банк», укладено кредитний договір № 26251018715301, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 33318,02 грн.
Згідно умов договору (п. 2.4), строк кредитування визначено 36 місяців, тобто до 24.09.2015. Умовами договору сторонами узгоджено нарахування комісії, відсотків, а також штрафних санкцій.
19.07.2016 Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до АТ «Перший Український міжнародний банк», що підтверджується випискою з ЄДРПОУ і який є його правонаступником, що підтверджується Статутом ПАТ «ПУМБ», тому на його баланс передано кредитну заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».
Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 23.07.2019, у ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань, перед Банком виникла заборгованість за кредитом у розмірі 128000,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 14912,15 грн., заборгованість за процентами - 19207,95 грн., заборгованість за комісією - 100,00 грн., штрафні санкції - 93779,90 грн., на підтвердження чого додано розрахунок заборгованості суми кредиту, відсотків, комісії та неустойки (а. с. 190-196).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).
В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в кредитному договорі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, розрахунок наявної заборгованості відповідача частково здійснено поза межами строку кредитування, тобто після 24.09.2015, що є неправомірним. Тому, з урахуванням позиції Верховного суду, викладеної у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту лише щодо суми заборгованості, як по основній, так і по комісії, відсоткам та штрафним санкціях, нарахованої в межах строку кредитування (до 24.09.2015), а в частині нарахованої заборгованості після 24.09.2015 позовні вимоги визнаються необґрунтованими.
При цьому, у відзиві на позов представник відповідача просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, мотивуючи це тим, що останній платіж ОСОБА_1 було здійснено у 2015 році, а позов подано до суду лише 12 серпня 2019 року, слід застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Із копії наявних в матеріалах справи «Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта)» та «Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування» вбачається, що картковий рахунок був відкритий ОСОБА_1 в АТ «Банк Ренесанс Капітал» 24.09.2012 та видано картку терміном дії 36 місяців до 24 вересня 2015 року). При цьому, доказів продовження терміну дії цієї картки позивачем не подано. Представником відповідача зазначено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 27.05.2015. Згідно розрахунку, наданого позивачем, останній платіж ОСОБА_1 було здійснено по погашенню суми кредиту 17.03.2015, по погашенню заборгованості по відсоткам 27.05.2015.
Звернувшись до суду з позовом 12.08.2019 позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати за заявою представника відповідача наслідки пропуску строку позовної давності звернення до суду в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості, розрахованої позивачем до 24.09.2015, та відмовити у позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У позові Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» м. Київ, до ОСОБА_1 , с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області, про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Повне рішення складене 10 березня 2020 року (07-09 березня 2020 року - вихідні).
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Я. Л. Петен