Справа № № 585/2215/19
Номер провадження 1-в/585/5/20
13 березня 2020 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни клопотання:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця смт. Врубовський Лутігнського р. Луганської обл., одруженого, раніше тричі засудженого, останній раз засуджений 29 травня 1998 року Луганського обласного суду за п. «г», «і» ст. 93, ч.2 ст. 215-3, ч.2 ст. 89, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді смертної кари з конфіскацією частини майна, ухвалою Луганського обласного суду від 3 серпня 2000 року призначене ОСОБА_5 за п. «г», «і» ст. 93 КК України покарання у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення, або заміну покарання більш м'яким, -
ОСОБА_5 звернувся в суд з клопотанням в якому просить звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, або замінити не відбуту частину покарання більш м'яким, або обмежитися відбутим покаранням і звільнити його в залі суду.
В обґрунтування клопотання вказав, що мета його звернення це припинення порушення прав людини, гарантованих йому, при цьому послався на рішення ЄСПЛ. Також вказав що у місцях позбавлення волі він перебуває з 25 серпня 1997 року, а у Роменській ВК з жовтня 2004 року. Суд зобов'язаний захистити його права та припинити катування. За час перебування у ВК він сумлінно себе вів, за 20 років не має жодного порушення, а має заохочення. Коли була робота, з повагою ставиться до праці. Перебуваючи у ОСОБА_6 увірував у Господа Іісуса Христа. Має соціальні зв'язки з рідними - племінницею, донькою, сестрою. Йому вже 56 років, він не молода людина , йому вже важко відбувати покарання, особливо у камері, Увесь цей час він знаходиться в умовах, які Європейський суд визнав неприйнятними. Перебування у камері такий час само - по собі катування. За ці роки він переніс багато хвороб, алергію, підвищення вмісту глюкози, від малорухливого способу життя болять сустави, випали усі зуби. Сам він вважає що вже виправився, оскільки в його життя прийшов Бог і його думки кардинально змінилися, і немає сенсу його більше тримати в місцях позбавлення волі. Йому є де жити, працювати, його чекають вдома, він хоче проповідувати ОСОБА_7 . Вищенаведене дає підстави стверджувати що на даний час відсутні вимоги пенілогічної підстави для подальшого тримання в місцях позбавлення волі і він має право на перегляд вироку. 12 березня 2019 року ОСОБА_8 виграв справу поти України і в Україні вже таке рішення є. Роменський міськрайонний суд по справі від 24 травня 2019 року постановив змінити засудженому ОСОБА_9 довічне позбавлення волі на 20 років, посилаючись на вищу юридичну силу Конституції України. Юридична спільнота від такого рішення у захваті, вперше в Україні такий прорив у бік верховенства права. Окремо хоче зазначити, що призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі за ст. 93 КК України порушило верховенство права та правової визначеності закону. Вважає, що до прийняття КК України 2001 року повна відсутність правової визначеності, не надавала права судам застосовувати повний вид покарання «довічне позбавлення волі» до злочинів як не були визначені законом як особливо тяжкі. Крім цього, вважає, що відповідно ст. 28 Конституції України він має право на зменшеність йому покарання «Довічне позбавлення волі», та реалістичну перспективу звільнення та повернення у суспільство. Враховуючи що згідно ст. 8 Конституції України є норми прямої дії, право на перегляд призначеного покарання засуджений має право на підставі норм прямої дії Конституції та Конвенції незалежно від закріпленого механізму його реалізації у законах України. Відсутність у законодавстві України механізму вирішення питання про наявність вагомих пенологічних підстав для подальшого тримання засудженого в місцях позбавлення волі не має вважатись підставою для відмови у розгляді та задоволенні даного клопотання, оскільки статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини громадянина захищаються судом. Також посилається на Резолюцію Комітету Ради Міністрів Європи щодо поводження із засудженими, Рішення Конституційного суду України № 2-рп/2016 від 1 червня 2016 року, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Вважає, що клопотання яке ґрунтується на Конвенції та практиці ЄСПЛ має бути задоволене. Крім цього вказує, що при розгляді даного клопотання, користуючись верховенством права суд зобов'язаний припинити катування, порушення ст. 3 Конвенції, визначити термін можливого перегляду покарання шляхом застосування або дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, або умовно-дострокового звільнення, а у разі відмови в у звільненні встановити проміжки часу для повторного розгляду та чіткі критерії на підставі яких він має відбутися.
В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав клопотання і просив задоволити. Суду пояснив, що він вважає принизливою призначену йому міру покарання. Для помилування не може звернутися тому що всі документи перебувають на окупованій території. Він не може працевлаштуватися, писав три заяви на працевлаштування. В колонії він не працював. В останнє звертався з приводу працевлаштування може пів року тому. У випадку звільнення в нього є місце проживання. В нього є сестра, племінниця, донька. В українському законодавстві немає норми під яку він підпадає, він керується рішеннями ЄСПЛ. Тяжких хвороб у нього немає. Він хоче щоб суд припинив тортури і застосував умовно-дострокове звільнення.
