Справа № 585/2737/19
Номер провадження 1-кп/585/117/20
16 березня 2020 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12019200000000193 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Від прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 .. В обгрунтування клопотання послався на те, що в обвинувальному акті потерпілими визнано: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .. При цьому в обвинувальному акті не викладено обставин вчинення обвинуваченим злочину щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які визнані потерпілими в іншому кримінальному провадженні щодо вбивства їх батька.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання. Вважає, що обвинувальний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу. Також вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки на даній стадії провадження виключення потерпілих з обвинувального акту не передбачено вимогами КПК.
Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.
За змістом вимог ст.314 КПК України суд, зокрема, вирішує питання про відповідність обвинувального акту вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальним актом є процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, а також яке має відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт поряд з іншими відомостями має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Приписами ч.1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що як виклад фактичних обстави, так і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті мають містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, способу і мотивів вчинення злочину, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
В основу набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого).
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні крадіжок за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло, що спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 21807 грн., потерпілій ОСОБА_8 - матеріальну шкоду на загальну суму 4190 грн., потерпілому ОСОБА_11 - матеріальну шкоду на загальну суму 73164 грн.
В обвинувальному акті потерпілими вказані: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинуваченим завдано матеріальну шкоду на загальну суму 73317 грн., яка не відшкодована (а.с.7).
В обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_12 в частині вчинення злочину щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а саме щодо події кримінального правопорушення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, способу і мотивів вчинення злочину, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Таким чином має місце неконкретизоване формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 щодо вчинення злочину у відношенні ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що унеможливлює якісне та в повній мірі здійснення захисту від пред'явленого обвинувачення, і безперечно, порушує право особи на захист.
Європейський орган конвенційної юрисдикції вважає, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення (рішенні від 25.07.2000у справі «Маттоціа проти Італії»).
Також, Європейським судом з прав людини неодноразово зазначалось, що важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду у кримінальній справі є надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи («Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд; єдиною правовою підставою для повернення обвинувального акту прокурору під час підготовчого судового засідання є його невідповідність вимогам КПК України, а саме положенням ст.291 КПК України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні однозначно не є таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України та кореспондується з позицією Європейського Суду, практика якого відповідно до ч.5 ст.9 КПК України враховується при застосуванні Кримінального процесуального законодавства України.
Зазначені недоліки обвинувального акту позбавляють суд можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду та є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, що узгоджується з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, який надає таке право суду у підготовчому судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 91, 110, 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 371, 372 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019200000000193 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з додатками повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області ОСОБА_6 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1