Представник Роменської ВК ( № 56) вважав, що клопотання задоволенню не підлягає, ОСОБА_10 проходив планові медичні огляди, тяжких захворювань немає. За наявності тяжкого захворювання засуджений має бути направлений до спеціалізованої медичної установи для обстеження, про що складається висновок, такого висновку по ОСОБА_5 немає. Клопотання безпідставне і задоволенню не підлягає.
Прокурор вважав що клопотання не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.
Захисник ОСОБА_4 клопотання підтримав і просив задоволити. Підтримав обґрунтування наведені в клопотанні.
ОСОБА_5 засуджений вироком Луганського обласного суду від 29 травня 1998 року за п. «г», «і» ст. 93, ч.2 ст. 215-3, ч.2 ст. 89, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді смертної кари з конфіскацією частини майна. У вироку вказано, що міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити утримання під вартою.
25 серпня 1998 року Ухвалою Верховного Суду України вирок відносно ОСОБА_5 залишено без змін.
3 серпня 2000 року ухвалою Луганського обласного суду призначене ОСОБА_5 за п. «г», «і» ст. 93 КК України покарання у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК України (1960 р.) визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19 серпня 2009 року визначено, що строк відбування покарання, призначеного вироком Луганського обласного суду від 29 травня 1998 року ОСОБА_5 , відраховувати з 25 серпня 1997 року.
З характеристики на ОСОБА_5 від 3 липня 2019 року вказано, що за час відбування покарання характеризується з позитивного боку, порушень режиму тримання не допускав, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки заохочувався три рази. На виробництві установи до праці на даний час не залучений, але бажання працювати має. Приймає участь у програмі диферинційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Фізкультура та спорт». До заходів, що сприяють становленню засуджених на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно-корисної діяльності відноситься задовільно.
Також судом досліджені інформації щодо ОСОБА_5 які надані: релігійною громадою християнської церкви «Нове покоління», християнською місією «Джерело життя» об'єднаної церкви християн віри євангельської, релігійною організацією «Релігійна громада «Церква християн віри євангельської «Скинія», релігійною громадою незалежної місцевої церкви повного євангелія «Життя з достатком», релігійною громадою «Сила радості» та Благодійним фондом «Життя заради людей», які вказали позитивні висновки щодо ОСОБА_5 , просили розглянути справу на його користь та висловлювали готовність допомогти ОСОБА_5 в майбутньому.
З наданих матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_5 не працевлаштований, проте в характеристиках вказано що не працевлаштований на основному виробництві установи із-за відсутності робочих місць, але наміру працювати не має. При цьому в річних характеристиках ОСОБА_5 , які складалися в період до 2014 року містяться висновки, що він не виправився.
30 вересня 2014 року ОСОБА_5 переведено до багатомісного ПКТ та надано дозвіл на участь у групових заходах.
В характеристиках ОСОБА_5 починаючи з 2014 року зазначається що він став на шлях виправлення.
4 червня 2014 року Роменський міськрайонний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на обмежений строк - 15 років.
У відомостях про наявність стягнень і заохочень вказано, що ОСОБА_5 мав три стягнення в 1998-1999 роках, і два заохочення в 2018 році.
Відповідно до ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Положенням ч. 1 ст. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.
Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Детальний механізм помилування визначений Положенням «Про порядок здійснення помилування», затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015.
Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, суд позбавлений підстав задоволити клопотання ОСОБА_5 в цій частині, оскільки КПК України та КК України не наділяють суд повноваженнями вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк.
Стосовно клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, то підстави для звільнення ОСОБА_5 умовно-достроково відсутні, так як він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, а відповідно п. 3) ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбуття не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо-тяжкий злочин. Тобто в даному випадку відсутні об'єктивні дані на підтвердження того, що ОСОБА_5 відбув строку призначеного покарання, а самостійно визначити чи відбув ОСОБА_5 вказану частку строку у суду підстав немає. Крім цього, ОСОБА_5 не був працевлаштований протягом часу відбування покарання, а умовно-дострокове звільнення, відповідно ч. 2 ст. 81 КК України, може бути застосоване за обов'язкової наявності двох обставин, а саме - якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Оскільки ОСОБА_5 не був працевлаштований, суд позбавлений можливості встановити що він, своїм ставленням до праці довів своє виправлення.
За таких обставин, вислухавши пояснення засудженого і представника ВК, з'ясувавши позицію прокурора та захисника, дослідивши матеріали додані до заяви, суд вважає що клопотання ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 72, 81 КК України, ст. 539 КПК України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, або заміну покарання більш м'яким відмовити.
Апеляція на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд протягом 7 - ми днів з дня її оголошення.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1